ФЕЯ.

”ФЕЯ”

Краплі літнього дощу, в яких відбивалися всі кольори веселки, зібралися в ніжний бутон і перетворилися на гарну яскраву квітку, кілька крапель впали на мокру від дощу землю і на ній утворилися крихітні сліди і там, де були ці сліди на стеблі незвичайної рослини, з'явилися тонкі зелені листочки. Промінь сонця пройшов крізь них, подарувавши їм голубуватий відтінок і на них утворилася шкіра. З бутону квітки впало кілька крапель дощу, вони торкнулися листя на квітці, пройшли через все стебло розквітлої квітки і крізь неї на землю впала тінь. Тінь зібрала в собі всі відтінки квітів трав і небес і стала чарівною ніжною феєю творить чудеса. Краплинки дощу подарували їй сонячне світло, в яких гарними шпильками виблискували яскраві зірочки. Її волосся зібране в нехитру зачіску ніби їх торкався рукою вітер даруючи їм свою ніжність і красу немов золотиста вуаль зараз були відкинуті назад а саму головку дівчини прикрашав смарагдово - квітковий вінок, над яким пурхали ніжні ніби промені сонечка сонця. На ній було вбрання із зеленого листя вона була тендітним і ніжним створінням і ледь торкнувшись босими ніжками сиру чорну землю вона вся затремтіла від холоду і піднявши руки вона обняла себе щоб якось зігрітися опустила очі і глянула на землю, а потім зробила один крок при цьому дівчина заплющила очі наче боялася, що зараз впаде і коли це не сталося вона здивовано розкрила очі і вже сміливіше зробила наступний крок потім ще один і ще. Коли те місце де вона з'явилася залишилася позаду фея вирішила озирнутися щоб зрозуміти як далеко вона пройшла. Її крихітні сліди залишилися на мокрій землі, а вона не розчинилася і зламалася коли її ноги торкнулися землі. Раптом прямо над собою вона побачила прозорі створені з води чимось схожі на неї два маленькі метелики у яких за спиною як і в неї самої були немов павутинки крильця. Вітання! пропищали дзвінким голоском милі неземні створіння. - Вітання! - Відповіла дівчинка-фея і тут - ж запитала одного прозорого метелика, але при цьому озирнулася по сторонах немов боялася, що її хтось - почує - А ти не скаже, чому тут так холодно?. Різнобарвний метелик опустився на пальчик дівчинки задумався і не знаючи, що відповісти пересмикнув плічками чарівно надув губки і відповів - Ну не знаю мені не холодно а ти що замерзла? спитав метелик дівчинку і в її голосі почулася турбота. Вона махнула крильцями і тут немов за помахом чарівної палички з'явився ще один кришталевий метелик він теж як і перший сів на тонкий пальчик дівчинки феї і дивлячись на фею запитала - Тобі точно холодно? Фея сумно кивнула і ще сильніше обняла свої плічка, щоб хоч якось зігратися. Метелики зрозуміли, що ця прекрасна фея з блакитним відтінком шкіри з дуже красивим обличчям формою серця не звикла до цього земного клімату і тут вона довго не проживеш, якщо ледь ступивши на землю вже замерзла. І тут зрозуміли, як може врятувати фею? Злетівши над феєю так несподівано, що той мало не впав метелика радісно пропищали - Стій на місці і нікуди не зникай ми зараз повернемося І кудись - то пурхнули.Повіяв свіжий вітерець, але бідній феї стало так холодно, що вона нещасна плакала. А в цей час метелики з прозорими крильцями пролетівши над ніркою їжачка де павук плів щось - зі своєї павутини підлетівши до нього метелик мало не догодив у його мережі павук - ж побачив її раніше і запитав - Ой Крапельки це ви? що це ви тут робиш? - Павучок наша подружка лісова фея замерзла може сплести їй шаль з павутинок? Ось, як - відповів майстер павутинок почухав у задумі потилицю і раптом його очі радісно засвітилися і він дивлячись на двох чарівних метеликів які з'явилися з чарівного вінка феї сказав - Зараз повернуся і зник десь за деревом. А в цей час лісова фея так замерзла, що вже почала бігати навколо квітки щоб якось зігрітися але все одно їй було дуже холодно з-за своєї пробіжки навколо квітки вона налякала горобця який сидячи на дереві читав яскраву книжку з картинками а побачивши її вирішив сховатись, але поки летів тримаючи книжку і озирнувшись назад на фею, що бігає, потрапив чолом у сусіднє дерево і впав на колючий клубок їжачка, який спав під якимось зеленим кущем. Почувши, якісь звуки фея зупинилася обернулася і побачила, що недалеко від неї відкинувшись на дерево і потираючи забите чоло сидіти горобець, що впав з дерева, а поряд під відкритою книгою застиг колючий їжачок. Бідолашну фею так налякала ця побачена картина, що вона тут - забула про холод підбігла до горобця і їжачка і зі сльозами на очах впала перед ними на коліна промовила - О мої маленькі пробачте, що так налякала вас вона хотіла було торкнутися горобця, дізнатися як там він із-за неї постраждав? але тут з-під книжки виліз раптом переляканий їжачок і сказав трохи скривдженим тоном - Ти тут фея, не дуже бігай все - ліс тварини живуть. Горобець потираючи гулю дивлячись на фею і слухаючи що говорити розумний їжачок на знак згоди кивав. А маленькій феї було так соромно, що вона від цього і червоніла і блідла і готова була провалитися крізь землю аби не слухати все, що вона тут наробила, але бачачи, що феї дуже соромно добрий їжачок вирішив її пошкодувати і сказав - Ну гаразд фея так і бути прощаємо ми тебе тільки от поменше бігай тут ліс – це ж. Фея збентежилася але набралася сміливості і зробила щиросерде зізнання - Я не бігала точніше бігала але тільки тому що дуже змерзла. Їжачок і горобець дивилися один на одного так ніби вона повідомила їм що побувала на місяці а на неї так ніби вона сказала це їм якоюсь незрозумілою мовою. Але горобець раптом усміхнувся милою посмішкою лісовій дівчинці чому відразу - дуже сподобався дівчинці - феї, якій влітку в лісі холодно він подумав про себе що метелики феї тендітні милі створіння ось їм і холодно. А їжачок сів на задні лапки чому став виглядати смішно і мило і звідкись то зі спини витягнув в'язаний весь у дірках різнобарвний дуже довгий шарф він так довго витягував його що горобець вирішив що йому не буде кінця а самої феї можна так закутався, що і на північному полюсі не замерзнеш. Нарешті різнокольоровий шарф їжачка був перед лісовою феєю, але сама фея не знала, що з ним робити так як раніше його не бачила вона так довго на нього дивилася, що їжачок і горобець вирішили було, що вона забула, що тут не одна, але фея схаменулась підняла. на них широко розкриті свої зелені очі і запитала ткнувши на річ перед собою пальчиком. Лісові друзі, як і вперше