40. Олена

Зараз я вже шкодувала про той свій задум… Дівчата не знають, що насправді Ілля не кохає мене, що все це лише гра… Вони думали, що у нас справжні стосунки, просто я надто нерішуча, але ж насправді все набагато складніше…

— Можеш не відповдати, — тут же сказала я, почуваючись дуже по-дурному. Виглядало так, ніби я ревную його. Але я й справді ревную…

— Ходімо, я розкажу, де я був. Але не прямо в коридорі. Де Діана? — додав тихіше. — Вона не має це чути.

— Вона в себе в кімнаті, дивиться мультики. Я тут дещо приготувала, — я відчула, що червонію. Такою недоречною і наївною видавалася зараз ця ідея…

— Добре, зараз я тобі все розкажу, а потім покажеш, що приготувала, — він кивнув. — Ходімо на кухню, не будемо підніматись на другий поверх, раз Настя там. 

 — Добре, — я кивнула і пішла за ним на кухню. Відчувала хвилювання. Здавалося, що Ілля хоче сказати, що зустрів жінку, в яку закохався, тож моїх послуг більше не потребує. Тільки б не розплакатися. Треба тримати себе в руках, я сильна…

Ми пройшли на кухню і сіли за стіл один навпроти одного. 

— Я заїхав до квіткового магазину, тому від мене пахне квітами. Але це були не квіти для жінки. Точніше, це були квіти для жінки, але… Вони були для Насті. Моєї дружини. Сьогодні річниця її смерті і я був на кладовищі, — сказав він тихо і зітхнув. 

Мені ніби відлягло від серця, і водночас стало сумно. 

Я накрила його долоню своєю і тихо сказала:

 — Співчуваю… Вибач, що я запідозрила тебе в чомусь….

— Нічого, я розумію, що ти хвилюєшся. Всім неприємно, коли щось приховують. Але я подумав, що маю з поваги до Насті спочатку поїхати туди і сказати їй про наші з тобою стосунки. Бо сьогодні цей день… 

 — Ти сказав їй про наші стосунки? — з легким острахом повторила я.  — Отже, для тебе це дійсно серйозно? 

— Може, це звучить дивно, що я говорив перед могилою, не знаю… Ми похоронили її прах там, навіть не тіло. І так, для мене наші з тобою стосунки авжеж серйозні, — він торкнувся моєї долоні і зазирнув мені в очі.

— Вибач мені. будь ласка, що я не довіряла тобі, — прошепотіла я. — Я подумала, що у нас немає сексу, і через це ти знайшов іншу жінку…

— Я не хотів на тебе тиснути, ми ж буквально тільки-тільки поцілувались, — Ілля почухав потилицю. — Не хотів, щоб ти думала, що мені треба тільки секс, чи щось таке…

 — Я зовсім так не думаю… Але я хотіла тобі сьогодні сказати, що готова… Вірніше, я мала підготувати тобі сюрприз, — я зам’ялась. — Правда зараз все пішло трохи не за планом…

— Ну, сюрпризи я люблю, — Ілля усміхнувся і переплів наші пальці, при цьому ледь облизнувши губи. 

 — Тоді почекай хвилинку, добре, а тоді йди у спальню!  — вигукнула я. 

— Добре, тоді так і зроблю.

Поки Іллі не було, я накрила у спальні столик з вином і легкими закусками, розкидала по ліжку пелюстки троянд, підготувала свічки, щоб запалити у відповідальний момент. Все як радили дівчата. Залишалося лише вдягнути  коротеньку чорну сукню,. на мені вже була красива мереживна білизна і панчохи, але я накинула звичайний халат, а сукню ще треба було зараз вдягнути. Тож я швидко пішла у ванну кімнату, щоб перевдягнутися і з’явитися перед Іллею в образі спокусниці. 

Та тут усе пішло не так. Я скинула халат і почала вдягати сукню через голову, вона виявилася надто вузькою,  потім згадала, що на спині блискавка і потягнула за неї, а блискавку, як на зло, заклинило. І тепер я стояла в сукні, яка застрягла в мене на плечах, і не виходило ні зняти її. ні одягнути повністю. 

— Олено, ти тут? У тебе все в порядку? Я входжу! — почула голос Іллі біля дверей…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!