Гуртожиток початок

Дівчина розглядала вулиці оброслі теплим осіннім промінням. Коли зайшла у дім, вона вирішила підготувати невеличку кімнатку навпроти її кімнати. Тут стояв невеликий диванчик зі столиком і комірка якою її і назвати було важко через те, що вона була настільки малою що туди не помістилося б і 4 людини… Дівчина підготувала кімнату і почала поратись на кухні. Як до неї завітала Луїза - вона жила навпроти студентки.

-Привіт, Юстино. Не позичиш пральний порошок?

-Оу, привіт. Ти, як видужала? Я тут готуюсь. Думаємо посидимо разом зі своїми.

-Та так, я вже здорова. А от ти не думаєш, що вас засічуть?

-Думаю ні. Ми не будемо вмикати музику чи галасувати. Нас не спіймають.

-Тоді я буду!

-Добре, заходь. Допоможеш трохи.

-Я прийду трішки пізніше. Зараз маю реферат писати.

-Добре, чекаю!

Дівчина приготувала всіма улюблений «Цезар» і замовила суші, хоча не всі люблять їх, але вона так.

Різноока почула як хтось крокує сходами і в ту ж мить хтось стукнув:

-Юстина? Відчиниш?

-Так-так, Насе, заходь! 

Тепер вже дівчата розклали снеки принесені Насею і сіли на диван. 

Юстина почала:

Як думаєш, хто може не прийти..?
 

А хтось має не приходити?

Ну думаю Лука може. Він ще не такий близький з нами…
 

А стареньких гукнемо?))
 

Ще питаєш).
 

Райну і Ді?)
 

Агась.
 

Юстина глянула на Насю. Та вдивлялась у далечінь, чи то на таргана який крутився на підлозі.
 

     - Пішли підготуємось?
 

     - Ходімо.

Дівчата замешкались і розійшлися по кімнаті. Юстина поправляла стіл коли Нася зносила м'які пуфики.

Першою прийшла Феліта. Вона ще трохи допомогла дівчатам і стала чекати інших.

Усі троє почули кроки й до них приєднались Джей і Ді, коли Райна і Луїза плентали позаду та щось емоційно розповідали одна одній.
 

-Так... Всі? — Юстина цікавилась цим у інших.
 

-Думаю так? — Феліта оглянула усіх очима.
 

-Еее ні. Ще Лука! — Сміливо сказала Нася.
 

Студенти сіли на місця і хтось жадібно дивився на закуски, а хтось такий, як Ді вже хавав те що було найближче до нього. Юстина дивилась, як Ді і Джей їдять закуски зроблені нею і Насею.
 

-Ну як хлопчики, вам подобаються закуски?)
 

Джей підняв на неї очі і кивнув з повним ротом «Цезарю», коли Ді продовжував їсти нічим не переймаючись.
 

-Добре… Я зараз вийду на хвилинку, а ви тут виживіть без мене)
 

Дівчина почимчикувала до вхідних дверей і почула дивні звуки, ніби хтось дихав на них. Вона обережно відчинила їх та побачила Луку, який стояв спертий на стіну відхекуючись.
 

-Боже, Лука… Ти в порядку? Ти ніби зомлів!
 

-Я-я... Я просто біг сюди, от і все. Кхе…
 

-Заходь, ми вже зачекались тебе! 

Юстина провела хлопця до кімнати де вже сиділи усі. Вона мимоволі побачила, як тепер і Луїза вплітала чіпси з крабом.
 

-Так. Ось і наш герой, Лука!
 

-П-привіт усім…
 

Луїза вирішила привітатись пережовуючи чіпси: 
 

-Пгивіт Лукааа!

-Так… Привіт…
 

Дівчина пройшла трохи і сіла на диван біля Феліти, а коло неї на пуфик вмостився “Герой”.
 

Підлітки розпочали трапезу й доволі швидко закінчили з салатом і пляшечкою домашнього вина. Вони залишили пляшку на столі та забрали не потрібний їм посуд, коли Джей запропонував:

-Може в пляшечку?))
 

-Я думаю тут замало хлопців щоб грати в це… — Скаржився Ді.
 

-Можемо у 7 хвилин у раю! Не обов’язково цілуватись). — Промовила Нася.
 

-Думаю непогано, але які правила? — Зацікавлено запитала Феліта.
 

-Хтось крутить пляшечку і на кого випадає, той із ним йдуть у маленьку кімнатку чи шафу й проводять 7 хвилин разом, доки час не сплине).