дивилися на милу дівчинку, яка хоч і була схожа на лісову фею, але нічого в ньому не розуміла, а якщо чесно, то взагалі нічого не розуміла і тоді горобець вирішив їй все пояснити і сказав - Це шарф він показав на шарф фея здивовано дивилася на горобця. У їжака терпіння було мало і він сказав - Ну щоб ти не замерзла. Фея з подякою подивилася на розумного їжачка радісно запищала так що у горобця у вухах задзвеніли дзвіночки і він прикрив їх, щоб не втратити слух. А фея схопила різнобарвний шарф але потім згадала, що забула подякувати лісовим друзям схопила їжачка і поцілувала його в милий чарівний носик так що той скосив на нього очі а потім здивовано подивився на лісову дівчинку і зрозумівши що тільки що вона подарувала йому поцілунок з'явилася гарна сонячна посмішка побачивши, що горобець на неї образився, дівчинка поспішила виправитися і теж подарувала йому поцілунок. І ніжний повітряний поцілунок гарним метеликом підлетів до горобця і торкнувся його щічки від радості горобець втратив дар мови, а щаслива фея притиснувши теплий подарунок до серця схвильовано промовила – Дякую, друзі! А в цей час павук копався в бабусиній старій скрині, шукаючи ту саму теплу шаль для феї якої було холодно. Теплих речей у бабусі було багато тому що вона теж завжди мерзла а зимовими вечорами, коли на вулиці йшов сніг вона любила сидіти перед каміном і плести чергову шаль з павутинок а так як бабуся прожила довге життя то і шалей вона заплела чимало. Витягнувши зі старої скрині шаль із лугових квітів, зраділий павук помчав до кришталевих метеликів, які за цей час уже втомилися його чекати і зараз. сиділи дереві з білочкою і гризли разом з нею горішки. Вони полегшено зітхнули коли побачили на кінець павука з шаллю тому що дуже поспішали до феї хвилюючись, що та там остаточно замерзла і вітер її кудись - то забрав. - Ось - Сказав павук вручаючи їм подарунок з скрині це бабусина шаль дуже дорога річ вона нею дуже дорожила, бо в ній виходила заміж. Прозорі метелики широко розплющили очі і спитали павука - А тобі за неї нічого не буде? - Ну не знаю промовив, як - то невпевнено павук але потім додав якщо звичайно вона не згадати про шаль і не стане шукати її у своїх численних скринях і ця - ж весільна шаль і вона - ж не збирається знову виходити заміж так що бери якщо що я бабусі все поясню а вона у мене добра так то зрозуміє закінчив свою промову павук. - А ну тоді спасибі відповіли водяні метелики передай бабусі велике спасибі. Після цих слів метелики помчали до своєї подружки хвилюючись за неї все більше і більше. А маленькій лісовій феї в цей час зовсім не був страшний холод, бо вона так закуталася в різнокольоровий шарф їжачка, що її не лякала навіть зима, хоч вона навіть не знала, яка насправді ця зима. І поки добрі подружки феї поспішали до неї зі своїм подарунком від павука та його бабусі хоч сама старенька не знала, що зробила цей подарунок їй, а сам онук павук у неї з скрині стяг її улюблену весільну шаль у якій вона виходила заміж і була найщасливішою. Маленька лісова фея потоваришувала з горобцем і їжачком, які виявилися дуже добрими та розумними хлопцями. І поки маленька фея зі своїми новими друзями сиділа під деревом у яке потрапив лобом горобця і отримав величезну як горіх білочки шишку, коли побачив як навколо квітки швидко бігає фея так ніби за нею хтось гнався але коли зрозумів, що за тою ніхто не біжить сам вирішив втекти, але не вдало отримав величезну шишку але за те потім вона познайомилася з ним і їжачком, який подарував їй такий теплий шарф що їй уже не багато про нього було жарко а ще вона зовсім забула куди помчала її подружка і навіщо? і спокійно гортала яскраву книжку з малюнками, яку читав горобець. Її чудові поспішали до неї вирішивши, що та вже зовсім замерзла, а коли не знайшли її там, де залишили, коли відлітали, то так засмутилися сіли на пеньок під деревом і гірко, гірко так заплакали. Вони лила сльози передаючи один одному одноразові серветки із зеленого листя і думали куди це поділася її подружка фея вони навіть на неї багато образилися від того, що та їх не послухалася і десь у лісі загубилася - Ну і де тебе подружка шукати? - Запитала один метелик дивлячись кудись в далечінь в ліс але насправді вона зверталася до фей ніби хотіла, щоб та її почула а коли на її поклик ніхто не відгукнувся метелик знову почав плакати і лаяв себе що залишила свою подружку одну в цьому величезному лісі. Інший довелося її заспокоювати, але бачачи, що та плаче теж продовжила лити сльози. І поки бідні кришталеві метелики сиділи на пеньку і журилися про свою подружку феї та знаходилася від них зовсім недалеко під деревом разом зі своїми новими друзями їжачком і горобцем вони дружно гортали яскраво – барвисту книжку в якій було все найцікавіше і називалася вона – “Я твоя розумна книжка” Фея навіть усміхнулася такій назві і запитала звертаючись до книжки Книга я теж хочу бути такою ж розумною, як ти поділися зі своїм знанням? Вона замовкла ніби чекаючи, що книжка їй щось відповіла дивилася на яскраву картинку на якій було зображено маленьке ведмежа він сидів теж як і вона під деревом і читав книжку їжачок і горобець теж дивилися на книжку дивлячись на книжкового героя який що там як і вони дивилися у своїй книжці і мабуть мішко відчув, що у своєму лісі він не один і тут хто - тобто з побоюванням він озирнувся на всі боки і лише потім підняв голівку і трохи зляканими очима витріщився на маленьку дівчинку яка була схожа на казкову принцесу і її двох друзів і хоч вони не були знайомі ведмедик раптом підняв лапку і ніби вони були старими друзями радісно привітав їх. Фея їжачок і горобець здивовано подивилися один на одного ніби не вірячи тому що щойно побачили і трохи злякавшись своєї маленької пригоди фея зачинила яскраву книжку і в цей час до неї долетів чий – то плач вона прислухалася тут – забувши про ведмедика в книжці і повернувши голівку до їжачка запитала - Чуєш, хтось плаче? Їжачок не довго думаючи тут - згорнувся в колючий клубок і покотився по доріжці горобець полетів слідом за ним а фея вже зігрівшись шарфом швидко звільнилася від нього розправила свої тонкі як павутинка крильця і теж полетіла слідом за друзями. І поки друзі бігли слідом за новими пригодами з книжки, яку вони залишили під деревом, виліз той самий Мишко і теж помчав слідом за ними. Почувши чиїсь швидкі кроки немов сюди хтось біг прозорі метелики перестали плакати витерла заплакані свої очі і в очікування когось там побачити подивилися на дорогу.