Фея із небес

Джерело світання

Перше випробування:

 

Іванку, — мовила фея, — за селом, де річка робить тихий вигин, є левада. Там, лише на світанку, з-під коріння старої верби б’є джерело. Його вода чиста, як дитяча сльоза. Принеси мені повний глечик тієї води — і збережи, щоб жодна крапля не пролилася.

Хлопчик рушив у темряву. Ніч була тиха, тільки цвіркуни вели свою нескінченну пісню.
 

Коли він підійшов до левади, небо почало світліти. На сході розливався рожевий промінь, а у траві сріблилася роса.
 

Під вербою він побачив, як із темної землі народжується тоненький струмок — живий та співучий.
 

Іванко набрав воду в глечик і притиснув до грудей. Кожен його крок був обережний, наче він ніс саме життя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше