Розділ 6

Аліса

Ближче до півночі народ, як змовився. Всіх до нас у клуб принесло. За моїми відчуттями, приблизно так і виглядало. Я ледве встигала розносити замовлення, а то вже обурення піднімалося. Бачите, ми повільно працюємо.

- Алісо, ну що ти хочеш? П'ятниця! - перетинаємося з подругою біля бару. - Зате у такі дні вищий заробіток.

- Охх, буду згадувати про це, коли з ніг звалюся, - підхоплюю тацю і біжу далі у зал.

Розношу і збираю замовлення. І так намотую кілька кіл. Відвідувачі все прибувають і прибувають. Музика голосніше кричить, а в очах через прожектори, неонові мошки літають.

- Приємного вечора, - на автоматі бажаю компанії дівчат з хлопцями, мого віку по вигляду.

Після них розвертаюся пройти через ряд. Там потрібно прийняти замовлення, бо кнопка засвітилася.

З тацею так і пробираюся обережно, притримуючи в іншій руці робочий планшет. До потрібного столика залишається дійти всього трішки. А у мене ж ноги підкосилися.

І тут не допоможе фразочка п'ятниці «зате зароблю більше».

Взагалі не знаю, чим собі допомогти.

Адже там розвалився на стільці з нахабним прищуром... мій колишній бос.

Аа-а-а!

Що він тут робить?!

Здається, паніка у мене повторюється.

Тільки зараз у рази сильніше накриває.

У минулий його прихід, я могла пояснити, тим, що бачила. Прийшов з братом і другом. Поводився, як псих збочений, але такий він і є.

А зараз що? За столиком один і я не помиляюся... він витріщається чітко на мене.

Ноги починають підгинатися. Втекти хочуть і сховатися.

Голова думає насилу, але все ж пропонує прийняти замовлення. Не бути боягузкою. Тільки з обслуговуванням - дзузьки йому обломиться. Не я буду бігати до нього навіть за великі чайові.

Фу-ух... намагаюся рівніше дихати, не спіткнутися по дорозі до нахабного гада.

Твердою ходою підходжу. Я на роботі, на роботі. Повторюю собі, щоб зберігати спокій при цьому вельможному Назарі.

- Добрий вечір! Ви готові зробити замовлення?

Яка я смілива, тримаюся, заспокоюю себе. Та яке там!

Валер'янки мені, терміново!

- І тобі добрий вечір, Алісо, - б'є по вухах його приємний баритон. - Принеси-но мені стейк з овочами і подвійний еспресо. Собі теж можеш взяти, що хочеш, за мій рахунок.

Треба ж, який пан щедрий сьогодні.

- Дякую, але я вже поїла, - бігом відмовляюся, щоб не чіплявся.

- У такому випадку, чекаю тебе і скоріше.

- Чекайте, чекайте, тільки не мене, - посміхаюся у відповідь, - ваш столик обслуговуватиме інший офіціант.

- Ти хотіла сказати, власник клубу? - згинає він запитально брову. - Мій столик обслуговуватиме або власник, або Аліса Зіміна. Вгадай, дитинко, кого у результаті надішлють?

Пф-ф!

От пихатий цап!

Так би і збила гаду корону. Шкода, що зараз таця порожня, можу ж повторити.

- Ви ж сюди невипадково прийшли?

- Я не з тих, хто може заблукати, - моє питання його тільки розсмішило.

І що в такому випадку треба крутому босові від мене бідної?!

Невже знову запропонує сходити з ним у віп-кімнату? Інші малюнки, де він цап, знайти б не зміг. Вони у мене вдома лежать на столі. Хочу викинути гада з голови, але не виходить. Ще й заявився сюди з нагадуванням.

- Якщо ви у корпорації Дієвих не дорахувалися швабри, то я тут ні до чого. Мене охорона перевіряла перед виходом. І це ви ще мені залишилися винні за тиждень роботи. Я вам - нічого не винна!

- Чудова промова, Алісо, - Назар три рази плескає у долоні, дратуючи іронією. - Виходить, я у тебе у боржниках. Це ж як тепер спати я буду?

Не сумніваюся, що спати він буде міцно, щоб йому.

І майже впевнена, що не один. Коханок повно, втішать мачо з короною.

- Мене ось цікавить інше, - продовжує, не дозволяючи піти. - Навіщо тобі стільки робіт, Алісо?

- Ви більше не мій бос, щоб перед вами звітувала.

Замовлення прийняла і біжу на доставку з кухні. Лаюся, злюся. Нікому замовлення не передати ж. Дієв причепився, гад. Якщо поскаржиться власнику, то і без другої роботи залишуся. Доведеться знову до його столика повернутися. Він сьогодні лякає мене ще більше.

***

Назар

Зараза! Подумки лаюся слідом нахабі.

Вона мене ще й у боржники записала. Начебто я займаюся виплатами для співробітників. Робити мені більше нічого!

Але тут, у клубі, я точно по справі. Авжеж, не милуватися приїхав на зухвалу гарнюню з гострими зубками. Аліса думає, що я такий цап, переслідую її? Еге ж. Нехай ще дякую скаже, що мені на думку спав такий чудовий план. Подивимося тоді, як вона заспіває, коли дізнається причину моєї появи.

- Ось ваше замовлення, - моя офіціантка крізь зуби шипить, з гуркотом виставляючи тарілки.

- Взагалі не дуже люб'язно ти поводишся з відвідувачем, - відкидаюся на спинку стільця та давлю у собі посмішку.

Аліса кумедно пихкає, коли дратується.

- Другий раз ви мене не звільните!

- Зате ти для мене зможеш повторити трюк з тацею. Ну, або підкинути ще одну карикатуру. Куди ж без цього?

- У вас все на замовлення?!

Ех, як гаркнула. Начебто запитала: «Вам отруту підсипати або сокиру принести?»

Хоча могла ж підсипати ... помста і все таке.

Починаю міркувати, а раптом мій план не такий вже й чудовий? Може, ну його? Таких Аліс мені знайти не проблема. Але часу шкода, цю хоч знаю. Набагато більше, ніж вона могла б здогадатися.

- Не все, - не збираюся я полегшувати їй зміну на вечір.

- Тоді що ще? – ставить руки у боки і чекає.

Чудо, а не офіціантка. До тигрів її тільки можна підпускати.

- Неси мені будь-яке морозиво, на твій розсуд.

Хмикає і несеться подалі. Стерво! Взагалі не розуміє, хто перед нею?

З новим приходом Аліси, я все ще сумніваюся у плані. Даремно приїхав або не дарма ... підставляти себе не можу, розкриваючи відразу всі карти. Ця ж божевільна розтріпає, а мені потім як?