Вони трохи боялися цей величезний ліс і знали, що тут живуть не тільки найдобріші звірі та птахи, а й погані і один метелик вирішив сховатися, щоб поспостерігати за ними і дізнатися хто це зараз сюди прибіжить і сховався за перший сусідній зелений кущ, не знаючи що за ним на неї чекає нова пригода. Там під кущем рив поруч яму кріт у величезних окулярах від сонця кришталевого метелика він помітив не відразу і продовжував рити яму своїми величезними лапами ще не знаючи, що скоро він познайомиться з метеликом з яким у нього буде багато найдобріших чудес вона побачила тільки лапи і швидко перелетіла подалі від дивного звірка з великими лапами, а кріт, щоб не налякати метелика, дівчинку обережно виглянув зі свого укриття і вирішив, що з нею познайомиться потім. А в цей час коли метелик сховався від феї та її нових друзів за кущем не знаючи, що це вони. Побачивши, що її сестра подруга вже десь зникла вона почала переживати кілька разів навіть покликала свою подружку але та не відгукнулася на неї. Не знаючи, що робити метелик почав чекати. Бабуся – павучиха, у якої онук – павучок без дозволу взяв із скрині її улюблену шаль, щоб подарувати лісовій феї. Не знайшовши її там вона почала шукати її у всіх своїх скринях і коли через годину не виявивши улюблену шаль скликала всіх своїх онуків, щоб дізнатися куди поділася її дорогоцінна шаль. Родичів у милої старенькій було багато прибігли все вирішивши, що та зібралася ділити свою спадщину, яка була в неї зовсім не бідним. І коли з усього лісу до бабусі примчала майже вся її численна рідня винуватець пропажі її улюбленої шалі висів на дереві і так плів свою павутину, що сам у ній мало не заплутався він звичайно ж чув, що бабуся збирає всю свою рідню і знав для чого, але сам він дуже боявся зустрічається з нею тому то дуже йому вже не хотілося визнаватись їй що це він узяв її шаль, але лише для того, щоб зробити добро лісової феї тому що та змерзла в лісі. А ще бідний павучок боявся, що бабуся на нього сильно образитися і не буде з ним дружити, а цього він дуже не хотів, бо дуже її любив от і не поспішав до неї, щоб зізнатися їй у всьому. Тому коли його численна рідня поспішала до неї в гості, він вирішив сховатися. Сидячи у своєму укриття прозора метелик подружка феї не зводячи очей дивилася на лісову доріжку по якій повинен був ось хтось пробігти але ніхто не пробігав і вона вирішила було що тупіт ніжок які вона чула недавно їй почулися тоді вона трохи розслабилася і вийшла зі свого укриття і тут же провалилася в яму. Впавши в невелику яму, в яку їй здавалося, що вона падала дуже довго прозорий метелик відчула, що при падінні вона зламала одне своє крильце і втратила десь шаль для феї подарунок павука але зовсім про нього забула побачивши, що крильце серйозно постраждало і що вона не скоро знову літатиме неземне тендітне створення знову гірко заплакала і в цю хвилину її жалібний плач почула фея, яка бігла за своїми друзями коли почула, що в лісі хтось плаче біг закінчував Мишко з книжці. - Ти чуєш горобець тут хтось плаче? - Запитала дівчинка дивлячись на горобця що сів на дерево щоб після такого швидкого польоту відпочити. Горобець перевів подих розправив крильця, але від втоми не міг нічого сказати і лише згідно кивнув. Після цього фея стала оглядатися на всі боки і прислухатися звідки до неї долинав плач і раптом Мишко з книжки як закричить і підбігаючи ближче до фей вказав пальчиком - Дивіться, куди їжачок впав і всі побачили що їжачок як і тендітний прозорий метелик звалився в яму. Злякавшись за свою сестричку яка впала в яму і вже нічого не боячись зі свого укриття вилетів водний кришталевий метелик, але не встиг він полетіти до феї та її нових друзів як її на небі перехопило чарівну хмарку і кудись – то віднесло Простеживши за пальчиком Ведмедика і побачивши , куди звалився їжачок перелякана фея так швидко підбігла до ями що сама в неї мало не впала. А бідолашному горобчику так стало страшно за їжачка, що він схопився за серце і тримався за гілку за листок, щоб не впасти з дерева. Ведмедику з книжці теж стало погано і він ледве добрався до сусіднього дерева, тягнучи за собою книжку на напівзігнутих лапках. Побачивши, що Фея її подружка нарешті - то знайшовся щасливий метелик радісно запищав і хоч у неї дуже боліло зламане крило все одно вона помахала своїй подружці. Їжачку пощастило хоч він і впав у яму відчував він добре навіть струс мізків не було тому побачивши що метелик комусь - то там нагорі махає і пищить теж підійшов до неї і привітав фею. Маленька фея трохи заспокоїлася коли побачила свою подружку і їжачка тільки ось метелик був якийсь - то бліда заплакана і нещасна хоч і вдавала що з нею все добре але коли вона захиталася а їжачок її обійняв то зрозуміла що з нею щось - те трапилося і коли фея побачила, що її подружка їли тримається на ногах і поклала втомлено головку на плече їжачку і заплющила очі а їжачок подивився сумними очима на фею і сказав- Їй погано здається при падінні вона зламала крильце. Після цих слів їжачок підняв на руки легенько, як пушинку дівчинку - метелика і щось ніжне почав шепотіти їй на вушко заправивши пасмо волосся за вушко. Зрозумівши, що справи погані і не знаючи як їх вирішити маленька фея замість того, щоб зібратися і почати діяти, зовсім розгубилася села біля ями і почала плакати. Вона також зрозуміла, що другого метелика поряд не було і де її шукати вона не знала, а визнаватись друзям вона поки що боялася. А в цей час лісом після невеликої пожежі, яку пожежним єнотам вдалося вчасно згасити, поверталися тією самою лісовою дорогою, на якій трапилася біда з метеликом і їжачком. Вони могли проїхати не помітивши ями та маленької феї з якою трапилася біда якщо були – би з їхньою машиною не трапилася невелика поломка та їм довелося зупинитися щоб нею зайнятися та доки вони ремонтували машину стоячи над нею один з єнотів а їх було троє не почув чий – то плач вирішивши що де - знову пожежу вони підхопили лійки і кинулися туди, звідки долинав плач. Фей аж від подиву перестала плакати, коли побачила залізних у касках з лійками в лапках трьох смішних єнотів, що бігли по доріжці. А оскільки маленька фея трохи ще боялася величезний ліс, у якому виявилася, то вирішила від цих трьох єнотів сховатися. Один з єнотів так швидко біг, що не пробіг повз ями, але під час її помітив тому, що то зачепився лапкою