Глава 4. Бізнес на виживання та вечірній вихід

Ранок наступного дня почався не з кави, а з усвідомлення того, що мій «суверенний кордон» зазнав зухвалого тактичного нападу.

Я розплющила очі й заціпеніла: барикада з подушок за ніч безсоромно розвалилася, а важка, гаряча рука Назарова впевнено лежала на моїй талії, по-господарськи притискаючи мене до його боку. Сам Артур спокійно сопів мені в потилицю, навіть не підозрюючи, наскільки близько він підібрався до кримінальної відповідальності.

— Назаров! — просичала я, викручуючись із його залізних обіймів і штовхаючи його ліктем у бік. — Руки прибрав! Спроба анексії не зарахована!

Артур незадоволено замурчав, неохоче розплющив одне око і ліниво потягнувся, продемонструвавши свiй iдеальний торс.

— Воронова, май совість. Ти сама вночі перетягнула на себе всю ковдру. Я просто рятувався від гірського переохолодження. І взагалі, замість того, щоб кричати, подивися у вікно. Наша головна цiль уже "на зв'язку".

Я миттєво підхопилася з ліжка і підбігла до панорамного вікна. На терасі біля басейну, оточений трьома охоронцями та особистим секретарем, сидів сам пан Ковальський. Той самий VIP-клієнт, заради мільйонного контракту з яким ми приперлися в цю карпатську глушину. Він пив свій ранковий детокс-коктейль і виглядав максимально недосяжним.

— Отже, план такий, — я швидко забiгала по кімнаті, збираючи волосся у звичний діловий пучок. — Зараз ми спускаємося вниз. Я ніби випадково підсаджуюся до його столика, залучаю його до бесіди про нові податкові реформи...

Артур гучно і щиро розреготався, закидаючи голову.

— Воронова, ти точно юрист до мозку кісток. Податкові реформи? На елітному курорті? Та він тебе охороні здасть швидше, ніж ти вимовить слово «аудит». Подивіться на нього — він приїхав сюди відпочивати від бізнесу. І підійти до нього можна тільки через його головне слабке місце.

— І яке ж у нього слабке місце? — нахмурилася я.

— Його дружина, — Артур підвівся з ліжка і підійшов до мене впритул, дивлячись зверху вниз із тією самою бісячою впевненістю. — Ковальський обожнює свою жінку і терпіти не може кар'єристок. Він упевнений, що бізнес-леді нездатні на справжні почуття. Тому якщо ти підійдеш до нього у своєму застебнутому на всі ґудзики сірому жакеті — ми програли. Нам потрібно зіграти ідеальну, закохану, трохи божевільну пару. Він має сам захотіти з нами поспілкуватися. Я вивчив його досьє краще, ніж ти свій контракт.

Я зважила його слова. Як би мене це не дратувало, але Назаров мав рацію. Ковальський був відомий своїми консервативними поглядами на сім'ю.

— Гаразд, — здалася я. — І що ти пропонуєш?

— Пропоную вечірній вихід, — Артур хитро примружився. — Сьогодні ввечері в ресторані готелю буде закрита вечірка в стилі «Ретро-романтика». Ковальський із дружиною точно там будуть. Тобі знадобиться сукня. Бажано червона. І дуже... небезпечна. Зможеш зняти свій юридичний панцир заради мільйонного контракту, залізна леді?

Я подивилася на свою валізу, де серед строгих костюмів випадково (чесно, абсолютно випадково!) лежала саме така сукня.

— Зможу, Назаров. Але запам'ятай: це просто бізнес! І якщо на цій вечірці ти переплутаєш гру зі своєю брудною чоловічою фантазією — контракт підпишу я. А ти підпишеш папери про власну госпіталізацію.

Артур ліниво приклав руку до серця і вклонився:
— Обіцяю грати строго за контрактом, люба дружино. Іди збирайся, наше спецзавдання починається.

Вопрос від автора:
Ну що, Кіра збирається витягнути свою секретну зброю — червону сукню! Як гадаєте, у кого першого відбере мову, коли вона вийде з ванної: у VIP-клієнта чи у самого Артура? Пишіть свої ставки у коментарях!