19. Ілля

Такого повороту я не очікував. Ніби ж вже зовсім не холодно, як Діана могла захворіти?

— Добре, тоді залишся, будь ласка, — я кивнув Олені. — Відміняти зустріч вже пізно, тож я сходжу, але швидко. Можливо, з цього буде якийсь толк.

 — Так, іди, — сказала вона, відводячи погляд. Мабуть, все ж трохи ревнувала мене до Карини. 

— Добре, тоді я скоро повернусь, — я кивнув і вийшов з номеру.

Треба було дійсно зробити все швидко, я пішов до машини, сів у неї і поїхав за вказаною геолокацією.

Приїхав на місце буквально за десять хвилин, все ж, Житомир порівняно з Києвом був дуже малим містом, хай і обласним центром. 

Вона покликала мене в заклад під назвою "NOW", яка розшифровувалась як "Не тільки вино". 

Коли я прийшов, мене відразу відвели на бар, тут зараз було небагато відвідувачів і з того боку, де сиділа та журналістка, як її, могло здатись, що ми взагалі були самі.

Вона дійсно була доволі ефектною. Прийшла в червоній сукні і з такою ж самою помадою їй в тон. Ну, з її фігурою дійсно не було сенсу щось там приховувати. Чисто естетично вона виглядала привабливою. Хоча, як жінка вона мене само собою не цікавила. Зараз мене цікавила тільки робота.

Я підійшов до неї і привітався. 

— Добрий вечір, — я сів на стілець поруч.  

— Добрий вечір, дуже рада, що ви погодились зустрітися, — усміхнулась Карина.  — Ви дуже цікава людина, я думаю, наше інтерв’ю захопить читачів…

— Я тільки за, щоб захопило. Мені б хотілось зменшити градус обурення населення, — кивнув я. — То що, на які питання я маю відповісти?

 — Я хотіла б, щоб ви розповіли про вашу діяльність, чула, що ви і про екологію турбуєтесь. підтримуєте благодійні фонди, тощо…

— Так, залюбки розкажу, — кивнув я і почав їй все розповідати…

Коли ми вже обговорили всі необхідні питання, вона раптом торкнулась моєї долоні:  

— А можна ще одне нескромне запитання? Як у вас справи з особистим життям?...

***

Я мав змішані почуття після цієї зустрічі. Все ж, вона доволі сильно затягнулась. А я хотів приїхати до готелю раніше. 

Був трохи роздратований, але з іншого боку, я зробив те, що треба для роботи. Мені була потрібна прихильність цієї Карини.

В принципі, нічого такого не трапилось. Ну, можна ж так вважати, так? 

Коли я зайшов до нашого номеру, то якраз побачив в коридорі Олену. Певно, вона тільки-тільки прийшла від Діани і няні, судячи з одягу, вона ще не перевдяглась. 

— Як там мала? — запитав я одразу. 

 — Температура спала, вона заснула, — Олена виглядала втомленою. — Здається, це якийсь вірус, нічого страшного. За пару днів Діана буде знову здорова! А як минуло твоє інтерв’ю?

— Ніби нормально, — я знизав плечима. 

— Це добре… — тихо сказала вона, поглянувши на годинник, а потім мені на груди.  — Здається, твоя сорочка забруднилась…

— Чим? — я глянув на себе в дзеркало і одразу побачив червоний слід. Бляха. — Ну, вона лізла до мене, перепила. Але у нас нічого не було якщо що. 

 — Ну, якби й було, тобі не треба переді мною виправдовуватися, — сказала Олена, я побачив, що її щоки почервоніли, але вона намагалася не показувати своїх емоцій. 

— Хочеш сказати, що тобі було б все одно, якби щось було? — я зробив крок до неї, так, щоб ми стояли майже впритул одне до одного. Наші подихи тепер змішувались і моє серце одразу забилось частіше. 

Вона дивилась на мене, як загіпнотизована. Потім ледь-ледь похитала головою:

 — Ні, не все одно, — прошепотіла ледве чутно…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!