Розділ 11 – Подруга.

Розділ 11 – Подруга.

Стримавши лють, що вирувала всередині, коли до Ліри, його маленького, тендітного скарбу, підійшов інший дракон, Азур потайки все слухав. Йому також хотілося краще зрозуміти свою дівчинку, визначитися, як з нею розмовляти і як підступитися. Ну а в разі непередбаченої ситуації, невдалий залицяльник може спокійно зникнути десь, більше не з'являючись перед його дівчиною. Але, чого брехати, відповіді Ліри його здивували.

Його прекрасна майбутня пара не тільки не піддалася на чари іншого чоловіка, а взагалі залишила того стояти з відкритим ротом. Скільки б він не намагався здивувати її своїми знаннями, вона залишилася глухою до його спроб, не відводячи погляду від пантери. А коли Ліра запитала в пантери, чи хоче вона піти з нею, Азур ледь не засміявся. Насправді, в цей момент йому дуже сильно хотілося з'явитися і віддати все, чого хоче його дівчинка, чи то пантера, чи то весь цей «Дім тварин». Але, на жаль, був ще не час.

– Ви мене налякали, – неприродно розсміявся чужинець поруч із Лірою. – До того ж, не можна просто прийти й забрати магічну тварину за своїм бажанням.

– Чому? – Запитала Ліра, не відводячи погляду від пантери. Звісно, вона б ніколи не стала примушувати, якщо таке взагалі можливо, цю неймовірно прекрасну, хижу тварину.

– Щонайменше тому, що це так не працює. Окрім того, що мала б погодитися сама Моніка, ще мав би погодитися я із сумою компенсації за всі роки мого піклування про пантеру. Чи не так?

– Хочете сказати, що зможете зупинити магічну пантеру, якщо вона захоче піти? – Зовсім не перейнялася словами нав'язливого незнайомця Ліра. Взагалі, вона внутрішньо вважала його дурнем, який уявив собі казна-що.

Хто може зупинити магічну пантеру від чогось? Бар'єр або кволий дракон, який явно у своєму житті ніколи не займався чимось подібним. Ліра була впевнена, що ні одне, ні інше не зможуть стримати пантеру. Цілком імовірно, що вона теж не зможе стримати її, використовуючи хоч усю магію фей. Деякі тварини просто створені такими, вони ніколи не підкоряться чужій владі насильно!

– Можна тебе на хвилинку? – Присівши біля бар'єра, запитала спокійно Ліра. – Я хочу познайомитися.

Почувши здавлений смішок над собою, фея не звернула на нього уваги, не відводячи погляду від пантери. Усім своїм виглядом вона хотіла показати дружелюбність. Взагалі, у лісі фей у неї жодних проблем зі спілкуванням із тваринами не було. Феї і дикі тварини, як і деякі приручені тварини, добре співіснували разом, не заважаючи і не шкодячи один одному.

Помітивши, як пантера встала, хижо потягнувшись, Ліра ширше посміхнулася, розуміючи, що її підхід спрацював. Хоча, вона робила це не для того, щоб щось довести незнайомцеві чи навіть собі, а щоб точно перевірити, що з пантерою все добре. Завдяки магії фей і з'єднанню з природою, вона могла відчувати те, що непідвладне іншим. А її особистий дар часу не раз допомагав не лише феям із деякими хворобами, а й диким тваринам. Іноді, чого брехати, достатньо трохи відмотати час назад, щоб відчути легкість у тій чи іншій частині тіла. Таке собі непомітне омолодження й оновлення, яке діє безпрограшно. Але, звісно, такий спосіб не підійде до виснаження або видимих ран, які просто потрібно лікувати.

Під приголомшений вигук незнайомця пантера спокійно пройшла через бар'єр, подивившись на Ліру. Здавалося, що їй теж було дуже цікаво дізнатися, що ж такого є в цій дівчині, що змушує її знову і знову дивитися на неї.

– Ти дуже красива. Можна, я до тебе доторкнуся? – Простягнувши руку, дозволяючи її понюхати і зрозуміти, що вона не заподіє шкоди, Ліра ласкаво посміхнулася.

На її запитання пантера відповіла стриманим кивком, і Ліра радісно доторкнулася до її спини, а після ніжно обійняла її, притулившись половиною тіла. У цей час вона також використовувала магію фей, щоб перевірити стан пантери. Прикривши очі, фея могла тільки задоволено кивнути, розуміючи, що пантера почувається чудово і їй нічого не загрожує. Утім, вона все-таки не втрималася і передала трохи магії фей пантері, щоб додати їй сил. Жити під замком, хоч і добровільно, не так-то просто.

– Дуже дякую. Мені було приємно з тобою познайомитися, – усміхнулася Ліра. – Тебе можна називати Монікою? – Запитала вона і почула холодне фиркання у відповідь, що одразу ж розставило все на свої місця. – Тоді, прекрасна хижачка, якщо тобі щось знадобиться, можеш знайти мене, я допоможу, – пообіцяла фея, м'яко кивнувши.

У відповідь на її слова пантера спочатку злегка схилила голову, а потім поставила їй лапу на руку, немов скріплюючи якусь угоду. Утім, ніякої магії пантери Ліра не відчувала, тому була впевнена, що це просто угода між друзями, що її цілком влаштовувало. Все-таки, по суті, якщо пантера піде за нею, то їй все одно доведеться бути під замком, але цього разу в лісі фей, а не тут, на землях драконів.

– Мені вже час, – вставши, кивнула Ліра, тільки мигцем подивившись на незнайомця.

– Моніко! Ти куди? – Почула вона приголомшений крик дракона, коли розвернулася і почала йти. – Моніко!

Зупинившись, Ліра розвернулася і теж завмерла на кілька секунд, побачивши позаду себе горду пантеру. Це справді було несподівано і зовсім не входило в її плани. Просто, не проганяти ж подругу, яка щойно з’явилася, через якісь там плани. Та й магічна пантера не ставала її помічником, тому вона може в будь-який момент піти.

– Хочеш прогулятися? – Уточнила Ліра. – Чи думаєш піти зі мною?

Побачивши кивок, феї довелося знову все перепитати, щоб зрозуміти, що пантера вирішила просто вийти на прогулянку. Усе було так, як вона думала, тому її це не хвилювало зовсім. Навпаки, разом веселіше.

– Гей, куди ви? А як же... я? – Розгублено промовив дракон, але вже за кілька секунд його голос стих, немов його взагалі позаду не було. 

_