3. Софія

Придивившись до братів, я зробила вибір на користь Крістофера. Хоч вони й були схожі, наче дві краплі води, але відрізнити їх було не важко. По перше, запах. КІран пах якось спокійно, лісом і хвоєю, Крістофер же будоражив мої ніздрі - море й пісок, речі коли я так колись любила. І погляд. КІран мав лагідний вираз очей, більш добродушний, чи що. Крістофер - цинічний, зухвалий і владний. Вирішивши, що цинізм, це саме те, що мені потрібно для досягнення мети, я взялася за справу. 
Одного вечора, ніби випадково, я опинилася з ним в розважальному клубі. Не те місце, щоб відвідувати пристойній леді, але кращої нагоди я не знайшла. Він сидів за столом і грав в карти. Якраз звільнилося місце, тож я, начепивши на себе маску дурнуватої спокусниці підійшла до них. 
-Можна приєднатися?- мило закопала віями , знаючи яке враження справляю. Чоловічі погляди металися від мого обличчя до декольте, не розуміючи, де зупинитися. 
-Прошу, леді.- якийсь хлопчина підхопився і відтягнув стілець. 
А цей нахаба позіхнув, подивився роздратовано і заявив:

-Панове, далі без мене. Навряд чи слід очікувати чогось цікавого. 
Отакої. Хай йому грець. Та здаватися наміру я не мала. Сиділа за столом, програючи, щоб не привертати увагу й спостерігала за ним. 
Коістофер походив по залу, розмовляючи коли з ким і зупинявся біля юрби, що розважалася моєю улюбленою справою. А саме, кидали ножі в ціль. Це знак, не інакше. Й нагода поспілкуватися. Зараз підійду, завʼяжу бесіду, можливо, навіть поцілю в десятку, чи навіть в сімку, щоб вразити , але не налякати. Тому підвелася, чемно попрощалася й попрямувала , як я думала, на зустріч майбутньому партнеру, а виявилося , цілковитому бовдуру. 
Чим ближче я наближалася, тим дратівливішим він ставав. Нічого. Його симпатія мені й не потрібна. Коли все зʼясуємо, сам подякує. 
-Ви переслідуєте мене?- я навіть ще й не підійшла і не представилася, от же нахаба. Добре, пропустимо. 

-Мені треба з вами поговорити. Маю пропозицію.- маска лагідної й покійної все ще була на мені, хоч тріщини вже й йшли по ній. 
-Одна ніч!- процідив він дивну фразу , яка ніяк не впліталася в нашу розмову. 
-Прошу? Ви про що?

-Не прикидайтеся дурненькою. Вам не личить. І не витрачайте свій час, якщо вирішили звабити мене своєю милою зовнішністю. Без шансів. Ваш максимум- одна ніч. І то тому, що я сьогодні добрий. 

Вся моя сила волі пішла на те, щоб утримати спокійний вираз обличчя 

Перший вибір був невдалий. Значить Кіран. А цей …..

Я взяла ніж з його рук, зважила в долоні, не відводячи погляд від цих нахабних , чорних очей і не дивлячись на ціль, жбурнула його. Потім розвернулася й попрямувала на вихід. Мені не треба було переконуватись, що я влучила. Здивовані відгуки були тому підтвердженням, але й без того я знала, лезо віткнулося точнісенько в центер. 
О, на прощання я ще видала:

-Кому ти потрібен? Теж мені, мачо. 
Ну не можу я стримати себе в деякі моменти, хоча й працюю над цим. 
Хотілося трохи перепочити і відійти від цього всього, але повторюсь, такої розкоші як час, я не мала. 
Тому наступного ж вечора взялася за слідуючу жертву. Жертва, тобто Кіран, видалась на диво розумною і зговірливою. Спочатку він теж сприйняв мої спроби заговорити першою як залицяння, але ніякої зверхності не виявляв, тож дуже скоро ми все зʼясували. Знайомство з батьками було вирішено провести завтра ж, бо зволікати було ніколи. І детальний план уявної зустрічі місяць назад і наших стосунків вирішено скласти в присутності близнюка. Бо ніхто не повірить, що той не в курсі наших стосунків і всього що відбувалося. 
Я зловтішалася. Цей бовдур складе два плюс два і зрозуміє, який шанс втратив та чого насправді я підходила. 

-Чому ти без запаху? - спитав мене Кіран, коли ми прощались і домовились майже про все. 

-Не зважай. Пусте, за тиждень минеться. 
Це була дурна витівка Дерека. Підсипав мені в чай каспен-траву, ще й магічно підсилив, позбавивши мене запаху на два тижні . Нащо?  Відомо лише тому бовдуру. Може через те, що раніше я підлила йому настоянку і він був байдужий до дівчат декілька днів, та я ж у виховних цілях, щоб він міг оцінити їх розумом, а не іншим місцем.