Епілог

- Народ, ми з Рюджин хотіли вам розповісти про те, що у нас через два тижні відбудеться весілля, і де ми проведемо гендерне паті! – Техьон з радістю розповідав своїм друзям про веселу новину.

- Ти вагітна? – Інбі підірвалася з місця, як пуля і підбігла до своєї подруги, беручи її за руки і заглядаючи в очі.

- Так. – тихо промовила дівчини, заливаючи щоки рум’янцем.

- Це ж прекрасно, тим паче ви дуже гарно дивитися з Техьоном. – Сомін хіхікнула собі в руку, переводячи погляд на Чіміна.

- Я також хочу Хана, нашу маленьку копію. Та ніяк, не дочекаюсь коли це трапиться. – хлопець як той кіт, почав леститися до дівчини, цілуючи в щоку.

- Спасіть мене, бо мене вже починає нудити від одних його слів про цю згадку. Після чого по вечорам він влаштовує, нам секс марафони. – Хана прикрила рот від сміху, дивлячись на хлопця, який засоромився перед старшими чи то перед дівчатами.

- Чонгук, до дітей потрібно бути готовими. Ти ж з ними не будеш грати в комп’ютерні ігри з народження. – Чімін вирішив підколоти друга.

- Чімін правий. – підтримав його Юнгі.

- В нас також буде весілля але після вашого туру. – Інбі подивилася на Юнгі, беручи його ніжно за руку.

- А тоді на день народженні Сомін ми і гадки не мали, що життя обернеться так. Зараз ж сидимо і обговорюємо коли буде весілля у кожного. – констатував факт Юнгі.

- Ну знаєте, випадковостей не буває. – Чімін хитро подивився на свою принцесу, цілуючи в щоку.

   Після дня народження Сомін їхні друзі поступово почали зустрічатися. Хтось наважувався зізнатися у своїх почуттях, хтось довго вагався, але життя завжди підштовхує до рішучих кроків. І тепер, сидячи разом у парку в новій будівлі компанії HYBE, вони сміялися, згадуючи кумедні випадки та дрібні пригоди минулого. Повітря було прохолодним, але сонце лагідно гріло спину, а легкий запах дерев та квітів додавав спокою.

   Два місяці тому Чімін і Сомін зіграли своє весілля. Це був день, який можна було назвати справжньою казкою: невеликий затишний зал, освітлений м’яким золотистим світлом ламп, зі свіжими квітковими композиціями по всьому приміщенню. Легкий аромат кави, десертів і квітів створював теплу і святкову атмосферу.

   Сомін була у ніжно-рожевій сукні з тонким шлейфом поверх якої був шар з вишитими волошками на тканині, що підкреслювала її грацію й тендітну красу. Чімін одягнув класичний темно-синій костюм із білою сорочкою стримано і елегантно. Гості, друзі та близькі, сміялися, обмінювалися компліментами та побажаннями. Не обійшлося й без дрібних курйозів, хтось випадково впустив букет, хтось переплутав тости, а хтось тихенько підморгнув Сомін, викликаючи її щиру посмішку. Чімін тримав її за руку, і навіть у найзайнятіші моменти свята він знаходив час прошепотіти кілька ніжних слів, які змушували її серце тремтіти.

   Тепер, сидячи поруч у парку, вони згадували той день із усмішкою, відчуваючи ту саму радість і тепло. Два тижні тому світ також дізнався, що популярні айдоли зустрічаються з дівчатами. Багато фанатів прийняли це спокійно, але знайшлися й ті, хто почав критикувати дівчат, стверджуючи, що вони «не підходять» своїм коханим. Та були й ті, хто не залишився байдужими і став захищати їх, доводячи, що щирі почуття важливіші за чужі стереотипи. І це було зрозуміло, навіть без популярності завжди знайдуть тих, хто когось ненавидить. Як би дивно це не звучало, це частина життя.

   Сомін і Чімін трималися за руки, сміялися з друзями й згадували всі ці випадки, відчуваючи, що жодні труднощі не здатні похитнути їхнього щастя. Вони знали, що попереду на них чекає ще багато моментів, сповнених любові, радості і взаєморозуміння. Навіть легкий вітер, що колихав дерева й приносив аромат квітів, здавався частиною їхнього світу – світ, де можна бути собою, сміятися, плакати і кохати без страху. І у цей момент вони розуміли, що всі труднощі та перешкоди були лише підготовкою до того щастя, яке вони відчувають зараз.

   Він міг не бути для неї першим, не бути останнім і не бути єдиним. Вона любила до того, як полюбила його знову, і він це знав. Але якщо зараз вона любить його, що ще могло бути неправильно? Вона не була ідеальною — і він не був ідеальним, і разом вони ніколи не стануть бездоганною парою. І все ж, попри всі недоліки і страхи, вони були щасливі разом.

  Він бачив у ній здатність робити його сміятися, давати можливість бути собою, помилятися, триматися за неї і водночас віддавати все, що він міг. Вона могла не думати про нього щохвилини, могла віддавати лише частину себе, бо знала: його слова і вчинки здатні розбити її серце. І саме тому важливо було цінувати кожен момент разом, не ранити її, не вимагати більше, ніж вона могла дати.

  Вони обидва знали: не варто змінювати себе заради когось іншого. Завжди знайдуться ті, хто любитиме тебе справжнього, зі всіма недоліками й слабкостями. Усміхайся, коли вона робить тебе щасливим. Відчувай роздратування і говори про нього, коли вона тебе дратує. Сумуй, коли її немає поруч. Це і є щастя — не ідеальне, але справжнє.

   Справжні закохані схожі на заходи та світанки: про них більше говорять і пишуть, ніж бачать на власні очі. І вони були саме такими. Щастя не вимагало слів, воно відчувалося у кожному дотику, погляді, у тиші між словами. Навіть повітря навколо здавалось частиною їхнього світу, наповненого любов’ю, довірою і взаєморозумінням.