10. Софія.

Знов сон ніяк не йшов . Знов бʼю собою на ліжку, жену геть думки і намагаюся забутися. А воно все ніяк.

Іріс. Дурацьке імʼя. І Крістофер дурацьке. І сам він дурак. 
Як тільки він пішов, натякнувши куди саме, настрій покотився в прірву. Ну й вали до своєї Іріс. Обнімався там із нею, цілуйтеся, кохайтеся. Від думок про останнє я просто розридалася. Дурепа. Яка ж я дурепа. 
Уявила собі, що йому не байдуже. Ще чого. 
Коли він почав відмовляти Кірана від поцілунку, мовляв скомпроментує мене, згадався наш поцілунок. Тоді він про це не хвилювався. Тому не знайшла нічого кращого, ніж стати навшпиньки і сама чмокнути Кірана. Що я відчула тоді? Нічого! Анічогісенько! Лише ніздрі дратував його запах. Десь так само, як і лілеї. 
Годі й розповідати як кепсько мені було, після того, як Крістофер пішов. Не просто кепсько - хріново. Тож попрощалася й пішла до дому. Ревіти в подушку.

Під ранок мене зморив таки сон. Знову чорна пантера женеться за мною. Страшно? Ні! Збудливо? Так! 
Прокинувшись я все ще відчувала, як калатає серце, ніби все відбувалося на справді. 

Посильний приніс квіти. Один величезний букет лілій. Фууу. Другий - маленький оберемок жасмину. О такій порі року? Звідки? Яким чином? І хто знає про мої улюблені квіти? В обох були записки. У лілеях - «З нетерпінням чекаю на вихідні!» . У жасмині - «З нетерпінням чекаю на вихідні. Ти догралася!!». 
Я сіла на стілець, судомно хапаючи повітря. Перечитала той папірець разів сто, проводячи пальцем по кожній букві. 
А далі жбурнула ті листівки на підлогу. Іріс хай своїй пише. Теж мені. 
Годі й казати, що наступні дні я провела в залі. Лупцюючи нещасну грушу що сили. Дісталося і Дейреку. Нічого лізти під гарячу руку. 
- В тебе все гаразд? - він захекався і ледь стояв на ногах. 
Я виглядала не краще. 
-Так. 
-Все йде за планом?

-Так.

-В тебе синець буде під оком. Я був не уважний.

-В тебе теж. Я була не стримана.

-Як поясниш нареченому?

-Фіктивному нареченому. Не забувай. А фіктивні стосунки тим і прекрасні, що пояснювати нічого не треба. Всім байдуже.

-То ти зла чи байдужа? Ніяк не розберу. 

-Та ну на тебе. - махнула я рукою. Що з ним сперечатися? Що він розуміє? Байдужа, звісно.

Недільний ранок зустрів мене зловіще. Сон який мене переслідував весь час, був стабільний. Крістофер доганяє, я тікаю. І найжахливіше, хочу щоб спіймав. Але мчу що сили. Там, у сні, нема нікого. Ні Кірана, ні Іріс. Лише ми. Його бажання зловити і моє отримати мітку.

Я проснулася збуджена і зла. Ще й відображення в дзеркалі не радувало. Синець, що вчора був майже не помітний , зараз розливався синьо-зеленими барвами. Краса. На цей випадок мала крем, що повинен все приховати.Коштував не мало, але вартував кожної копійки . В нього вливалася магія ілюзії, тому жодного разу ніхто нічого не помітив. 
Швидко зібралася і поснідала. Адже вирушити ми мали з ранку.

Ще й пантера проснулася. Вона була млява і невдоволена. Тихо гарчала в середині. Одним словом, ми були на одній хвилі. 
Чи то кепський настрій , чи ще гірший характер зіграв головну роль, але мені захотілося, от просто нестерпно захотілося, показати цьому зраднику, кого він втратив. Кінцево і безповоротно. Легка блакитна сукня, колір один в один моЇ очі, оголені плечі, корсет, що щільно облягає, підкреслюючи все що тільки можна. Тільки б він не сповз, зараза, бо й так ледь прикривав соски . Одягла тоненький ланцюжок з одним єдиним діамантом. Камінь падав між грудей, звабливо поблискував і притягував погляд. 
Мабуть занадто, думала я, крутячись перед дзеркалом. Нічого не занадто, відповіла сама собі й підібрала високо волосся , оголюючи ще й шию. Отаке воно, роздвоєння особистості. 
Коли вийшла на ґанок, карета вже чекала. Кіран стояв  на дворі. Чекав, щоб допомогти. В його очах читався подив і захоплення, але мене цікавить інший погляд. Серце гупало як навіжене . Він там, в середині. Я відчуваю. Я знаю.

Хоч це нічого не змінює. У нього є Іріс. А якщо не вона, то хтось інший. Я не дам зробити собі боляче. Може воно й на краще. 
Розум. Агов . Де ти? Розʼясни мені, будь ласка, що я й права ревнувати не маю, бо між нами лише постійні сварки й суперечки. Й один малесенький поцілунок, не по справжньому, для глядачів.