5

  День змінився вже вечером, а хлопці лише зараз змогли повернутися у будинок, падаючи куди хто може.

- Сьогодні один із найкращих днів, коли ми нарешті можемо повернутися. – сідаючи на диван, відкидаючись на спинку за прокидаючи голову і закриваючи голову.

- Я пішов вечерю нам замовляти, бо готувати сил немає. – пішов у напрямку кухні.

- Я в душ! – Чонгук з батарейкою в жопі побіг по чистий одяг і після чого в душ.

- Ми з Хосоком йдемо у кімнату полежимо, бо ноги сильно гудять.

- Я йду допоможу Джину. – хлопець вже пристав з дивана але його зупинив голос Чіміна.

- Нікуди ти не підеш. – потягнув Юнгі за руку, щоб той сів назад.

- Що таке? – не розуміючи, що в нього хоче молодший, Юнгі подивився на Намджуна але той сам поглядом показав, що нічого не розуміє.

- Вам же сьогодні фанатка дала візитку?

- Ти про Сомін?

- Так! – почувши знайоме ім’я, посунувся до хлопця.

- Чому ти про неї питаєш? – Юнгі із іншої частини дивана підозріло дивиться на Чіміна.

- Мені потрібен її номер телефону. Дайте мені будь ласка, хтось із вас її візитку. – молодший протягнув обидві руки в сторону хлопців.

- В нас завтра наче вихідний? – запитуючись Намджун дивився на Юнгі.

- Ні, він в нас у вівторок. – Юнгі відповів на питання лідера.

- А, точно! – Намджун взявся за голову наче розчарувався.

- Ей, народ! – у Чіміна вже лопалося терпець, що його просьбу футболили.

- Ми не можемо дати тобі номер телефону її, бо не знаємо з якою ціллю ти його просиш. Та, якщо вже так треба побачити можемо її відвідати у трьох.

- Тільки решта не повинні знати. – підтверджуючи слова Юнгі підтримав його Намджун.

- Це ти про кого? – Чімін не розуміючи про кого йде мова, підозріло подивився на старших.

- Ну я точно іду з вами, але не має знати Кім Техьон з рештою. Вони можуть розповісти стафу про це випадково або проговоритися. – макне непримітно підійшов до них, сідаючи поруч із лідером і трішки рукою отряхує своє мокре волосся.

- Чонгук, блін! В тебе ж мокре волосся! – Намджун трішки відсунувся від макне.

- Ха-ха – молодший хотів сісти ближче знову біля нього, та почув голос старшого.

- Ні, малий ти будеш з тими малими дітьми.

- Ну, Юнгі! Ми з Намджуном хотіли у вівторок піти у музей, а так спочатку заскочимо до неї, а потім до музею.

- Заплутав, ти мене.

- Дякую.

- А тепер пішли помагати Джину хутко, щоб швидше всі повечеряли і пішли спати. – Юнгі встаючи з дивана дав, зрозуміти що розмова завершена і направився в сторону кухні.

- Гаразд.

- Ти куди зібрався? Ми сьогодні не хочемо викликати пожарних, тому йди митися Намджун. – від почутого Чонгук почав реготати у весь голос, а старший кинув в здогонку за Чіміном подушку, яка таки попала в свою ціль.

***

  Тим часом дівчина у себе в квартирі пищала від щастя, що нарешті її мрія збулася побувати так близько до них.

- Йаааааааа, – падаючи с писком на ліжко своє, прикриваючи обличчя руками, – Вони такі прекрасні, особливо Чімін. Я, як маленька дівчинка, яка чомусь закохалася наче в хлопця. Хоча в цьому є доля правди. – розмову дівчини самої до себе, призупинила подруга. Вона взяла мобільний телефон свій і перевернувшись на живіт, відкрила повідомлення від подруги і почала вести з нею діалог.

Хана: Привіт, що робиш?

Сомін: Привіт, тільки що прийшла з фан-мітингу.

Хана: О, круто. Як все пройшло?

Сомін: Це було прекрасно.

Хана: Так. Стоп. А до кого ти сьогодні ходила? BTS?

Сомін: Ха-ха, так.

 Хана: Ей, чому мене із собою не взяла?

Сомін: Вибач, у мене був лише один квиток.

Хана: Не чесно.

Сомін: Хана, вибач. Я і сама не збиралася до них йти, так як через психологічний центр забула зовсім про цей фан-мітинг.

Хана: Тоді, як у тебе получилося?

Сомін: Мені одні друзі подарували квиток, і на їхній теж.

Хана: Це ті самі друзі, про який я зараз думаю?

Сомін: Так.

Хана: Вай, тобі так повезло з ними.

Сомін: А точно згадала, раджу тобі завтра підготуватися до того, що не лише вони будуть робити фан-мітинг.

Хана: А хто зібрався мої гроші забрати?

Сомін: You and Stray Kids.