7

- Чімін.

- Зараз такий час, що у світі багато людей страждає. Інколи буває, що у нас багато поганих днів, та ми продовжуємо створювати нові щасливі моменти. Це те, що допомагає нам жити і рухатися вперед до мрій.

- Так, ти правий інколи все йде на перекір планам, коли ми не можемо мислити позитивно. Як тільки ти пробуєш думати позитивно, все починає навколо набувати кольорів. – дівчина після своїх слів поцілувала хлопця в щоку і відійшла від нього на декілька кроків.

- І як мені це зрозуміти?

- Я згодна, з тобою сьогодні прогулятися. – рум’янець покрив їхні щоки, настільки швидко, як пролетів час.

- Дякую. – хлопець мило посміхнувся, хоча дівчина стояла до нього спиною, він знав, що вона зараз посміхалася також.

   Їхні думки розвіяв стукіт у двері, це була адміністраторка Кім яка зайшла попередити, про те що наступний клієнт вже прийшов. Дівчина розвернулася до хлопця, щоб сказати ще щось, та хлопець випередив її.

- Я піду, номер твій у мене вже є. – показав на візитку, яку тримав між двома пальцями.

- Напишеш. – вона не знала, що сказати після того, що відбулося у цьому кабінеті.

- Гаразд.

   Після чого хлопець покинув кабінет, залишаючи дівчину не надовго одну. Привівши себе в порядок  дівчина закликала до себе клієнта, який вже очікував сеанс. Сеанс не був сильно виснажливим, так як хлопець вже був декілька разів у неї, і сьогодні вони обговорювали те, наскільки вони просунулися в його проблемі. Годинник на столі пробив вже час завершення сеансу, і по завершенню вийшли в коридор, щоб записати його на наступний сеанс, який буде через тиждень.

- Кім, хто наступний? – дівчина підтягнула до себе журнал запису, який ведеться в ручну, скажемо так для резервної копії. Що можливо десь та буде помилка при записі.

- Пак Мінджі.

- А ось ці всі люди? – ти показала на людей, які сидіти в очікуванні їх було тут близько штук 10 і десь така сама кількість на вулиці зауважила дівчина.

- Якщо не помиляюсь декілька цих людей до психолога Шик.

- Він сьогодні на роботі? Я думала, він вийде на роботу з наступного тижня. – у нього і правда були сьогодні люди, та лише троє за весь день, а тут явно більше.

- Ні, доктор Ю також завтра буде мати багато клієнтів. Сьогодні він, ще вихідний.

- Гаразд, чому Пак Мінджі лише на половину сеансу записана? Якщо я провожу сеанс годину, а там вже залежно від сеансу можна завершити швидше.

- Вона мене дуже сильно впрошувала.

- Кім! – дівчина стала злішою, через те що у неї навіть не запитали, хоча їй сказали при яких умов записувати, – Гаразд, не лякайся так. – важко видихаючи дівчина розвернулася йти до свого кабінеті і вже біля дверей зупинилася, подивившись на людей в очікуванні. – Пак Мінджі, проходьте будь ласка.

- Доброго дня! – як тільки двері за дівчиною зачинилися вона привіталася і сіла на диван.

- Добрий день! Чому ви записалися на половину лише сеансу? – Сомін бачила по поведінці дівчини, що вона не просто так прийшла до неї, та сіла напроти неї на своє крісло.

- Я прийшла не раді сеансу до вас, я би хотіла дещо дізнатися. Як ви вже знаєте, мене звати Пак Мінджі, працюю журналістом з каналу SBS, і хотіла би провірити інформацію.

- Приватну інформацію про клієнтів не розповсюджуємо.

- До вас приходити сьогодні учасники гурту BTS?

- Ви з повітря таку інформацію берете?

- Добре – дівчина напроти протягнула свій телефон на якому був відкритий додаток Weverse і тамтам було фото Чонгука, який стоїть перед клінікою і тримає візитку, а саме візитку дівчини. – Так, що вони приходили сюди?

- Якщо ви прийшли сюди лише через це, то можете йти. – Сомін чомусь хотілось зараз прибити Чонгука, та прогнати репортерку хотілось більше. Тому, дівчина встала зі свого крісла і направилася до свого столу, даючи зрозуміти що це кінець розмови.

- Я можу запропонувати, вам гарні гроші за любу інформацію.

- Мене це не цікавить.

- Тоді, я можу виконати все чого ви побажаєте.

- Гаразд, ви вмовили мене. – дівчина театрально взяла телефон і набрала номер «Ко Інбі ангел» через декілька гудків на іншому кінці почувся голос – Привіт! Є справа, приїзди як можна швидше Чонгук. Добре. Чекаю. – вибивши дзвінок, дівчина поклала телефон собі в кишеню, і сперлася на свій робочий стіл не відриваючи погляд від журналістки.

- Куди ви дзвонили?

- Дзвонила до Чонгука, якщо я не можу розповідати вам про те, що відбувається в цих стінах тоді він сам приїде і розповість вам усім. Я так розумію, не лише ви один журналіст приїхали через, його фото.

- Дякую, вам. – дівчина щаслива сиділа на дивані в очікуванні, того що зможе написати нову статтю, яка буде від обличчя самого айдола.

-  Я вийду на секунду. – відкривши двері кабінету всі люди, які очікували зразу подивилися на неї. – Я так розумію, що люди які тут присутні, прийшли очікувати на якусь інформацію для статті. – і вона побачила як вони почали кивати, що вона права. – Давайте так, ви можете валити звідси, так як інформації ви ніякої не получите від слова зовсім. – розвернувшись на п’ятках вона зайшла назад до кабінету, де сиділа журналістка і щось писала в своєму мобільному телефоні. – Ви не збираєтеся покинути кабінет?