14.5

Вона повільно потягнулася, відкрила папку. Кілька секунд вона просто дивилася на перший аркуш, намагаючись зрозуміти, що бачить. Потім її очі розширилися, і вона почала швидко гортати сторінки.

— Це... — її голос тремтів. — Це контракт. Шлюбний контракт. Але там написано... «тимчасові зобов'язання»... «компенсація за послуги»... — вона підняла погляд на Юсуфа, і в її очах він побачив суміш шоку, болю і гострого гніву. — Це підробка. Хтось намагається...

— Це не підробка, — сказав Юсуф тихо. — Я знайшов це серед речей Альби. Це її копія. З її підписом і підписом Саїфа. З печатками адвокатів.

Ранія знову опустила погляд на папери, перегортаючи сторінки, читаючи окремі фрази вголос, ледь чутно:

— «Сторона Б зобов'язується виконувати роль нареченої протягом шести  місяців»... «Компенсація у розмірі двохсот тисяч доларів США»... «Заборонено розголошення умов даного контракту третім особам під загрозою штрафних санкцій»...

Вона різко закрила папку, її руки тремтіли.

— Він найняв її. Він найняв цю дівчину, щоб... — вона замовкла, її голос зламався. — Щоб не одружуватися зі мною.

— Я думаю, ти маєш право знати правду, — сказав Юсуф. — Про те, що відбувається насправді і що вся ця «велика любов», про яку пише преса... це просто угода. Нічого особистого, просто гроші, як бачиш.

Ранія мовчала, дивлячись у простір перед собою. Її обличчя було нерухомим, але Юсуф бачив, як працює її розум, як вона обробляє інформацію, будує плани.

— Твоя мати знає? — запитала вона нарешті.

— Ні. Ніхто поки крім нас двох. 

— Чому ти приніс це мені? — Вона глянула на нього так виразно, що Юсуф мимоволі відвів очі. — Чому не своїй матері? Не самому Саїфу?

— Тому що... — він замовк, шукаючи правильні слова. — Тому що ти справді любиш його. І він був щасливий з тобою, до того, як ця дівчина з'явилася і все зіпсувала. Я думаю... я думаю, ти маєш можливість виправити це.

Ранія знову глянула на папку, поклала на неї долоню таким майже ніжним жестом.

— Що ти хочеш, щоб я зробила?

— Я не знаю, — зізнався Юсуф. — Але ти розумна. Набагато розумніша за цю Альбу. Ти знаєш, як все влаштовано в нашому світі. Ти знаєш, як...

— Як знищити її, — закінчила Ранія тихо. Вона підняла холодний і рішучий погляд. — Я можу зруйнувати її так, щоб Саїф сам захотів, щоб вона пішла.

Юсуф відчув сумнів, що вчинив правильно. Але вже нічого не вдієш, вибір зроблено. Він уже передав зброю.

— Я можу забрати це назад, — сказав він несподівано, простягаючи руку до папки. — Якщо ти думаєш, що це неправильно...

Ранія відсунула папку від нього, притискаючи до грудей.

— Ні, — сказала вона, і в її голосі з'явилася сталь. — Ти зробив правильно, Юсуфе. Саїф має знати, що деякі люди... деякі люди не варті його довіри. І якщо він не може побачити це сам... — вона усміхнулася, і в цій усмішці не було тепла. — Хтось має показати йому.

Вона встала, акуратно поклала папку в свою стильну сумку.

— Дякую тобі, — сказала вона. — За те, що подбав про сім'ю і про Саїфа. 

Вона пішла, і Юсуф залишився сидіти за столом, дивлячись на свою недопиту каву, відчуваючи, як неприємне передчуття повільно розливається в грудях.

Що він щойно зробив?