Фея із небес
Ціна дива
Минуло кілька днів. Василько сидів на призьбі біля своєї хати, обережно тримаючи в руках чарівну квітку Відваги. Іванко стояв поряд.
Сонце поволі сідало за обрій, фарбуючи небо в мідно-золоті кольори. Село дихало спокоєм: пахло свіжоспеченим хлібом, у дворі бавилися курчата, десь далеко гукала зозуля.
Фея, дивилася на хлопчиків з лагідною усмішкою. Її прозоре волосся сяяло, мов туман на світанку, а в очах світилася ніжність.
- Дякую тобі, фея із небес.... - мовив Іванко.
- Ви обоє пройшли через випробування, — сказала вона тихо. — І головне, що ви навчилися берегти одне одного. Васильку, твоє серце знову повне світла. А ти, Іванку, подарував другові не лише здоров’я, а й віру в добро.
Василько підвів очі на фею:
— Ви підете назад… до свого світу?
Вона присіла біля нього, торкнулася його руки й усміхнулася ще тепліше:
— Ні, дітоньки. Я залишуся тут. Адже дива трапляються там, де їх чекають.
І з того дня фея жила в селі, тихо допомагаючи людям. Вона лікувала серця, що боліли від втрат, шепотіла вітрові слова втіхи, і вночі, коли небо вкривалося зорями, її можна було побачити серед полів — вона йшла поміж колосків, тихо наспівуючи пісню, від якої душа ставала світлішою.
Іванко й Василько росли, та ніколи не забували тієї ночі, коли в небі спалахнуло диво.
Бо кожен із них знав: справжня магія живе в любові та щирому серці.
#1300 в Різне
#265 в Дитяча література
Відредаговано: 11.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
