Фея - Повелителька часу

Розділ 2 – Повноліття.

Розділ 2 – Повноліття.

Прокинулася Ліра вранці з променями сонця, що пробивалося крізь дерева. Щоправда, не встигла вона навіть випити ранкової роси, як прийшли молодші дівчатка феї, щоб допомогти їй підготуватися до найважливішого дня в житті кожної феї. Інші дівчатка принесли з собою вінки з квітів і різноманітні прикраси, зібрали пилок квітів, щоб зробити іменинниці макіяж, і кілька різнокольорових пасків з гарних камінчиків. Ліра реально підозрювала, що вони хочуть не відсвяткувати її повноліття, а помститися за всі роки пустощів з її боку.

– Ви жартуєте? Я ж зламаюся від усього цього, – вказавши на гору «прикрас», запротестувала Ліра.

– Не зламаєшся. Ти маєш мати в цей день чудовий вигляд і зустріти своє повноліття, як належить феям. Припини сперечатися, – непохитно промовила темноволоса фея.

– Не сперечайся, Ліро, не допоможе, – підтримала її фея з фіолетовим волоссям.

– Робіть, що вважаєте за потрібне, – кивнула Ліра максимально спокійно, розуміючи, що опісля зможе з таким самим успіхом позбутися всього цього «марафету».

– І навіть не думай, що зможеш позбутися прикрас! – Точно розгадавши її план, хмикнула холодно фея з блакитним волоссям.

Скоса подивившись на неї, Ліра постаралася зробити вигляд, що взагалі не розуміє, про що йдеться. І з боку, чого брехати, вона була особливо підозрілою. Завжди життєрадісна біловолоса фея ніколи не дивилася на всі боки з подібним інтересом, якщо не хотіла влаштувати чергову витівку.

– Використовувати магію не можна. Або ми все розповімо Верховній феї, – пригрозила золотоволоса фея, лагідно посміхнувшись.

– Це знущання. Я сама на вас бабусі поскаржуся! – Голосно вигукнула Ліра.

– І що? Думаєш, вона підтримає тебе, після твоїх учорашніх витівок?

Стиснувши губи, Ліра змирилася зі своєю долею і прикрила очі, віддавши дівчаткам можливість її причепурити. Щоправда, ніхто не казав, що вона не може помститися пізніше. Безумовно, сьогодні в неї буде занадто багато можливостей, щоб кожній по черзі показати, що з нею не можна зв'язуватися. Звісно, можна було б просто забути про все, але якщо можна помститися, навіщо забувати? Ліра завжди повертала борги, і цей раз для неї не був винятком.

– Ви що тут робите? – Почула вона суворий голос бабусі.

– Допомагаємо Лірі причепуритися, – відповіла одна з фей.

– Вона й так гарна, це ні до чого.

– Як так можна? – Ахнула інша фея. – Це день її повноліття, без прикрас ніяк.

– Гаразд, тільки не затримуйтеся, за годину Ліра має вклонитися сонцю. Не можна пропустити найкращий час.

– Звісно-звісно.

Розплющивши очі, Ліра лукаво примружилася. Хіба щойно дівчата не врятували її від ще однієї лекції? Безумовно, вони навмисно все зробили, щоб вона могла трохи відпочити. Загалом, здається, помста скасовується. Але, звісно, маленькі пустощі ще нікому не завадили.

– Не дивись на нас так, ми тобі не допомагаємо, – хмикнула з усмішкою темноволоса фея.

– Ліра! Ти вже прокинулася? – Закричала Ніла, вриваючись у її будиночок на дереві. – А ви що тут робите?

– Сама проспала, а ще нам щось кажеш? – Обурилася золотоволоса фея. – Якби ми чекали, коли ти прийдеш, то взагалі не змогли б у будиночок потрапити. Краще приєднуйся.

– Ніло, ти теж із ними?

– Звісно. Як я можу залишити тебе в такий важливий день. Не турбуйся, ти матимеш чудовий вигляд з усіма цими прикрасами. Я сама зробила для тебе вінок, подивися на нього, – піднявши щось, що нагадувало вінок, з часткою хвастощів протягнула Ніла.

Подивившись на вінок, Ліра відчула себе незатишно. Справді, це був справжній витвір мистецтва, з усілякими яскравими квітами й листям. Ліра навіть підозрювала, що біля куща вона вчора була не випадково. Хоча, якщо точно, то вона була всередині куща! Утім, ця поправка анітрохи не зменшила ефект самого вінка. Він був подекуди переповнений квітами, а подекуди лисуватий, одні квіти добре трималися, але інші звисали разом із листям, наче втомилися від життя. Безумовно, такий негарний вінок могла сплести тільки Ніла.

– Тобі не подобається? Не хочеш його?

– Дуже гарно, – збрехала Ліра, побачивши вологу в очах найкращої подруги. Вона могла тільки зціпити зуби й начепити цей шедевр собі на голову. Для неї дружба була важливішою за красу.

Здивувавшись її слухняності, дівчатка не стали гаяти часу і почали перетворювати іменинницю на справжню фатальну красуню, голосно перемовляючись між собою. Думки самої Ліри ніхто з них не питав, явно розуміючи її відповідь. Утім, упоралися вони доволі швидко і вже за сорок хвилин насолоджувалися своїм творінням «краси».

– Це... унікально? – Запитала-затвердила фея з фіолетовим волоссям.

– Точно! А я ніяк слово підібрати не могла. Унікально! – Підтримала її темноволоса фея.

– Ну... занадто унікально, напевно, – прошепотіла тихо Ніла, відвівши погляд. Коли вони тільки працювали над перетворенням Ліри, то все було, безумовно, краще. Принаймні, деталі окремо виглядали куди краще, ніж загальний образ. І, чого брехати, Ніла боялася дивитися в очі подрузі.

– Принесіть мені дзеркало, я теж подивлюся, – попросила Ліра, хмикнувши. Як могли від неї сховатися дрібні емоції дівчаток, а особливо Ніли. Без зайвих слів усе було зрозуміло.

– Ні-ні, не варто, – замахала руками золотоволоса фея.

– Дзеркало!

Отримавши дзеркало від несподівано сором'язливої феї з блакитним волоссям, Ліра подивилася на себе і буквально втратила дар мови. Що це було? Вони зробили з неї якогось вовкулаку? Вона перетворилася на якесь яскраве, безглузде чудовисько з крильцями, не інакше. І ці «добрі подруги» ще й дзеркало їй давати не хотіли!

Гнівно подивившись на всіх, Ліра була щиро рада, що мама принесла із собою дзеркало із зовнішнього світу. Якби не вона, то їй довелося б довго бігти або летіти до гірської річки, щоб подивитися на своє відображення або ж шукати доволі велику краплину, що зайняло б ще більше часу. Хоча, немає нічого неможливого для феї часу!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше