Гра

-Так давайте в це! — Вигукнула Юстина.

-Тоді, хто перший крутить? Може я? 

            -Райна.

-Так. Давай ти, а далі за годинниковою стрілкою.

Райна обережно торкнулась пляшки, а далі крутнула її. Пляшка вказала на Джея і вони пішли до комірчини, коли Нася запустила таймер.

-Ну давай про щось поговоримо, чи ми тут просто будемо сидіти? — Промовила Райна.

-Про що..? Ми тут застрягли наодинці і нам тут киснути ще 7 хвилин.

-Вже 6. Ну, розкажи про себе може. Чим цікавишся, чи взагалі, як там з дівчатами?)

-Цікаво чому питаєш..? Чим цікавлюсь знаєш, а ось друге… Тобі не все одно?

-Просто як в друга запитати хочу). — Райна ступила на крок і відчула запах одеколону Джея. — Чи тобі є що приховувати?)

-Я... 

Хлопець замешкався, коли Райна стала перед ним у непроглядній темряві:

-Немає мені що приховувати, а ти? У тебе є такі секрети?

-Малий ще! — Дівчина знову глянула на ручний годинник і промовила: 

- 4…

-І те добре, а далі що ми будемо. Ще тут киснути..?

-Можемо і не киснути.) — Дівчина поставила руку перед обличчям брюнета, а потім перегородила йому вихід обома руками. — А тепер 3… Ну ось і  все виставу закінчено!

Вона відскочила від наляканого хлопця й всілася у іншому кутку комірчини.

-Я думав ти вже не затормозиш... В тобі вина більше ніж крові!

-Хто сказав? Я просто знущалася з тебе! 

Він відвернувся від неї і почав штурхати стіни в надії швидше покинути цю комірчину.

-Так вже 15 секунд. Давай з корабля геть!

Джей став перед дверцятами і через мить вже вилетів з комірчини і плюхнувся на підлогу, коли Райна спокійно вийшла і сіла за стіл.

-Так, ну що я бачу. Джей постраждав? Райна, що було?))) – зацікавлено питала Юстина.

-А далі? О, так тепер крутить Феліта.— Зауважила Луїза. 

Дівчина розкрутила пляшку й вона вказала на Луку, який здається і не був зацікавлений у грі. Феліта підійшла до досі сидячого Луки і дала йому руку. Той взяв її, і вони попрямували до комірчини, коли Юстина провела їх зацікавленим поглядом. Лука зайшов і спершись на стіну просто дивився на Феліту. Дівчина закрила двері і сперлась на них. Вони могли б простояти так вічність, але Феліта відійшла від дверей і стала перед Лукою.

-І ми просто простоїмо ці 7 хвилин?

-Я так думав поки ти не заговорила… А ти щось хочеш?

-Ти думаєш нас тут закривають просто так? Ось і ні… ми маємо хоча б говорити. Не знаю…

-Якщо так сильно хочеш, то давай валяй, я весь твій!

Хлопець підняв руки ніби здається. Але його очі вже звикли до темряви, тому він бачив цікавість в очах Феліти.

-Раз так то…

Дівчина ступила крок ближче і вже бачила, як його очі забігали шукаючи місця де б вони не бачили її. Феліта стала перед ним, та дивилась, як він нервує, коли сама намагалась прикрити свою тривогу від того, що вона зараз робить. Як раптом Лука сам здригнувся і відійшов від неї.

-Я не думаю що нам варто хоча б щось робити. По-перше, ми у малій комірчині в кімнаті Юстини! По-друге я не думаю що за 7 хвилин хоч щось то і буде.

-Не думаєш. Ти правила чим слухав? Ми тут можемо сидіти і довше, якщо самі захочемо). А зараз просто замовкни, бовдур!

Феліта знову підійшла до вже нервового і трохи збентеженного хлопця.

Вона знову стала перед ним просто дивлячись йому в очі.

-Ти довго будеш тормозити? Алкоголь в мені не вічний і ти багато що пропустиш).

-Феліта… 

Лука підняв очі і дивися не неї.

-Що..? Що таке Лука? Ти хочеш щось сказати..? Невже… 

У цій темряві Феліті Лука здавався навіть милим, хоча раніше вони майже не розмовляли. Але це надавало ще більшої атмосфери, спокуси і цікавості?

Комірчина здавалась навіть жаркою, хоча тут не було чим дихати через гарячі подихи в'язнів цієї гри. У хлопця почало калатати серце. Він один із тих хто залишився тверезим і його це лякало ще більше. Він вирішив ще раз зупинити Феліту коли вона була вже занадто близько…  Але не встиг і промовити слова коли вона заблокувала йому вихід, знову глянувши йому у вічі. Хлопець закрив очі і ніби молився до бога коли зрозумів що сам не може протистояти Феліті. Й просто чекав чи закінчення «ув’язнення», чи цього клятого поцілунку! 

Тепер він усвідомив, що саме тіло не може втекти, тому він вирішив першим перервати цю мить і перший нахилився до Феліти яка навіть не зрозуміла що сталось. Напевно вона не очікувала що Лука на таке здатен.

Вони поцілувались! Так, у комірчині Юстини… Так, через цю кляту гру, але 

одне іншому не заважає). Здається цей поцілунок і не був дуже справжнім як описують у серіалах: “м’ятний?” Можливо “із солодким запахом ванілі”? Та ні! Зі смаком «Цезаря» з присмаком вишневого вина.

 Коли Феліта відповіла на поцілунок, Лука зрозумів, що його ноги втратили здатність стояти, і вони повільно поповзли униз по стіні. Коли вони приземлились, хлопець усвідомив, що дівчина майже не впала на нього. Можливо вони так і лежали б вічність але алкоголю у хлопця в крові не було, й він усе чудово розумів. Розумів що лежати так коли назовні інші - це дивно…

Лука почав намагатись підняти ноги, але тіло не слухалось. Він відкрив очі і бачив, як Феліта насолоджується ним, але він не міг... Не міг більше це терпіти, тому відштовхнув дівчину. Та розляглась біля нього. Він швидко відкинувся в інший кут. Протер вуста від цього смаку і від червоної нажаль стійкої помади! Відкривши двері вийшов до інших. Голова кружляля і він відчував себе п’яним, хоча ні краплі не випив! Хлопець сів біля Юстини, яка посміхалась й побачив, як Ді відкрив комірчину. Він допоміг Феліті вийти, бо здається поцілунок з Лукою може довести і до втрати свідомості! 

Юстина штурхнула хлопця:

-Можливо ви не здогадуєтесь, але ви там були 13 хвилин! Лука, я думала ти зануда… Але дивлячись на твої губи хочу сказати, що не вважаю тебе більше занудою! 

Лука зніяковіло протер губи знову дивлячись як Феліта робить теж саме.