за ту саму шаль, яку при своєму падінні в яму втратив метелик і завдяки цій шалі побачив у ямі нещасних їжачка і метелика, бо ця шаль лежала майже над ямою і будь-якої хвилини могла туди впасти. Єнот підійшов до самого краю ями і побачив там двох впалих у неї він тут - відклав лійку з водою в бік дістав зі своєї пожежної форми ліхтарик який завжди з собою носив і присвятив туди а потім покликав - Гей друзі з вами все добре? Він так дзвінко закричав, метелик розплющив очі відчувши промінчик світла і подивився нагору - Погано закричав у відповідь їжачок допоможи будь ласка єнот нам звідси вибратися. Єнот у відповідь кивнув і сказав - Добре і тут - по рації почав викликати своїх друзів які розбіглися на всі боки лісу коли думали що де - то пожежа при цьому він озирався навколо себе шукаючи щось - чим можна було витягнути впали в яму. Вирішивши, що її маленьким друзям загрожувати нова біда і ніколи раніше не бачив єнота і не знаючи що ця пожежна маленька фея забувши про страх схопила першу палицю, що попалася, на дорозі вона підлетіла ззаду до єнота і нанесла нею по голові, але єнот не впав так як у його на голові був шолом він лише здивовано повернувся і побачив перелякану гарну дівчинку крильцями ззаду з палицею напоготові щоб завдати наступного удару. Єнот подивився на підняту палицю потім на фею і забув про рацію запитав - А ти хто? У бідної дівчинки від страху затремтіли коліна вона кинула палицю так що мало не догодила нею знову по голові єноту і швидко сховалася Пожежний дивився на палицю і не зрозумівши куди робити смішна дівчинка підбіг до ями і покликав їжачка з-за темряви єноту довелося придивлятися фея обігріла його по голові, у нього з лапок випав ліхтарик і впав у яму, а в його запасному ліхтарику села батарейка. - Знайди ліхтарик - закричав єнот і побачив як їжачок почав шукати десь втрачений в ямі ліхтарик. Знайшовши його їжачок зрадів і присвятив прямо в обличчя пожежному радісно кивнувши йому він простяг той самий палицю яку залишила фея і крикнув їжачку - Ось тримай - щасливий їжачок підхопив метелика і вони швидко вибралися з ями. Сидячи на землі бідні звірятка не могли повірити своєму щастю і удачі - Ах спасибі тобі єнот що ти нас врятував - сказав втомлено їжачок роблячи ковток води з лійки, яку тут - їм простягнув пожежник. Зрозумівши, що їжакові і метеликові нічого не загрожувати і що єнот їх врятував, а вона мало не прибила його палицею, маленька фея вискочила зі свого укриття і кинулася до своїх маленьких друзів. Від радісного крику лісовий фей під деревом прокинулося ведмежа з книжки протираючи заспані очі він здивовано дивився купку друзі біля ями і зовсім не міг зрозуміти чого це вони там всі зібралися і звідки взявся єнот тому що він нічого не бачив і навіть не чув того що тут трапилося коли він утомлений після пробіжки лісом за друзями заснув під деревом. Забувши про книжку, він потопав до друзів, які пищали від радості так, що крапелька літнього дощу, що жила в бутоні лісової квітки, повисла на квітці і здивовано дивилася на щасливих друзів, які обіймали і плакали від радості йому теж захотілося бути там серед них і він спитав зупинившись трохи далеко від них і не наважуючись підійти – Друзі, а мені можна до вас? - А ти хто? здивовано подивившись на ведмежа запитав горобець - Їжачок побачив ведмедика дізнався його і сказав - Це мій друг з казкової країні- Горобець нічого не розуміючи дивився на ведмедика трохи насупивши свої брівки немов намагався згадати звідки взялося це маленьке ведмежа а ведмедик сказав - Я з книжці виліз знати, куди це ви всі побігли? - А простяг горобець ну тоді добре а їжачок підійшов до ведмедика і простяг йому лапку і сказав - Пішли. - Що з тобою? - Запитала фея подивившись на свою маленьку подружку коли обійнявши після того як сміливий єнот витяг її і їжачка з ями почула що та жалібно застогнала і трохи відсторонилася від неї - У мене крильце зламано зізнався метелик - Ах! Зойкнула злякано фея і на її очах з'явилися сльози І ще мені холодно додав прозорий метелик і обійняв своє тільце ручками щоб якось зігрітися. І тут лісова фея згадала про шарф але забувши де його залишила почала шукати його не знайшовши теплий шарфик який їй подарував добрий їжачок вона хотіла було зняти свої крильця щоб її подружка зігрілася але тут єнот - пожежник простяг метелику ту саму шаль яку вона втратила коли впала в яму. І лісової феї стало так соромно, що вона так некрасиво повелася з єнотом, який виявився дуже добрим звірком, який прийшов і допоміг її друзям, а вона мало не прибила його палицею. І опустивши очі її щічки покрилися милим чаруючим вона звертаючись до єнота промовила - Пробач мені будь ласка єнот, що вдарила тебе по голові я - а не знала, що ти добрий - Нічого - відповів з усмішкою маленький пожежник забули він простягнув лапку і вони помирилися. Ой! – радісно скрикнув прозорий метелик коли дізнався подарунок павука а фея накинула красиву шалю їй на плечі – Це я тобі хотіла подарувати – сказала метелик мені її павук подарував але коли я прийшла туди де ти я залишила тебе не знайшла тебе там де ти була? спитала метелик - Я так замерзла, що стало бігати потім побачила їжачка і горобці вони мені подарували теплий шарфик і я зігрілася - відповіла маленька фея - А я їм казки читав вставив своє слово маленький мишко з книжки, який жив у казковій країні. Він тут же згадав, що під деревом де спав залишив свою книжку і побіг її забрати поки хтось її не потяг. Коли він прибіг до дерева, там уже сиділи п'ять мурах над його книгою, а один з них читав таку жалібну казку, що всі п'ять сиділи і витирали зеленими хустинками – листочками свої сльози. – Це ти написав? — спитав мурашка, що жалібно читала книгу, і тицьнув у неї в книжку пальцем. - Я кивнув головкою зізнався ведмедик мураха дивився на автора сумної казки заплаканими очима і крізь сльози продовжив - А чому казка, така сумна? Мишко помовчав а потім відповів - Така вийшло і щоб мурахи не плакали над його казками додав - Ну у мене не всі сумні казки є і веселі - Правда? - Запитав найменший мураха а де? він зіскочив з книжки і почав гортати яскраві сторінки шукаючи в ній веселі казки - Давайте я вам покажу - сказав ведмедик підійшов до мурах. А після того, як Ведмедик з казкової країни читав казки мурах під сидячи під деревом, а фея була щаслива від того, що її подружка і їжачок так благополучно вибралися з ями завдяки маленькому і сміливому єноту