17. Софія.

Крістофер мовчав. Закрив очі й намагався не дихати. 
-Ще раз питаю, що ти тут робиш?

-Дай мені час прийти до тями. - я ледь розчула що він каже, так тихенько він це прошепотів. 

-Не прикидайся , що ти ще все травмований. Не так сильно я тебе і приклала.

-Пʼять хвилин. Інакше я не стримаюсь. 
Від чого, цікаво було б знати? Але в голос питати я не наважилась. Занадто вже напруженим він виглядав. Тому кота за вуса тягти не стала, а підійшла до вікна й почала розчісува волосся. 

-Ти знущаєшся ? - Крістофер сидів на ліжку, було таке враження, що от от кинеться на мене.

А мені не страшно. Мені подобається. Погляд затуманений бажанням, захват в його очах.

-Я тримаю тебе? Нащо приперся в мою кімнату?

-Це наша кімната. Тут лише одна спальня.

-Що? Чому раніше не сказав?

-Ти не питала. 
Звісно я не питала, мені б таке і в голову не прийшло.

-А ті двері в кутку? Там що?

-Ще одна окрема ванна. Я якраз звідти. Спати там не буду, якщо що.

-Внизу спи. Там є диван.

-Там теж не буду. Не зручно.

Оу, а зі мною зручно на одному ліжку. Спланував вже все з самого початку. І така злість мене взяла. А ще азарт. А ще, бажання дошкулити. 

-Пригадую, хтось мені погрожував , що ввечері я отримаю поцілунки де тільки забажаю- продовжив цей нахаба.

-Я думала , мова йде про Іріс. 

-Про неї й слова не було в нашій розмові. Бо я на це навіть не натякав, не те щоб говорив прямо. Ти сама собі щось вигадала. 
Це ще й я винувата? Як вам? 
-Я не буду тебе цілувати туди.- тицьнула пальцем в напрямку його паху і аж очі округлила, побачивши який він збуджений. Розмір вражав.- І трахатись з тобою я не буду!

-Ото ти розбещена. Хотів запропонувати поцілунок у щоку, по дружньому. 

-Скажи ще, що в чоло треба тебе поцілувати. - пирхнула я. 

-Вибирай, або ти цілуєш мене, куди я захочу , або я тебе. 
Я могла сказати ні. Але ця гра подобалась і мені. 
-Добре. Ти мене. Тільки в губи . Один поцілунок. Далі ми йдемо спати. Ніяких посягань від тебе.

-Лише якщо сама проситимеш. 
-Не дочекаєшся.

-Один поцілунок в губи . Ти не викручуватимешся і не заперечуватимеш. Ти дала згоду. 
-А ти не вимагатимеш більшого. 
Ох ця посмішка. Сироти побігли по тілу лише від неї . В низу живота солодко занило. 
Крістофер підійшов повільною ходою, як хижак, що знає, здобич вже ніде не дінеться. Став навпроти. Довелося задерти голову, щоб дивитись йому в очі. А там була пожежа. Справжнісінька. 
Серце калатало мов навіжене. Ой лишенько, бути біді. Мій мозок гарчково шукав вихід і знайшов таки. Треба змінити тактику, я пручаюся і йому це подобається. Треба налякати його, та так , щоб сам біг, не озираючись.

-Ти ж одружишся на мені після всього , що станеться між нами?- вимовила я з придихом. Бідненький, це ж напевно фраза з його кошмару. 
Та бідненький лише здивовано підняв брову і відповів:

-Звісно.

-Як це звісно? Ти ж повинен злякатися і відмовитися. Ти що, ненормальний? 
-Я ненормальний? Це я намагаюся залякати когось одруженням? Я так розумію заміж за мене ти не збираєшся?

-Боже збав. Я ж самого початку казала, в мої плани це не входить. 

-Це ми ще побачимо . Але за таке нахабство будеш покарана. Поцілунок і ніякого продовження.

-Пффф. Цілуй давай.

Я виставила в перед губи, міцно їх сціпивши. Крістофер знову посміхнувся, заперечно похитав головою, а далі опустився на коліна і підняв й без того короткий поділ моєї сорочки. Треба було хоч білизну одягнути, промайнула дурна думка в голові, ніби це монолог хоч якось допомогти.

-Не в ці.- пропищала я.

-Треба було уточнювати на початку, зараз вже пізно.

Він втягнув носом повітря, на мить затримався, а потім…. Потім я пропала. Памʼятаю лише як струм рознісся  по всьому тілі, як його руки стискали мої сідниці, як мої вчепилися в його волосся. Так, так , здається я стогнала це в голос . І коли вже оргазм був на волоску, коли відчула що зараз лавина накриє мене, він відсторонився. Підвівся. У самого поволока на очах, але не знайшов нічого кращого , ніж поцілувати мене таки в чоло і сказати:

-На добраніч. Солодких снів. 
Розвернувся і пішов у ліжко. 
Садист. Він справжнісінький садист, ніхто інший. Я ледь стрималась, щоб не закричати, що зроблю все що він захоче, навіть заміж вийду, тільки б продовжив. Та злість не дала цього зробити. Ми ще побачимо хто кого. Сволота. Сопучи і пирхаючи залізла на ліжко з іншого краю, вмостилася до нього спиною, нехай милується на мою пʼяту точку, яку я випнула ніби ненароком. Тіло нило й вимагало продовження. Збудження доводило мене до сказу. Ще й пантера металася в середині, тяглася до нього. А цей, дихає собі рівненько, мабуть вже й спить. 
Ні-ні-ні. Не лізти до нього самій. Не чіплятися. Спати. Швидко. Та швидко не вийшло. Я крутилася на всі боки, все мені заважало. Подушка не збита, поза не та, щось муляє. Ледь під рано змогла таки задрімати. Та краще б не спала всю ніч. Бо у сні нічого нового не сталося. Знову я біжу лісом, знову за мною женеться чорна пантера. Як я хочу щоб він мене спіймав. І він ловить, швидко, вже не грається. Притискає до землі.

Я прохоплююсь. Серце калатає, хапаю ротом повітря, переводжу погляд на Крістофера. Він лежить, в очах вертикальні зіниці. Ричить:

-Біжи. Я дам тобі фору.

І я побігла. Тільки вибралась з будинку, одразу перекинулася на звіра і стрімголов помчала в ліс. Гонима первісним інстинктом, бажаючи лише одного, бути спійманою.

————————————————

Дівчата, в коментарях отримала зауваження, що такі книги треба відзначати 18+. Я свідомо цього не робила, бо не хотіла вводити в оману поціновувачів цього жанру. Тут вже й не так багато еротики, на мій погляд))) й в детальні описи я не вдаюся. Але можливо я й не права. Може варто зменшити оберти? За ці сцени я й так завжди хвилююся. Але куди ж без них, якщо двоє кохають один одного, чи це не є гармонійним продовженням ? Одним словом, якщо занадто, дайте знати.