Перше випробування:
— Іванку, — мовила фея, — за селом, де річка робить тихий вигин, є левада. Там, лише на світанку, з-під коріння старої верби б’є джерело. Його вода чиста, як дитяча сльоза. Принеси мені повний глечик тієї води — і збережи, щоб жодна крапля не пролилася.
Хлопчик рушив у темряву. Ніч була тиха, тільки цвіркуни вели свою нескінченну пісню.
Коли він підійшов до левади, небо почало світліти. На сході розливався рожевий промінь, а у траві сріблилася роса.
Під вербою він побачив, як із темної землі народжується тоненький струмок — живий та співучий.
Іванко набрав воду в глечик і притиснув до грудей. Кожен його крок був обережний, наче він ніс саме життя.