пожежнику два інших єнота з пожежної групи поспішали як на пожежу вони вирішили так тому що коли вони останній раз говорили зі своїм другом по рації той викликав їх до себе а потім зв'язок обірвався і два друга пожежника вирішили що десь у лісі почалася пожежа тому забувши про все на світі вони бігли лісом з лійками в лапках не розбираючи дороги та одночасно прибігли до своєї пожежної машини, яка затихла на дорозі. -Ох сказав один єнот застиг перед машиною і потираючи потилицю ну і що нам робити з нашою машиною? - Не знаю - відповів йому другий може спробуємо її завести раптом вийде - Точно відповів перший і поліз на сидіння водія, щоб завести. І як тільки він доторкнувся до ключів, машина наче тільки цього й чекала зірвалася з місця і помчала по дорозі. Єнот - пожежник зрадів і помчав слідом за машиною його напарник побачивши в дзеркалі що той біжить за ним трохи пригальмував і єнот заліз у машину і вона продовжила свій шлях. Два єноти мало не проїхали повз фею та її друзів але потім різко зупинилися вискочили з машини потім витягли шланги з водою і почали все навколо поливати вирішивши, що раз їхній третій напарник викликав значить почалася пожежа. Не встигла лісова фея і її друзі прийти до тями, як їх змило водою і розкидала по всьому лісі їх могло ще далі куди - то скинути якби розумний пожежний єнот який врятував метелика і їжачка не зрозумів звідки ця вода побачивши пожежну машину він швидко в неї застрибнув і вимкнув воду, але феї та її друзів вже не було на місці. Побачивши, що наробили два єноти – пожежника кинулися рятувати фею та її лісових  друзів а помітивши, що на дереві тримаючись за гілку двома лапками важити переляканий їжачок і дивитися вниз на них кинулися рятувати колючого звірка. А третій пожежник єнот перевів подих і поплескав по калюжах, дивлячись на всі боки, сподіваючись побачити хоч когось, кого змила вода. Не дійшовши до дерева на якому рятуючись від води висів маленький їжачок він побачив як з невеликої канавки перестрибуючи через них до нього йде горобець Єнот зупинився і став махати йому лапкою щоб той його побачив - Горобка іди сюди покликав він його голосно. Горобець дуже зрадів, швидко перебіг кілька калюж на землі і зупинився перед єнотом. - Що з тобою чому ти не прилетів, а прибіг? - Запитав він - Я люблю по калюжах бігати - відповів горобець здивувавшись такій відповіді єнот похитав головою і хотів вже продовжити свій шлях щоб зняти з дерева їжачка як цілий фонтан брудної води обдав його з ніг до голови. Не встиг енот прийти до тями а горобець сховатись за його спину як вони побачив що з калюжі перед ними вилізла на берег лісова фея – Ой – я вже думала, що ніколи не виберуся з цієї води сказала вона виставила мокрі крильця вперед і стала вичавлювати а потім знову звернулась до єнота – Скажи єнот, а тут у лісі завжди така повінь? струшуючи з себе воду він відповів - Ні це мої друзі єноти пожежники вирішили що тут у лісі пожежа - А простягла фея і зняла свої крихітні туфельки, щоб виліт з них воду. Гей ви там! запищав дзвінким голоском їжачок зніміть мене з дерева будь ласка я втомився у мене лапки болять звертаючись е єноту до феї і горобця який тут же не звертаючи увагу на калюжі побіг рятувати їжачка єнот і фея теж приєдналися до нього і зняли їжачка з дерева. А два інших єнота-пожежника побачивши, що вони наробили тепер не знали що робити тому що боялися що-небудь робити боячись того, що знову, щось зроблять не так, але тут вони побачили що недалеко від них лежить прозорий немов кришталь метелик і кинулися її рятувати. Треба ж було їм виправдати себе в очах свого третього друга і якщо чесно вони не винні коли він їх викликав по рації а потім з'явилися якісь дивні звуки в рації і він їм не відповів хоч вони і кричали на весь ліс то звичайно ж вони вирішили, що в лісі почалася пожежа і вони забули про все на світі мчали йому на допомогу. Але поки два єноти думали, як себе виправдати кришталевий метелик охая і ахая прийшов до тями і хоч у неї все на світі боліло вона дуже зраділа коли оглядаючи ліс навколо себе побачила єнотів їжачка і свою подругу лісову фею а також горобця і шльопа по калюжах побігла своїм друзям. А в цей час не знаючи, що в лісі трапилася невелика повінь величезна родина старої павучихи яка покликала свою рідню щоб дізнатися куди поділася її улюблена весільна шаль її онук мураха ледь не потонула коли повз по дереву, а потім на нього обрушився цілий фонтан води. Не встиг бідний павук схаменутися, як його немов рука порятунку підхопив промінчик сонця прикрив собою і виніс із води. Тепер павук і сонячний промінець сиділи на дереві, їли повітряну солодку вату і чекали, поки висохне одяг мурашки. Злазячи з пальчика солодку вату павучок скаржився сонячному промінчику на своє життя в якому було все не так і все не те. І не знаючи, як йому впоратися зі своєю провиною мурашка вирішила зробити щиросерде зізнання. Він ще не знав, що його проблема якимось чарівним чином цієї миті наважилася. В очікуванні своєї численної родини бабуся – павучиха не нудьгала майже цілу годину вона просиділа за телефоном обдзвонюючи свою всю рідню, а кого не пам'ятала номери телефонів, довелося вийти на свою сторінку в лісовому Фейсбуці в контакті та викликати до себе. Але всі були зайняті одні на роботі інші днями сиділи в інтернеті третє висипалися а інші просто на просто не хотіли посилаючись на якусь свою зайнятість але бабуся терпляче чекала польова фіалки на вікні і поглядаючи на вікно і в цю воістину чарівну мить побачила на одному з дерев свою весільну найулюбленішу шаль не вірячи своїм очам старенька мало не випустила лійку з лапок якої поливала свої різнокольорові фіалки. І хоч бабуся паучиха так і не зізналася своїй численній рідні навіщо їй треба було всіх зібрати багато хто все ж знайшовши час з'явилися і тепер чекали для чого старенька їх усіх зібрала. Стрибаючи від радості вона полізла на дерево і зняла свою пропажу, а потім почала дзвонити своїй рідні, щоб повідомити їм радісну новину, всі були задоволені і щасливі. А бабуся не дивлячись на спеку закуталася у свою шаль села в крісло – качалку і почала гортати старий альбом із чорно білими фотографіями, де вона щаслива і кохана виходила заміж за свого найулюбленішого павука. Так благополучно вирішилася її проблема з весільною шаллю. А в цей час їжачок кришталевий метелик лісовий фея горобець і три єноти сиділи в пожежній машині і пили чай з термоса