Глава 4

- Це що дощ починається? – вигукнула зі здивуванням, оскільки ми гуляємо в парку і дістатися до машин швидко не вдасться.

- Пішли в кафе, - Вадим мене взяв за руку і повів в заклад, що перший попався. – Ти що будеш замовляти? 

- Латте карамельний, будь ласка, - посміхнулася псевдонареченому. Він, впевнена, чорну каву, якось схоже на нього. Хоч і бачу другий раз людину в житті та трохи вже починаю розуміти, хто саме сидить напроти мене. Ні, не другий, третій раз, перший же раз з матусями був.

- Чорну каву і окремо вершки, - не здивував Вадим. Ну вершки я не прогнозувала та має ж бути індивідуальність. – Я люблю з цукром, проте намагаюся не вживати його зайвий раз. 

- Чому? Ти на дієті? Чи проблеми зі здоров’ям? – виглядає чоловік здоровим, але хто ж його знає, як воно насправді. Я же, хрюша, замовила тірамісу, може йому теж хочеться… 

- Ні. Я здоровий, просто дотримуюсь правильного харчування, - ну так, вже ж 32, не такий вже і юнак, треба, мабуть, вже дбати. Я в 32 буду теж про такі речі замислюватися? Божечки ж ти мій, старість підходить потихеньку, а в 40 років йому захочеться городину посадити в садочку?

- Зрозуміла, - про вік нетактовно розмовляти, я - вихована леді, тому свої думки лишу при собі. Добре, що в мене попереду 10 років життя. До того часу, коли почну себе обмежувати в цілях профілактики. – А сіль ти вживаєш? - ну а що вдієш, як воно цікаво? Я ж потім ввечері не зможу заснути!

- Звичайно, намагаюся дотримуватися норм, встановлених ВОЗ, - таки то все профілактика старості, щоб жити довше, як європейці. 100 років без солі і цукру… 

- Молодець, - похвалила цього зануду, що сидів напроти.

Дощ скінчився, ми вийшли на вулиці і пішли в сторону наших автомобілів.

Попереду розлилося ціле море, що сформувалося на місці дірки, де мав бути асфальт.

- А ти мене перенесеш? – мило посміхнулася, відкривши широко свої красиві та наївні оченята.

- Слизько тут, давай сама, - мої погляди знову не допомагають, що ж це таке? 

- Будь ласочка!!! – ще одна спроба, дивлюся, прямо в очі, після тренінга від кота в Шрекові, всі так роблять.

- Добре, тримайся міцно.

Мене з легкістю підхопили на руки і понесли через калюжу.

Раптом нога Вадима спорхнула з камінця і він не втримав рівновагу.

І ми полетіли в брудну дощову воду.

А попереджав…

Я поглянула на хлопця і не змогла стримати сміху, весь в бруді, мокрий, з голови до п’ят, як так впасти ще примудрився! 

Глянула на себе, така ж сама красуня.

Що ж це за побачення в мене всі такі брудно-мокрі???

«А я попереджав» висіло в повітрі, та все ж Вадим в голос не виказав свого обурення. Хороший хлопчик.

- Сідай в машину, поїдемо митися до мене додому, - приречено зітхнув  псевдонаречений. 

- Добре, - чи то прошепотіла, чи то пропищала я.

Ще одна біла сорочку мені в гардероб.

- А що ти робиш? – я підійшла близенько до Вадима, аби заглянути через плече. Та де там. На 20 сантиметрів нижча, хіба можу?

- Давай, втрать рівновагу і впади ще на мене, - Вадим іронічно промовив і провів рукою по досі вологому волоссю після душу.

Раптом вхідні двері відкрилися і я зненацька та від неочікуваності таки  впала на Вадима.

Епічна картина, версія 2: 

Надя в обіймах Вадима і тітка Галя, що гарячково намагається витягнути мобільний телефон. 

Певно хоче зробити фотографію.

На пам’ять, ну і моїй мамочці, щоб було що переслати.

- Ой, я знову невчасно, вибачте, будь ласка, продовжуйте. Надю, в тебе немає тут ніякого одягу? Ну, тобі личить в сорочці Вадима та все ж, може б ти сюди в квартиру щось принесла. А так я не лізу, ви продовжуйте.

І вийшла. 

А ми стоїмо. 
Я, Вадим і його друг. 

Той, що в штанях. 

Я випадково відчула, клянусь!!!

Третє побачення планували з урахуванням прогнозу погоди, бо то вже нікуди не годиться. 

- Привіт, - подзвонив Вадим. - Знову на вулиці? – в його голосі проглядалася тонка іронічна нитка.

- Ні, то вже навряд. Давай краще підемо повечеряти в смачному ресторані, - подала більш цікаву і доречну ідею побачення. Так, банально до скреготу зубів, зате класика завжди в тренді.

- Добре, я можу заїхати до тебе, щоб забрати, - запропонував він. А чому я маю відмовлятися? Емансипація діло важливе та келих сухого вина до стейку не менш важливо в насолоді життя молодої дівчини. А фемінізм трохи почекає, до влучнішого моменту прояву. 

- Я адресу тобі скину повідомленням, до зустрічі, - додала на останок і відключилася.

Сьогодні ще попрацюю над одним ескізом, так він мені сподобався, хочу довершити образ.

Не счулася, як настав час Х, а я ще не зібрана! 

На швидкоруч підправила макіяж (я віддаю перевагу стриманому і не яскравому), застрибнула в сукню (добре, що тут, в арендованій квартирі, є певний запас моїх особистих ранніх робіт), волосся розчесала і поглянула в дзеркало.