Розділ 9-2.

Розділ 9-2.

– Що відбувається? – Відразу ж перейшла до справи мама Азура, уважно дивлячись на свого сина.

Останнім часом, чого брехати, вона була трохи приголомшена низкою скандалів з участю її сина. Азур ніколи не поводився зухвало, навіть у дитинстві вирізнявся особливою розсудливістю в усіх питаннях і не сварився через дрібниці з іншими дітьми. Звичайно, багато в чому зіграло роль те, що її чоловік був генералом, і вдома була сувора дисципліна, але що зараз. Скільки б Кейліс не думала, вона зовсім не могла цього зрозуміти. Пубертатний період, безумовно, вже минув!

– Нічого не відбувається, – відповів спокійно Азур, не змінившись в обличчі.

– Тоді як щодо зруйнованих магазинів і скандалів майже щодня?

– Настрій поганий, – знизав він плечима, відвівши погляд і подивившись у вікно. Здавалося, що на вулиці ставало ще темніше, що трохи його нервувало.

– Це не відповідь! Настрій поганий – це відмовка для маленької дитини, яка не може контролювати власні емоції, а тобі вже понад сто п'ятдесят!

– Мені сто п'ятдесят три роки, мамо.

– Не сперечайся зі мною.

– Навіть не думав.

– Як ти з матір'ю розмовляєш? – Викрикнувши, вклинився в їхню розмову батько Азура.

– Помовчи, – перебила його мама дракона, буравлячи сина пильним поглядом. – Тобі варто стати розсудливішим і одружитися.

– Добре.

– Ти не зрозумів, що я маю на увазі. Завтра ж уранці я запишу тебе на фестиваль «Жовтих вогнів» і там ти вибереш собі пару. Одруження допоможе тобі в регулюванні твого настрою, а діти повернуть почуття відповідальності.

Застигнувши на секунду, Азур уважно подивився на свою маму, не кажучи ні слова. І не те, щоб він був проти того, щоб вона записала його на фестиваль, зовсім ні. По суті, фестиваль – це зараз одна з його цілей, щоб домогтися прихильності Ліри. А ось діти...

Подумавши про те, якими будуть їхні з Лірою спільні діти, Азур гулко ковтнув. Фантазія виявилася максимально бажаною і вражаючою. Особливо все, що було до народження дітей. Ліра вийде за нього заміж, буде його дружиною, леді де-Меркус, а потім вони виїдуть кудись, щоб залишитися тільки вдвох у якось прекрасному місці.

– Не варто дивитися на мене так, це не обговорюється, – неправильно зрозумівши погляд сина й зробивши жорсткішим своє серце, промовила Кейліс. Звісно, вона розуміла, що в особисті питання дітей батькам краще не втручатися, але, скільки подібне триватиме? Щонайменше, Азуру варто було піти на фестиваль, щоб подивитися на закохані пари і перейнятися атмосферою.

– Добре. Запиши мене.

– Ти згоден? – Здивовано перепитала дракониця, не очікуючи такої швидкої капітуляції сина. Принаймні, торік він сказав їй, що не піде, а якщо їй цікаво, вона може зробити це сама. Що змінилося?

– Я ж уже сказав. Я завтра відправлю до тебе підлеглого, передаси йому інформацію про те, що буде на фестивалі.

– Навіщо тобі ця інформація? – Уточнив Адам, батько Азура, не встигаючи за змінами.

– Підготуватися. Я маю знати, що там відбуватиметься.

– Добре, тільки не втручайся ні в що і не псуй іншим свято. Якщо тобі щось не подобається, можеш просто не брати участь у цьому, – попросила ніяково Кейліс, покосившись на свого чоловіка. Вона була цілковито збита з пантелику. Щоправда, з останніми змінами, вона справді не вірила, що її син хоче підготуватися, а не зруйнувати весь фестиваль. Чи не зробила вона помилки, що так ультимативно сказала йому піти туди? Що, якщо вона стане потім ворогом для всіх незаміжніх дівчат та їхніх мам?

– Усе буде добре, – ласкаво промовив Адам, стиснувши руку дружини. Йому особливо подобалася ця вразлива сторона його дружини, коли вона шукала в нього розради і схвалення.

– Раз уже ми домовилися, тоді давайте на цьому закінчимо. Мені потрібно у справах, – випалив Азур, ледь приховуючи своє нетерпіння. Звісно, він зовсім не хотів образити батьків, але дивитися на їхній прояв прихильності одне до одного в цій ситуації було для нього нестерпно.

– Ти кудись ідеш? Знову щось розгромиш? – Запитала з підозрою мама Азура.

– Ні. Мені потрібно вирішити деякі справи по роботі.

– Гаразд, нам пора. Азур – дорослий чоловік і не ставитиме під удар свою роботу, – вставши і потягнувши за собою дружину, зауважив спокійно Адам.

Попрощавшись із батьками, Азур ледь дочекався моменту, коли зміг залишитися сам. Утім, цього разу він не думав виходити через двері, а виліз у вікно, немов злодій. Дракон, чого брехати, щиро боявся, що його хтось знову зупинить, і він більше не зможе стриматися. У цей момент йому життєво необхідно було побачити свій скарб. Знайти її, перевірити, що все гаразд і самотужки оберігати її сон, щоб ніхто не посмів хоч якось образити Ліру.

Опинившись біля потрібного готелю, Азур знайшов таємних охоронців, а потім і вікно його дівчинки. У цей час Ліра вже спала, тихо сопучи, немов безсмертний ангел. Вона була настільки гарна в очах Азура, що він не наважувався зайвий раз кліпнути, щоб не пропустити нічого, так і застигши біля вікна, немов бовдур. І хоч у глибині душі він також розумів, що його стан важко назвати нормальним, йому було все одно. Спокій, умиротворення і почуття ніжності, симпатії,  кохання змішалися в єдиний коктейль, який дозволив йому по-справжньому відчути себе добре. Чого брехати, тепер він узагалі не розумів, як жив раніше без цієї маленької, поки що зовсім чужої для нього дівчини.

– Ми скоро зустрінемося, мій скарб, – прошепотів чоловік, м'яко посміхнувшись, чим дуже сильно налякав своїх підлеглих, які ховалися поруч.

Але, справді, кого це взагалі хвилювало? Азуру було абсолютно байдуже, що подумають підлеглі чи інші дракони. Зараз він міг бачити тільки Ліру, чекаючи їхньої зустрічі і подальшого початку найпрекраснішої історії кохання.

_