3. Ілля

#перед корпоративом

На корпоративи мала відпускала мене неохоче. От і зараз повісилась на шию і не відпускала. Їй було важко відпускати мене ввечері взагалі після того, як її мати втекла за кордон з іншим чоловіком. 

— Діано, сонечко, я прийду рано, обіцяю, — я обійняв її. 

— Мені буде сумно без тебе, — її великі очі вмить наповнилися сльозами.  — Раптом ти теж не повернешся, як мама…

Мама Діани дійсно втекла від нас. А потім, не пройшло і року, як вона розбилась в аварії. Весь той рік донькою вона не цікавилась. А я теж не став казати доньці, що її мати померла, подумав, що їй буде боляче це знати. 

— Я ніколи тебе не залишу, чуєш? — я пригорнув її до себе. — Завжди буду поруч, обіцяю. Але мені треба інколи ходити на подібні дорослі заходи. Там мої співробітники, мені треба зміцнювати наші командні звʼязки, памʼятаєш, я розповідав тобі… Але я прийду рано, добре? Може десь о десятій. Постараюсь не затримуватись довше. 

— Добре, я буду чекати, тільки не запізнюйся!  Почитаєш мені казку перед сном?

— Добре, але ти слухайся Таню, щоб вона мені не жалілась, домовились? — перепитав я. 

 — Буду слухатися, — доня усміхнулась, дивлячись мені в очі. 

— Тоді домовились, — я чмокнув її в щоку і відпустив. 

Саме в цю мить мій телефон сповістив про нове повідомлення. Я дістав мобільний з кишені вже тоді, коли йшов до виходу з будинку. 

Писав мені Артем.

"Ну що, я вже під твоїм будинком, ти виходиш?"

Я закотив очі, але вийшов з будинку і з території. Машина Артема дійсно стояла під парканом. Він був з водієм. Мого водія я сьогодні відпустив раніше, щоб він теж підготувався до корпоративу. 

Коли сів до його автівки, побачив, що друг був у піднесеному настрої. Втім, так завжди траплялось перед вечірками. 

— І кого цього разу ти хочеш затягнути в ліжко? — запитав я, коли ми вже рушили з місця. — По обличчю бачу, що ціль собі вже обрав. 

 — Карину з бухгалтерії. — зізнався він.  — Вона дуже апетитна, хіба ні?

— Тобі вічно подавай якихось з розміром пʼять плюс, — я закотив очі. — Але дівчат ти весь час міняєш. Скоро нікого буде "дегустувати". 

 — Наймемо нових, до речі, там у відділі менеджменту дуже симпатична новенька, правда не зовсім у моєму смаку… Ти б придивився до неї…. А то прямо в монахи записався…

— Мала не прийме ніяку нову жінку. Вона навіть з нянями не дуже ладнає, — я зітхнув. — Їй важко, вона хоч і маленька, але памʼятає, як її мати пішла від нас. 

— Та хіба тобі обов’язково одружуватися і в дім приводити подружку? Можна ж зняти десь квартиру і просто зустрічатися там, — порадив друг. 

— Донька чекає на мене вдома. Вона дуже боїться, коли я запізнююсь навіть на годину. Ніколи мені мутити з кимось, — я зітхнув. — Підросте трохи, може тоді. Разові зустрічі поки що мене влаштовують. 

— Скільки ти там зустрічаєшся? Раз на місяць? — Артем закотив очі.

— Ну, як виходить, раз-другий. Часу нема, — ми якраз підʼїхали до ресторану, коли я це сказав. — Все, давай не будемо про моє не надто насичене сексуальне життя. Іди он, розважайся. 

Ми вийшли з машини і пішли до входу в ресторан, і саме в цю мить мій телефон подзвонив.

Це була служба опіки, знову. Я насупився.

— Друже, я підійду, маю відповісти, — сказав я. 

Артем кивнув і пішов, а я прийняв виклик. 

— Добрий день, — я не зміг втримати зітхання. Ці гади дзвонили мені кожних вихідних і влаштовували всякі перевірки. Ніби спеціально хотіли забрати в мене дитину і це при тому, що я був власником величезної компанії.

 — Доброго дня, Ілля Максимович, — заговорив жіночий голос у слухавці. — Чому ви не прийшли до психолога? Ми ж надіслали вам електронний лист, а ви його проігнорували! 

—Я його просто не побачив, добрий день, вибачте, я прийду. Можемо заново все назначити? — я зітхнув. Мене бісили всі ці перевірки і вічні додаткові справи. Ніби я сам без психолога не дам раду своїй дитині. 

 — Що ж, може, хоч цього разу вдасться… — моя співрозмовниця зітхнула так тяжко, що я відчув себе двієчником перед директором школи. — Ви ж розумієте, у вас дівчинка, їй потрібна жінка поруч, це необхідно для її нормального розвитку, а в неї лише ви, та й то ви вічно заклопотаний і не займаєтесь вихованням Діани… Може, для вашої ж користі, ми передамо дитину до прийомних батьків, або до родичів,  тимчасово, поки ви не  залагодите свої справи і не будете готові проводити більше часу з дитиною?..

***

Гортайте далі, там багато продовження --------->