1

Я сижу й читаю книгу, це моє улюблене заняття, хоча мама з татом кажуть, що для дівчини головне вийти заміж, а я з цим не згодна. У нашому світі жінки тільки недавно отримали право заробляти гроші, а старі традиції змінити важко, особливо серед знатних людей. У мою кімнату зайшла служниця і сказала:

- Ваша світлосте, вас хочуть бачити графиня і граф Міревські Констянтин Олександрович та Євгенія Петрівна.

Ох, знову мама і тато заведуть мову про одруження. Скажуть, що мені уже двадцять три роки, пора виходити заміж, всі мої ровесниці уже заміжні, в однієї мене в голові наука та книги.

Служниця провела мене у кабінет батьків, за столом сидять мама, тато і молодий граф Кандючний Семен, мій кошмар, хлопець, який дуже нав'язливо до мене залицяється. 

- Маргарито, тобі уже двадцять років і пора іти заміж, а після того, як ти двом хлопцям, які до тебе сваталися одягла гарбуза на голови, ніхто не ризикує кликати тебе заміж, - сказала мама таким серйозним тоном, що я розреготалася.

- А Семен не боїться мене? У мене ж фантазія ого- го яка.

Коли я говорю це, то уважно дивлюся на Семена. Хлопець усміхнувся і відповів:

- Я не боюся дівчат із божевільними ідеями, вони мені подобаються.

- А мені нав'язливі люди не подобаються. Прощавай, ти, надутий індик!

Я це прокричала і вибігла з кабінету. 

- Маргарито, повернися, неввічливо від гостя тікати! Особливо від свого майбутнього чоловіка! - кричать тато і біжить за мною.

- Він не мій майбутній чоловік! Цей самозакоханий хлопець з емоціями, як у пенька мені не пара!

- А хто для тебе пара?!

- Книги ось моя пара!

Я забігла у кімнату й прямо перед носом батька закрила двері. 

- Маргарито, не сором себе і нас з матір'ю! Зайди, вибачся, скажи, що це був жарт і ти вийдеш заміж за Семена! Що про тебе люди скажуть?!

- Важливіше моє щастя, ніж думка якихось там людей! Це МОЄ життя! Чуєш тату, тільки моє!

Я до вечора просиділа у кімнаті, а потім через таємний вихід пішла на вулицю.

Якщо я вийду через центральний, то батьки будуть говорити, що я найгірша їхня донька, Амелія і Тариєна не сперечалися з ними й поводилися пристойно і тепер щасливі в шлюбі, мають дітей. Насправді Амелія не хотіла дітей, але їх у неї троє. А Тариєну чоловік ображає і вона ледь сина виносила й народила, всі інші вагітності закінчувалися викиднем. 

На вулиці почалася злива, але мені необхідно прогулятися. Раптом я почула кроки, а потім почула голос свого друга Марка. Він єдина людина в моєму оточенні, яка поділяє мої погляди та переконання. Ми дружимо ще з дитинства. 

Я поділилася з Марком тим, що сталося, розповіла йому всю ситуацію.

- За Семена краще заміж не виходити, у нього уже була дружина, але він її убив, він за це навіть покарали відбував. Як батьки можуть тебе видавати за нього? Мої батьки теж наполягають на шлюбі, тому у мене є ідея: ми з тобою одружимося, це буде фіктивний шлюб. Ти зможеш займатися чим захочеш, я тебе обмежувати не буду. Але єдине наше завдання вдавати справжнє подружжя на людях.

- Я згодна так зробити, мої батьки зрадить цьому.

- Тоді я завтра до вас приїду в гості, чекай нареченого в гості.

Ми розсміялися, потім я, рада, що можна уникнути шлюбу із Семеном, пішла додому.