приходячи до тями і відпочиваючи після всього, що з ними трапилося. Пережите за цей день у лісі їх трохи лякало, але вони були щасливі, що ніхто не постраждав і не зник. Тільки ось маленький павук не знав, як йому жити після того, як він узяв із скрині бабусі її шаль. Хоч сонячний промінець і втішав його кажучи що все буде добре старенька його зрозуміє як тільки він зізнається їй у тому що він накоїв павук кивал погоджувався ось тільки дуже боявся зізнатися бабусі. І раптом сонячний промінчик запитав нещасного павука - А хочеш я з тобою піду якщо що не так я якось зможу втішити твою бабусю в кінці кінцем вона не якийсь там дракон, який живе на чарівному пагорбі в нашому лісі. Бідолашний маленький павук зрадів і запитав - От було б чудово якби ти пішов зі мною промінчик - Ну так пішли сказав рудий промінець і вони вирушили до бабусі павука. А в цей час сидячи під деревом ведмедика з книжці читав мурахам казку він уже і не пам'ятав якусь п'яту або двадцяту тому, що вже забув, а мурахи просили ще й ще врешті-решт йому це набридло і він, захлопнувши книжку, сказав: — Досить! Взяв книжку і нічого не кажучи мурахам, які здивовано на нього витріщилися поплентався до своїх друзів. Але як тільки він вийшов з-під дерева, то тут же звалився в калюжу. Побачивши, що ведмедик з книжці потрапив у біду добрі мурахи кинулися його рятувати потім спорудили пліт посадили його і всі разом переправили на той берег а потім довго махали йому на прощання забувши про свої образи на його за те, що він не став їм читати казки. Мишко з книжки був дуже розумним та зрозумів від чого лісу так багато води а коли він прийшов до пожежної машини та друзі стали перебиваючи один одного розповідати йому що тут трапилося доки його не було він зрозумів що його здогад підтвердився. Після того, як історія з повінню була розказана лісові звірі вирішили, що потрібно відправитися в лісовий госпіталь щоб надати медичну допомогу тому що у кришталевого прозорого метелика боліло сильно крило під час падіння в яму і вони так і зробили. Та хоч як міг сонячний промінець втішив бідного павука що бабуся паучиха нічого йому не зробить коли він зізнається їй що це він взяв її весільну шаль з скрині але тільки для доброї мети він ніяк не міг заспокоїтися. Але ось вони дісталися до будинку бабусі, але спочатку павук і промінчик вирішили подивитися щось у бабусі вдома? Якщо всі скрині листівки і все верх кишеньками, а сама бабуся дуже зла, то треба перечекати грозу і лише потім йти з визнанням, але яке було їх здивування, коли павучок і промінець побачили, що бабуся павучиха мирно сидить у кріслі каталці і гортає свої старий альбом з фотографіями. на якому були всі її улюблені онуки. Побачивши свого найменшого улюбленого онука, вона пальчиком поманила його до себе. Злякавшись павучок озирнувся на свого сонячного друга, але той тихо йому прошепотів - Іди все буде добре. І розчинився в сонячних промінчиках. Бідний павучок підійшов до бабусі вона посміхнулася йому такою чарівною усмішкою що його страх кудись – випарувався і ще він побачив її улюблену шаль усміхнувся їй найщасливішою усмішкою а вона посадила його до себе на коліна поцілувала в лобик і вдала що зовсім не знає хто зовсім давно брав і куди її улюблену шаль, бо була мудрою і дуже доброю. А коли пожежна машина зупинилася перед воротами лісового госпіталю над лісовим царством опускалася літня ніч розкидаючи по небу немов вогники яскраві зірочки. Над ворітьми відразу – ж запалилася червона лампочка сигнал того, що потрібна комусь – то допомогу вискочили два медбрати зайчиків з носилками в лапках і посадивши всіх навіть єнотів пожежників понесли до лікарні благо єноти встигли вистрибнути з нош і виїхати. Опинившись у стінах лікарні, всі постраждалі від повені в лісі заснули, як тільки їхні голівки торкнулися подушки, так закінчився перший літній день у лісі маленької феї та її друзів.На другий день свого життя в лісі чарівна фея прокинулася від того, що хтось намагається своїми ручками відкрити їй очі, які з-за втоми ну зовсім не хотіли відкриватися вона махнула головкою потім ручкою щось сонне пробубнила собі під носик і провела ручкою по Обличчя і тут - остаточно прокинулася так як почула чий - то веселий сміх розплющивши очі вона побачила горобця той сидів на кватирці і двома крильця тримався за кватирку щоб з-за сміху не звалиться з неї. Фея здивовано дивилася на горобця, що сміявся, і запитала в нього - Що трапилося ти чому сміється? Горобець з-за сміху не міг нічого сказати, а тільки пальчиком показував їй кудись на її подушку. Ведмедик з книжки і їжачок, які теж вже давно прокинулися і сиділи собі спокійно на сусідньому ліжку одягнені в милі нічні піжами і гортали книжку з казками теж з подивом дивилися спочатку на горобця, що сміявся, потім на те що він крильцем показував. Фея нічого не розуміючи подивилася на подушку з-під якої виліз сонячний промінчик коли промінчик глянув на неї та побачила у нього під оком великий різнокольоровий як веселка синець він отримав його від неї коли вона махнула ручкою. З таким синцем з ластовинням на ображеному личку сонячний промінчик і справді виглядав дуже смішно, але щоб не ображати його вона прикрила рот долонькою щоб він не бачив її посмішку і зрозумів, що і їй смішно. А промінчику було так соромно і прикро, що він бідний мало не плакав. Фея насупила грізно брівки та подивилася як їй здавалося суворо та дуже серйозно на горобця котрий досі продовжував сміятися але побачивши як на нього серйозним поглядом вона дивитись. Горобець перестав сміятися і зробив серйозне обличчя, хоча в його очах стрибали веселі смішочки. А сонячний промінець ще більше образився на своїх друзів і поліз назад під подушку, щоб нікого не бачити і не чує і досхочу поплакати над своєю нещасною долею. Побачивши, що горобець образив рудого маленького промінчика їжачок пригрозив йому кулачком а ведмедик пальчиком на що горобець образився на них вилетів з кватирки і сів на сусіднє дерево дивлячись скривджено на вікном за яким залишилися його друзі. Зрозумівши, що це з-за неї маленький сонячний промінчик отримав синець під оком вона повернулася до подушки під якою ховався постраждалий промінець вона промовила - Лучик прости мене будь ласка за те, що я тебе вдарила я дуже хотіла спати а ти мене будив. Почувся якийсь шарудіння з-під куточка подушці здався сонячний промінець він ніби долаючи гори переліз через ковдри дивився на маленьку