17. Олена

Моє серце билось, як скажене, коли Ілля обіймав мене. Я реально відчула себе спочатку захищеною, а потім… Все ж, я щось відчувала до нього, схоже, так і було. Хоч і казала собі, що цього не варто дозволяти, що у нас просто угода. Але серце билось швидко-швидко від одного тільки його дотику.

Хоча, справа була не тільки в дотиках. Іллі я довіряла, хоч ми і були зовсім недовго знайомі, і хоч наше ближче знайомство почалось за доволі дивних обставин. Але зараз він відкривався переді мною з нового боку. 

Коли він зазирнув мені в очі і подався вперед, я думала, що він мене поцілує. І морально я, здається, навіть була до цього готова, бо розтулила губи і ледь прикрила очі.

От тільки в цю мить з цього дивного стану спʼяніння Іллею мене вирвав звук мобільного Іллі. 

Я просто одразу відсахнулась від нього і почала поправляти зачіску, та робити що завгодно, аби тільки не дивитись на нього. 

Щоки горіли вогнем. 

Ілля тим часом прийняв виклик: 

— Так. Зрозуміло. Добре, — почула я його короткі відповіді на репліки співбесідника в телефоні. — Місцева журналістка? Матеріал? Ну добре, можу прийти. Якщо думаєш, що це може допомогти, чому ні. На вечерю? Окей. Тоді буду в зазначеному місці о сьомій, — на цих словах він відбив виклик і поглянув на мене.

Я чомусь відчула щось дивне. Він щось сказав про вечерю з журналісткою. Але з яких пір журналістки мають вечеряти з тими, в кого беруть інтервʼю? 

— Все в порядку? — запитала я якомога більш спокійним голосом. Мені не хотілось, щоб він подумав, що мене це хоч краплю турбує.

Ну, подумаєш, він буде вечеряти з журналісткою, що тут такого? Це взагалі нормально… Тим паче, у нас з ним несправжні стосунки, тож навіть якби це була не просто ділова вечеря, я не маю права ні на які претензії. 

— Так, — він кивнув. — От якесь медіа хоче інтервʼю. Може, вийде переконати людей, що їм навпаки вигідно, щоб я залишався у керма шахтами. Це велике впливове видання, найбільше в області.

— О, — я теж кивнула. — Ну, це ж добре, так? 

— Ага, — погодився Ілля. — Мене буде розпитувати співвласниця медіа. Якась Карина Заблоцька, — додав він без особливого інтересу. А мені чомусь стало навпаки цікаво, що з себе представляє та Карина.

— Зрозуміло, — я кивнула знову. — Піду до вбиральні, зараз повернусь.

Я не хотіла, щоб він побачив моє хвилювання, тому швидко втекла. А коли дісталась до вбиральні, то одразу загуглила цю Карину Заблоцьку.

І щойно її побачила, так у мене ледь щелепа не відвисла. Це була висока статна довговолоса блакитноока блондинка з ногами від вух. В минулому модель, зараз — одна з найвпливовіших жінок області з власним медіа. 

З червоною помадою і довгими віями вона реально виглядала як модель і зараз. Ідеально доглянута, з ідеальною фігурою, ідеальною усмішкою. 

А що як вона сподобається Іллі? Може, він тоді захоче запропонувати їй побути його дівчиною для соцслужб?

Чомусь ця думка боляче вдарила мене.

Або… А що як він захоче з нею переспати?... 

У нас із ним же просто фіктивні стосунки, нічого такого… Ми не клялись одне одному у вірності, та й взагалі… Блін, ми ж не якась парочка! 

Я не маю ревнувати… Не маю думати, що її бездоганно наманікюрені пальці будуть торкатись його…. Чорт! 

Ні, я вийду з клятої вбиральні і зроблю вигляд, що все нормально, що мене це ніяк не зачепило, от! Хай йде, куди хоче! Це взагалі мене не стосується!...

І хоч я і програмувала себе не подібне, була зовсім не впевнена, що зможу так триматись весь час…. А що як він не прийде ночувати до готелю після тієї "вечері"?... Нащо, ну нащо я погодилась грати його фіктивну наречену? Це була помилка… 

***

Гортайте далі, там продовження --------->