19. Софія

Я мчала до лісу, маючи намір сховатися і заплутати сліди. Але фора, яку мені дали виявилася занадто короткою, бо вже за мить моє тіло було придавлено до землі. А ще за мить, ми обоє, вже в людській подобі лежали на землі. Все сталося так швидко, що я ніяк не могла прийти до тями . Він лежав на мені, дивися прямо у вічі , я тонула в них і не хотіла думати ні про що .

-Пограємося наступного разу - прошепотів- зараз я на це не здатний. 
Лизнув мою шию . Відірвався. Знову погляд. Поцілунок. Спочатку ніжний, легкий, але вже за мить він зірвався , почав жадібно пити мене. Все. Я пропала. Всі мої сумніви і роздуми щезли , ніби ніколи й не було. Зараз є лише я і він. Я потребую його. 
-Ти моя! Тільки моя! Шляху назад не буде. Ти розумієш це? 
Чи розумію я бодай щось зараз? Наврядчи. Знаю лише одне, я хочу його. 
-І я не зможу стриматись. Я поставлю тобі мітку. 
-Навіть якщо я проти?- нащо я питаю , я ж сама готова благати , щоб він зробив це.

-А ти проти? - зараз в його погляді біль і страх.

-Ні. 
-Не чую, що ти кажеш.- знущається, все він добре чує, з його то слухом.

-Я хочу мітку. Я хочу тебе. 
Повторювати більше було не треба. Одночасний укус і поштовх розірвали мене на атоми. Біль від першого проникнення був десь там, на периферії, тілом неслося магія, що єднала нас і робила одним цілим. 
Крістофер сам дрижав. Стримував себе щосили. Це було видно  по міцно стиснутих щелепах, по цівці поту, що стікала по шиї , по очах, в яких плескало божевілля, а ще захват, а ще бажання. 
Плавні і ніжні рухи ставали схожими на тортури, бо закрутили збудження до межі, але звільнення не давали. Тому сама пришвидшила темп, показуючи, що хочу більшого. Він все зрозумів. Простогнав, стис мої ягодиці сильніше. Його проникнення стало глибше, жорсткіше, наполегливіше.

-Я кохаю тебе!- прошепотіла за мить до того, як солодка судома пронеслася тілом. Виявляється оргазм, це не легкий вітерець, це шторм, це буря, яка позбавляє здатності мислити і усвідомлювати. Це насолода, яку ні з чим не зрівняти. 

-Моя! Кохана! Дружина!- проричав він наздоганяючи мене. 
Ось воно. Так просто. Кохана і дружина. Слова, як колись лякали мене, стали такими гармонійними і доречними. Дивно якось. Чоловік, який дратував мене колись, став для мене усім. Дивно і лячно. 
-Як ти? Таке враження що шкодуєш. - ми так і лежали в траві. Крістофер лежав на спині, я зручно вмостилася на ньому верхи, вткнувшись в міцні чоловічі груди, вдихаючи такий необхідний мені запах, а він перебирав моє волосся. 
-Ні. Не шкодую. Радше хвилююся. -відповіла.

-Можна дізнатися з якого приводу?

-Дай подумати. Вийшла заміж за бабія, якому весь час втішаються на шию, який добивався мене, поки я відмовляла. А далі? Через рік чи два, чи навіть десять. А може вже й завтра. Я попереджаю тебе, буду з тобою рівно доти, поки ти не зрадиш. Далі все. Байдуже, що прийнятно в цьому суспільстві. Просто піду. 
-Так вже й просто.- я відчувала, як він посміхається.- Напевно при цьому прихопиш одну мою важливу частину тіла. А якщо серйозно. Ми істина пара. Я зрозумів це ще раніше, зараз лише переконався. Тобі дуже личить шлюбне тату. Всі ці твої страхи, вони марні і безпідставні. Таке враження, що тебе образив хтось. Нічого не хочеш розказати?

Хочу. Мабуть ні. Але мушу. Бо починати стосунки (смішно, переспали, одружилися, адже мітка в світі перевертнів була навіть важливіша за офіційний шлюб, і лише зараз починаємо стосунки) треба з правди. Тому, видихнувши і закривши очі, щоб хоч якось контролювати свій страх, розповіла все як є. 
Мовчить. 

-Я повинна була попередити тебе раніше. Ти мав право знати. 
-Так. Мабуть. Тоді б я не ламав голову над тим, звідки ти така взялася. Це жорстоко, але я щасливий що у тебе не склалося в минулому житті. Що боги дали мені шанс, відправили сюди й дали знайти. 
-Що буде далі? 

-Залишимось тут на декілька днів. Мені треба вгамувати голод. 

-Я маю на увазі глобально. Як пояснимо всім, що зустрічалася з одним братом, вийшла заміж за іншого, та ще й так швидко. 
-За це не хвилюйся. І взагалі нічим не переймайся. В тебе є я. Все вирішу. А в мене є Кіран. Поки ми будемо тут, нехай розгрібає і пояснює. 

-Як зручно. Бідненький знає про це? 
-Дорослий хлопчик . Впорається. 
-Слухай, вони ж повинні прийти сьогодні. Ходімо в дім. Не хочу щоб побачили нас тут, ще й голими. Думаєш здогадаються що між нами?

-Чарівне шлюбне тату буде гарним натяком. Не вважаєш? 
-Я планувала його сховати, доки все не стане на свої місця.

-Оце вже ні. Навіть не мрій. Ти моя дружина. Весь світ повинен знати про це. 

-Уявляю, що подумають твої батьки. Крутила з одним, захомутала іншого. 

-Ще раз повторююсь. Це не повинно тебе хвилювати. Зараз має значення лише одне. 

-Що?

-Я не закінчив вчора одну важливу справу. Й це не дає мені спокою. 
-Яку? Якщо тобі треба попрацювати, я не проти. Знайду чим себе зайняти. 

-Сподіваюсь, ти не в змозі будеш навіть думати, не те що зайняти себе чимось, поки я працюватиму. Докладу максимум зусиль. 
-Ти про що зараз?

-Про вчорашній поцілунок, який я змушений був перервати , щоб покарати одну нестерпну колючку. Натомість покарав себе. 
Я знову опинилася на спині, а моє тіло вже вкривалося поцілунками. Подекуди ніжними, подекуди більш пристрасними. 
Що було далі? Далі все було як сон. Події неслися як навіжені. Його батьки навіть не здивувалися, коли дізналися, що ми одружилися. Лише наполягли на офіційній церемонії. Я все ще не усвідомлювала, що все це насправді. Що ось так, може змінитися життя, швидко і безповоротно. Що шлюб це не кара, це кохання, пристрасть, суміш сексу і оргазмів. 

Зясувалося ця доба стала переломною не тільки для нас з Крісофером. КІран дуже змінився. Виявляється з Іріс не все так просто. Як стало відомо пізніше , братів вона чудово розрізняє. Навіть в Кірані упізнала свою пару майже одразу. Та побачивши з якою легкістю він міняє жінок і як легковажно ставиться до стосунків, вирішила триматися якомога подалі. Маскувала свій запах, вдавала інтерес саме до Крістофера, щоб відштовхнути й не привертати увагу, загубившись на фоні численних зацікавлених дівчат. І ця її тактика майже вдалася, якби не доля, що мала свої плани. Не знаю, що між ними сталося в ту ніч, як все спливло, але вона тримає його на відстані, не підпускає. Та знаючи вдачу Візортів, я певна, скоро в нас зʼявиться ще одна невістка.