фею і відповів. - Я намагався тебе розбудити, щоб вирушити - Куди вирушить? - Запитала фея поставляючи долоню щоб промінчик заліз до неї на руки - У ліс за пригодами. продовжив він і витяг звідки - то різнокольоровий льодяник на паличці хочеш? - Запитав він простягаючи їй солодощі це означало що вони помирилися. Фея взяла лизнула язичком і закривши очі з усмішкою сказала - Смачно люблю малинку. Почувся якийсь шарудіння фея повернулася а слідом за нею і сонячний промінчик і вони побачили що до них на ліжко намагаються заліз їжачок і ведмедик з книжки - А нам можна промінчик такі цукерки? - Сказав Мишко сів на подушку і перевів дихання після того як заліз на ліжко - Звичайно зрадів сонячний промінчик і простяг йому взявши звідки з повітря немов фокусник льодяник точно таку цукерку отримав і їжачок - І я хочу - сказав прилетівши і сівши на плече дівчинці перестав дутися горобець. Добрий промінчик усміхнувся і теж простяг йому цукерку. Тут із сусіднього ліжечка випурхнув прозорий метелик здійснив політ над своїми друзями і опустився прямо на плече мішутки і хоч крильце у неї було ще перев'язано літала вона вже добре а виглядала ще краще. – Ну, і які сьогодні у всіх плани? - Запитав горобець доїдаючи свій льодяник і таким ніжним поглядом подивився на сонячного промінчика що той все зрозумів знову поліз за цукеркою для нього. вона десь жити, а будівництво – це теж пригоди. - Ой здорово - заплескала весело в долоні маленька дівчинка і полізла до ведмедика щоб його обійняти. Не встигли вони почати розмову про будівництво будиночка для фей як у двері хтось постукав друзі здивовано подивилися один на одного ніби запитуючи один одного хто б це міг бути? потім вирішили що зараз дізнаються глянули на двері і хором проспівали - Заходьте! Двері в їхню палату відчинилися і так ударилися об стіну, що картина з польовими квітами, яка прикрашала палату, не втрималася і впала на підлогу, а на порозі вони побачили ведмедя в білому халаті – Доброго дня! - Сказав лікар і тут - запитав ви ті самі що постраждали від пожежі? - І в очікуванні відповіді витріщився на фею і її лісових друзів поверх своїх окулярів - Від повені пропищав їжачок поправивши медичного працівника - той подивився на колючого звірятка і щоб переконатися правду він говорить глянув у свій блокнот, який тримав перед собою. – О так сказав ведмідь ти маєш рацію потім знову оглянув всіх пацієнтів усміхнувся та сказав – Я прийшов сказати, що обіду вас усіх випишуть так що дорогі мої бережіть себе та гуляйте лісом після цих слів він попрямував до дверей та йдучи так грюкнув дверима що муха сидяча на стелі прокинулася і мало не впала стелі. Як тільки лікар втік за дверима звідки з-під дверей вилізла сіра мишка оглянула всіх присутніх у палаті і дзвінким голоском сказала - І я хочу гуляти лісом можна? Побачивши маленьку мишку біля дверей з-під якої вона виліз прозорий метелик запищала дзвінким голоском Миша! і швидко полізла під подушку з-під якої нещодавно виліз сонячний промінчик та так швидко що промінчик ледь не звалився з плеча мішутки потягнувши його за собою а лісова фея побачивши миле сіре створення ледь від переляку не зомліла але підняла ніжки, але не багато заспокоїлася, коли побачила, що мишеня і сам не радий своїй появі тому що зрозумів, що дві ці чарівні маленькі леді його чомусь – то дуже боятися і коли метелик запищав так голосно і злякано він готовий був провалитися крізь землю. Тільки горобець і їжачок його не боялися а кумедний ведмедик весело йому підморгнув і поманив пальчиком. А промінчик узагалі поліз до волосся феї і розчинився там. А мишеня не довго думаючи підійшов він вирішив про себе, що раз кличуть треба йти тому не дивлячись на перелякану фею і метелика і кумедного сонячного проміння що не зрозуміло куди подівся попрямував до ліжка на якому сиділи всі пацієнти в палату в яку він так випадково забрів. Ведмедик підставив йому лапку і той спиралася своїми крихітними лапками піднявся йому на руки. А лісова фея була така налякана появою миші у себе на ліжку, що навіть закрила обличчя руками і тепер поглядала на сіру мишку крізь пальці. І поки фея ховалася за своїми пальцями добре мишеня як і всі інші лісові звірята вирішило потоваришувати з феєю і з тим милим метеликом що сховалася десь під подушкою і з промінчиком який сидів у волоссі дівчинки і звідти поглядав на нього і подивившись на ведмедика з казкової країні запитав показуючи пальчиком на дівчинку - А вона завжди така перелякана або коли бачити мишей? Чи я такий страшний, що вони мене бояться? додало мишеня маючи на увазі і фею і прозорого метелика і сонячної промінчика. І бідолашному мишеняті стало так прикро, що його всі бояться особливо дівчинки і без кінця їсти що він у нього навіть затремтіли губки а в очах з'явилися сльози що він повернувся і зібрався було плакати. Побачивши крізь пальці що маленьке мишеня при близькому розгляді не таке вже страшне фея перестала зображати з себе ту що боїться навіть своєї тіні прибрала руки з обличчя і побачивши що мишеня повернулося до неї спиною, щоб пуститися в плач ніжно пальчиком торкнулася його плічка і сказала - Мишеня а давай дружити? Почувши таку чарівну пропозицію мишеня тут - забув про плач обережно до неї наблизився боячись що та може і закричати, але крику не було мила дівчинка посміхнулася йому чарівною усмішкою і він запитав - А ти правда хоче зі мною дружити? Фея так енергійно закивала головою даючи згоди, що сонячний промінчик який там сидів мало не впав з її голови, але якимось чином утримався і тепер дивився як зароджується ще одна дружба лісової феї і мишеня і сонячний промінчик вирішив, що самому йому не погано було б потоваришує з цим милим сірим створенням якого так боятися всі дівчинки та він сам трохи злякався як тільки побачив а він ще виявився дуже нічого. І поки сміливість і рішучість не покинули його сонячний рудий промінчик зі смішними ластовинням на личку розбігся і стрибнув на ліжко прямо перед очима сірого мишеня мишеня і своїх друзів. Всі дивилися на промінчика а він швидко піднявся підійшов до мишеня і сказав - І я хочу з тобою дружити. Мишеня посміхнулося задоволене і щасливою усмішкою простягло свою маленьку лапку на знак дружби і відповіло - Ось здорово і я хочу з тобою дружити. Так сіре мишеня саме того не чекаючи знайшло собі друзів. І поки що в лісовому шпиталі зав'язувалася вічна дружба маленької феї та її чудових друзів. У лісі в цей час