Розділ 22 – Відверта розмова.

Розділ 22 – Відверта розмова.

Ліра повільно йшла поруч з Азуром, відчуваючи, як напруга в її тілі поступово поступається місцем почуттю полегшення. Вона не могла пояснити, чому так стрімко змінилися її емоції, але відчувала, що так буде краще. Так вона більше не думатиме про те, розповісти чоловікові правду чи ні. Її внутрішня невпевненість, страх і сумніви відійшли на другий план, а на заміну їм прийшла довіра до Азуру.

Фея знала, що з ним вона в безпеці. Чоловік ніколи не образить її і не заподіє шкоду. Але в глибині душі залишався страх перед тим, як він сприйме її справжнє «я». Страх, що її походження, її приналежність до лісу фей може зруйнувати ту тиху гармонію, яка була в них. Все-таки, є багато нюансів, які їм слід ще обговорити.

Азур ішов мовчки, його руки були злегка напружені, а погляд – зосереджений, він теж переживав, не знаючи, як почнеться ця розмова. Він не знав, як йому ставитися до того, що Ліра виявилася феєю. Звісно, на його почуття до його скарбу це ніяк не вплинуло, але є ще аспект захисту. Він думав про те, що зробити, щоб точно захистити свою маленьку фею, яка стала для нього центром світу.

У голові чоловіка метушилися запитання, але він стримував себе, щоб не поставити їх просто зараз. Усе має бути правильно, усе має бути так, як потрібно, і тільки так, щоб Ліра не відчула себе вразливою. Але, вони повинні були поговорити сьогодні. Не можна було відкладати нічого, щоб не піддавати її жодному ризику.

– Ти не повинна боятися, – сказав він м'яко, його голос був теплішим, ніж зазвичай. – Я не заподію тобі шкоди, Ліро. Ти ж знаєш це?

Вона кивнула, не знаючи, як відповісти. Він сказав це щиро, уже вдруге, і вона вірила йому. Вірила його щирості, яку бачила, але боялася, що слова занадто незначні, щоб висловити власні почуття. Але дещо все одно має бути сказано вголос.

– Я вірю тобі, Азур, – нарешті, сказала вона тихо. – Але мені все одно трохи страшно. Моє життя, мій народ... усе це складно.

– Ми поговоримо про все вдома, – видихнув приглушено дракон. Як би він не хотів дізнатися всю правду тут і зараз, це було небезпечно. Краще почекати до дому і точно переконатися, що їх ніхто не підслуховує.

Азур зупинився, глянувши на неї. Він помітив, що її руки злегка тремтять, а погляд не зосереджений на ньому, наче вона боїться його розчарувати або, ще гірше, втратити. Зітхнувши, чоловік притягнув свою ласкаву фею до себе, м'яко торкнувшись її губ. Заспокоюючи страхи своєї дівчинки, і надаючи їй сил.

Вийшовши з лісу, Азур на секунду задумався, а потім вирішив, що чекати надто довго – це тортури. М'яко потиснувши руку Ліри, попросивши її почекати, чоловік відійшов трохи, а потім на галявині з'явився величезний дракон. У всякому разі, його дракон уже давно хотів познайомитися ближче зі своїм скарбом, та й звідси до його будинку було занадто довго йти пішки.

Побачивши величезного, просто нереально красивого дракона чорного кольору з рідкісними золотими смугами, Ліра на довгий час застигла. По суті, вона стільки днів була серед драконів, але бачила в другій іпостасі когось уперше. І це того, безсумнівно, було варте. Вона буквально кожною частинкою своєї душі відчувала вогняну міць свого чоловіка, яка пробирала її до самих кісток. Настільки гостро й чуттєво, що хотілося сповільнити цей момент навічно.

Не чекаючи, поки Азур опуститися на коліна, щоб вона змогла піднятися на нього, Ліра використала магію, щоб одразу ж опинитися на спині дракона. Ще деякий час вона витратила на те, щоб помацати кожну лусочку, яка була в її полі зору. І від зіткнення з лускою, їй буквально хотілося лащитися до чоловіка, тертися об нього, насолоджуючись цим неймовірним почуттям.

Але ще більше, чого брехати, вона бажала повернути назад свою справжню подобу, щоб бути поруч із драконом у вигляді феї. Політати разом з ним, показати себе у всій красі, хай вона й не вважала свою безликість чимось привабливим. Але ж Азуру вона вже сподобалася! Значить, має сподобатися і дракону?

У голові Ліри був справжній сумбур, бажання, думки повністю полонили її увагу, і вона не відразу помітила, як дракон злетів у небо. І хоч вона раніше теж літала, цей політ здавався їй особливим. Почуття свободи, безмежного щастя наповнило її, наче приплив. Хотілося розкинути руки в сторони, крила, щоб ловити потоки повітря, віддати себе цьому моменту.

Щоб не зробити нічого непоправного, Ліра притулилася до дракона всім тілом, обійнявши його могутню шию. Ця дія також допомогла їй трохи прийти до тями, подарувала спокій і розуміння, що все саме так і має бути. Вона разом з Азуром і ніяк інакше. Залишилося тільки домогтися бажаного і зробити все можливе для того, щоб феї більше не приховували своє існування.

Звісно, у кожній расі може бути якийсь фанатик, який бажає за допомогою інших домогтися свого, аж до вбивства, але це ж не означає, що всі погані? Вона подорожувала, хоч і недовго, але всяке бачила. І, найчастіше, ніхто ніяк не принижував її, не намагався заподіяти шкоду. Щоправда, вони й не знали, що вона фея, тому все спірно.

Коли вони опинилися біля будинку, Азур у повітрі перетворився назад на чоловіка, підхопивши Ліру на руки, притискаючи до себе. Він уже був одягнений, завдяки магії, тому нікого не шокував своєю наготою. Щоправда, в цей час багато хто вже помітив його політ у небі з дівчиною на спині, що шокувало всі верстви драконячого суспільства. Дракони не дозволять нікому залазити собі на спину, навіть другій половинці, надто горді, щоб бути їздовим конем, але Азур зробив щось подібне. Утім, самого чоловіка це зовсім не хвилювало. Він готовий був стати для Ліри ким завгодно, навіть конем, тільки б його дівчинка, безцінний скарб, була щаслива.

– Зараз ми з тобою про все поговоримо, – ласкаво промовив він, залишивши на губах феї поцілунок. – І нічого не бійся, чуєш? Ми разом усе вирішимо, я ніколи тебе не залишу і нікому не дозволю забрати тебе або нашкодити тобі. Добре?

– Добре, – розплившись у сором'язливій усмішці, погодилася без зволікання Ліра, ткнувшись злегка почервонілим обличчям у груди чоловіка.