18. Олена

Все ж я якось узяла себе в руки, вмилася холодною водою і вийшла з вбиральні. 

Коли побачила Іллю, підійшла до нього і спитала:

 — Може, мені теж варто бути присутньою на цьому інтерв’ю?

— Хочеш піти? — він здивувався. — Я думав, ти захочеш відпочити. А то ще й ввечері кудись йти. 

 — Ну, можливо тобі буде потрібна допомога… Недарма кажуть, що одна голова добре, а дві краще, — я усміхнулась. 

— Та в принципі я мав би впоратись… — сказав Ілля. — Ну але якщо хочеш, йди авжеж, я не відмовлюсь. 

 — Мені не важко… Яж маю підтримувати тебе, як твоя наречена, правда?

“І дати зрозуміти тій Карині, що ти зайнятий”, — це я вже додала про себе. 

— Як наречена? — він усміхнувся, а потім грайливо додав: — Що, невже ти ревнуєш? 

Я відчула, як кров прилила до щік. 

 — З чого ти взяв? — поглянула на нього здивовано. — Я взагалі не ревнива. Просто хочу гарно зіграти свою роль… Та Карина якась неприємна, тобі не здається? 

— Хіба? За фото вона здалась мені дуже навіть красивою, — не погодився Ілля. 

 — У неї якийсь зверхній вираз обличчя,  — зауважила я. — Ніби вона на всіх має компромат і готова почати торгуватися за нього…

— А мені здалось її обличчя розумним, хитреньким трохи, як у лисички. Але це не робить її прямо зверхньою, — здається, він спеціально почав дражнити мене, щось таке було в його усмішці, коли він казав ці слова. Чи мені це просто здалось?

 — Ну, якщо тобі подобається такий типаж дівчат,  і якщо ти маєш щодо неї якісь плани…— я зітхнула. — То авжеж, не буду вам заважати…

— Я хіба казав, що проти того, щоб ти пішла? Я сказав, що якщо ти хочеш зі мною піти — йди. Планів конкретних у мене не було, — він знизав плечима. Цікаво, а "не конкретні", значить, були? 

 — Так, я хочу піти, — кивнула я. — Але можу після зустрічі повернутися в готель, ну… якщо в тебе з’являться все ж якісь плани…

— Добре, — він усміхнувся. — Тоді підемо разом. Але спочатку заїдемо до Діани. 

— Так, давай купимо їй щось смачненьке, чи якийсь подарунок, вона перенервувала сьогодні в тій машині, — запропонувала я. 

— Я не мав погоджуватись і брати її сюди, — Ілля зітхнув. — Знав, що подібне може трапитись. Але вона так просила…

 — Тобі не варто себе звинувачувати, — усміхнулась я. — Адже нічого страшного не сталося, думаю, Діана все сприйняла просто як пригоду… 

— Ну, сподіваюсь, так воно і є. Дякую, Олено. Знаєш, я радий, що ти тут, зі мною, — додав він раптом, зазирнувши мені в очі. 

Я відчула, як мені перехопило подих, і серце забилося швидко-швидко. 

— Я теж рада, що тоді переплутала піджаки, — випалила я, дивлячись йому в очі.  — Бо інакше у нас не було б можливості познайомитися ближче…

— Так, все склалось якнайкраще, — Ілля усміхнувся. — Добре, що ти їх переплутала. А то я б, певно, дуже заздрив Веніаміну. 

 — Навряд чи він наважився б поговорити зі мною чи хоча б визначити авторку листа, — усміхнулась я йому у відповідь. 

— Та ну, думаю, він би зробив це швидше за мене, взяв би записи з камер з корпоративу. Це я потім до цього додумався. Вже коли проробив зайву роботу…

 — Блін, а ми з дівчатами про це й не подумали, який сором, — я приклала долоні до щік.  — Якби про це дізналися всі, мені б довелося звільнитися… 

— Та ну, ну подумаєш, пожартували. Чому одразу звільнятися? — здивувався Ілля. 

 — Всі б подумали, що я якась сексуально стурбована… Я б не могла залишитись, мені б було соромно… Добре, що ніхто, крім тебе, не знає всієї правди…

— А як же твої подружки, вони теж знають. До речі, що вони думають про все це? Цікаво. 

 — Я їм сказала, що ти мене знайшов і сказав, що закохався в мене… А що мені було робити, — я нервово засміялась.  — Не можна було зізнаватися, що наші стосунки фіктивні…

***

Коли ми увійшли до готельного номеру, Таня вийшла нам назустріч і заклопотано сказала:

 — У Діани щось піднялася температура, я дала жарознижуюче, але вона погано збивається… Мабуть, мала підчепила якусь вірусну інфекцію…

 — Тоді. може, я залишусь тут, а ти йди на зустріч сам? — поглянула на Іллю я…

Звісно. мені було неприємно думати, що він вечерятиме сам на сам з цією губатою Кариною. Але й хвору Діану покинути я не могла…

***

Гортайте далі, там продовження --------->