Розділ 17-2.

Розділ 17-2.

– Тоді давай підемо, – запропонувала Ліра несподівано, змушуючи Азура здивовано застигнути.

Він зовсім не очікував нічого подібного. Але, тим не менш, чоловік був дуже радий такій відповіді. Це показувало, що Ліра готова без страху дивитися вперед разом із ним.

– Добре, давай підемо, – посміхнувшись, Азур повів свою дівчинку до виходу. Тепер він уже розумів, що ідея піти на бал фестивалю «Жовтих вогнів» була не найкращою. На його скарб занадто пильно дивилися інші, що сильно його дратувало.

Але чого ніхто з них не очікував, так це наступних подій. У цей час за ними пильно спостерігала Маріса, вогняна дівчина-дракониця, яка до цього скрашувала самотність Азура. Звісно, вона розуміла, що в тому, що вони розійшлися, була і її деяка провина, але все одно не могла змиритися з тим, що Азур так швидко знайшов їй заміну. Та ще й кого! Просту людську дівчину. Що вона взагалі могла йому дати?

– Азур!

Гучний вигук буквально розрізав галас навколо, від чого вся зала здивовано замовкла. Ліра навіть похитнулася від несподіванки, здивовано подивившись на дівчину. Вона не могла зрозуміти, що відбувається і хто ця дівчина? Можливо, це родичка Азура? Подруга, яка давно його не бачила і була надто схвильована при зустрічі?

– Ходімо, – видихнув приглушено дракон, намагаючись відвести свій скарб подалі звідси.

Звісно, він чудово розумів, чим може обернутися протистояння з Марісою. І скільки проблем це принесе самій дракониці, адже бути шляхетним джентльменом у цей час він не мав наміру! Утім, після зради Маріси він узагалі ніяк не переслідував її, не намагався розібратися з нею виключно через те, що її витівка допомогла йому зустріти Ліру. Якщо говорити правду, то дракон був навіть вдячний колишній «подрузі» за те, що все так обернулося, адже уявити своє життя без Ліри він більше не міг.

– Ти просто так підеш? Хто вона? Це через неї ти мене кинув? – ніяк не вгамовувалася Маріса, і Азур реально підозрював, що в неї проблеми з мозком.

– Ти спала з Майкомом у моєму будинку, – перервав марення дракониці Азур. – Думаю, більше пояснень не потрібно.

– Це була помилка!

– І тобі з нею жити. Не втягуй мене у свої марення і, тим більше, не смій чіпати Ліру, – загрозливо видихнув він, і його очі заволокло жорстокістю. У цей момент Азур був не просто розлючений, а на межі божевілля.

Маріса, явно не очікуючи такого повороту подій, залишилася стояти в повному замішанні. Але тільки до того моменту, поки в її грудях не спалахнуло горде і злопам'ятне почуття. Вона зціпила зуби, її очі заіскрилися. Холод, що виходив від Азура, вдарив їй в обличчя, як крижана хвиля, але це не зупинило її. В очах Маріси було щось дике, гордість затьмарила її розум. Ще ніколи, жоден чоловік не говорив із нею подібним тоном!

– Ти можеш так просто забути все, що між нами було? – провокаційно поцікавилася вона. – І чи зможе дати тобі хоч соту частку почуттів, які були між нами, проста людська дівчина.

– Це не твоя справа, – усміхнувся дракон у відповідь. Ліра буквально осяювала його життя, змушувала його жити на повну котушку однією своєю присутністю.

Насупившись, Ліра стиснула губи, їй не подобалося все, що тут відбувалося. Навіть не так, їй не подобалася нав'язливість цієї дівчини. Звісно, вона вже зрозуміла, що в Азура з дівчиною навпроти були неоднозначні стосунки, але це нічого не міняло. Феї, наприклад, іноді взагалі не знали, від кого вагітніли. Щоправда, від однієї думки про те, що після того, як вона піде, Азур знайде іншу, їй ставало не по собі. Хотілося також сховати дракона від усіх, щоб більше ніхто не зміг здобути його увагу.

Помітивши зміни на обличчі Ліри, Маріса переможно підняла голову. По суті, їй це й потрібно було, сумніви цієї дівчини. І буде взагалі чудово, якщо вона влаштує Азуру скандал, після чого він зрозуміє, наскільки сильно помилився.

– Ти навіть не зможеш зрозуміти, що таке справжня пристрасть, що таке вогонь! Ти всього лише людина. Що ти можеш запропонувати Азуру? Ти... ти не заслуговуєш на нього! Ти – просто іграшка!

Ліра зробила крок уперед, не відриваючи погляду від Маріси. В її очах не було страху, не було сумнівів. Вона готова була стояти на своєму, захищати їхні почуття, яких сама не розуміла, навіть якщо це означало зіткнення з цією вогняною драконицею, чиє самолюбство було явно зачепленим.

– Ти помиляєшся, – відповіла Ліра з холодною рішучістю, і кожне її слово прозвучало як удар блискавки. – Хоч я й не відчувала пристрасті раніше, але вона вже є між нами. І ніхто не зможе цього змінити.

– Думаю, між нами не тільки пристрасть, – м'яко заперечив Азур, не відводячи палаючого погляду від своєї дівчинки. Його серце готове було вистрибнути з грудей.

– Звісно. Нас тягне одне до одного, незрозуміло і дуже сильно. Настільки сильно, що жодні слова не зможуть цього змінити.

Маріса зблідла. Ліра не залишила ні краплі сумніву у своїх словах і говорила те, що відчувала. Вона дивилася на драконицю не з презирством, але з сильною рішучістю, наче говорила: «Не намагайся боротися з тим, що вже вирішено». Її руки були складені перед собою, в тому місці, де зазвичай ховалася її магія. Вона була готова в будь-який момент зупинити все це, якщо ситуація вийде з-під контролю.

Просто, хто дозволив цій дівчині зазіхнути на чоловіка, який уже був її? Якими б не були в гніві дракони, феї, безумовно, анітрохи їм не поступаються. Хоча, якщо бути чесною, то феї – наймстивіші істоти, які взагалі існують. Можна сказати, що їхнє непохитне правило полягає в тому, щоб бути добрими з друзями і безжальними з ворогами. Тож так, якщо знадобиться, Ліра не зволікатиме.

_