його доріжками стежками йшли три різнокольорові таргани вони донедавна жили в одному будинку. Таргани образилися взяли свій торбинки сіли на доріжку, а потім вирушили в ліс у пошуках нового життя вони ще не знали, що лісове царство подарувати їм нових друзів і дивовижні пригоди. І хоч тарганів у будинку в якому вони жили всіх вивели, але ці троє трималися один за одного і були дуже дружні, але господарям у яких вони жили вони не подобалися і ось літнім днем їхньою мітлою виставили з дому. І тримаючись один за одного, бо дуже боялися втратити один одного вони йшли лісовою доріжкою і думали, як тепер житимуть у лісі, де вони нікого не знали і треба сказати трохи побоювалися ліс, а ще їм довелося майже всю дорогу втішати найменшого зеленого таргана. з самого ранку хникав і не хотів нікуди йти, а ще він плакав за своїм паровозиком, який вони забули в будинку, де жили паровозик, була його улюблена іграшка і він з нею ніколи не розлучався. Хоч синій тарган і обіцяв, що обов'язково змайструє для нього новий паровоз кращою ніж у нього був, але зелений маленький тарган всю дорогу ревів і хотів тільки той, що в нього був він виріс з ним. Засинав і прокидався з ним розповідав йому казки разом з ним він придумував казки і вони в якихось країнах не побували граючи з ним, а тепер улюбленої іграшки з ним не було і йому було дуже, дуже сумно так що хотілося без кінця плакати. І поки два великі таргани втішали маленького таргана обіцяючи всі іграшки які тільки є на світі сидячи всі троє на пеньку під деревом з-під дерева виліз білий старий мудрий гриб і ввічливо пробашив так що маленький тарган перестав плакати і широко розплющеними очима дивився на гриб у білій він не міг повірити, що гриби вміють говорити – Привіт, таргани! Що ви тут такі сумні? Маленький тарган навіть ікати перестав від подиву і тепер сидів і дивився на несподіваного гостя, який з'явився ніби з-під землі. – Я паровоз будинку залишив – сказав маленький тарган та додав Нас будинку вигнали у якому ми жили закінчив він своє визнання на сумній нотці. - А чому? - Запитав гриб - Ну ми - таргани, в якому будинку нас любитимуть? – спитав синій тарган. На ці слова білий гриб не знав що відповісти, але задумався потім звертаючись до найменшого таргана запитав: - Хочеш паровоз? Таракашка тут – забув про сльози та смуток і радісно сказав – Хочу! – Буде! - Усміхаючись відповів гриб і тут як за помахом чарівної палички звідки - то з'явився різнобарвний яскравий паровоз. Білий гриб посміхнувся гарною усмішкою прив'язав до паровоза довгу мотузку, щоб маленький тарган міг возити його по всьому лісі і вручив його найменшому тарганові. Диво, яке трапилося перед невеликою компанією різнокольорових тарганів так шокувало, що вони втратили дар мови, потім його здобули витріщили очі на білого гриба запитали – А ти хто? Гриб скромно опустив очі на землю і сказав - Та так собі трохи чарівник. і поки таргани приходили від своєї першої пригоди у лісі. Над книжкою ведмедика схиливши голову і думали як збудує будинок сиділи маленька фея та її друзі і поки вони думали з'явився той самий ведмідь у білому халаті і повідомив, що зараз час обіду а після обіду всіх постраждалих від повені виписують і вони можуть гуляти лісом. Сірого мишеня він не помітив той, що встиг сховатися під ковдрою і затамував подих боячись, що лікар усе почує хоч і знав, що ведмідь глухий на одне вухо. А ведмідь у білому халаті вже попрямував до дверей, але раптом зупинився, повернувся і сказав: – Та на обід сьогодні каша манна. Після цих слів лікар зник за дверима, а сіре мишеня з полегшенням вилізло зі свого укриття і радісно сказав – Піду торбинку збирати. А в цей час коли фея та її лісові друзі чекали на виписки з лісового госпіталю та манної каші. Три різнокольорові таргани та білий гриб були вже найкращими друзями. Тільки от опинившись у лісі вони не знали де будуть тут жити а продовжувати шлях далі вже не хотілося так як їм сподобався ліс та білий шляхетного походження гриб тому перші кілька днів поки вони не наважуватимуться де жити компанія з трьох тарганів вирішила пожити в лісовому готелі, який їм порадив той самий білий гриб бо був у готелі під назвою "Ліс" кур'єром, він обіцяв, що після обіду відвезе їх туди - А зараз мені треба бігти - сказав гриб: "Багато роботи", ось вам лісова мапа, проведіть час за вивченням лісу, вам у ньому жити. Гриб вручив тарганам карту, а сам втік на роботу. А таргани сіли вивчати карту, щоб у майбутньому в лісі не заблукати й знати кожну стежку, але потім їм стало нудно і вони вирішили звісно ж за картою вирушити до лісу, до готелю, де працював кур'єром білий гриб, вони вірили, що не заблукають у величезному царстві лісу й спокійно знайдуть те місце, де працює їхній друг гриб. Три різнокольорові таргани не знали, які пригоди на них чекають? А в цей час коли в лісовому госпіталі куди потрапили фея та її лісові друзі та всі дружно їли манну кашу маленька фея не знала як зізнатися своїй подружці, що інша її подруга, про яку вона навіть не згадала, так і не знайшлася, та що треба будівництво будинку для неї поки що відкласти, щоб зайнятися пошуками метелика, що в лісі десь зникла. Коли час обіду закінчився з'явився той самий ведмідь у білому халаті і вручив їм виписку з лісового госпіталю і сказав: Ви вільні він дивився всіх лісових звірів і маленьку фею поверх своїх окулярів і додав тільки бережіть себе, менше по лісу бігайте, більше відпочивайте. І не встиг лікар вийти з палати, як кришталевий метелик раптом запитав, оглянувши всіх, хто був у палаті - А де моя сестричка метелик? - Цього питання маленька лісова фея дуже боялася, і тепер, коли її подруга згадала про неї, маленька фея не знала, що відповісти і дуже злякалася. А метелик перевів погляд на фею і запитав - Вона ж не впала в яму разом зі мною, правда? Їжачок, горобець, ведмедик із книжки, а тепер ще й сіре мишеня, яке вилізло зі своєї нірки з торбинкою, всі нічого не розуміючи втупилися на фею. І тут фея зрозуміла, що до прозорого метелика повернулася пам'ять, і він пригадав, що до того, як впасти в яму, він був не один, і ось тепер, коли маленька фея спитала його, як він це зробив, він не знав, що відповісти, бо не знав, куди пропала його сестричка-метелик, і розгубився.  А в цей час поки всі лісові друзі чекали відповіді куди поділася сестричка метелика. Три різнокольорових таргани весело крокували лісом. Вони вже зовсім не дивилися на карту і зачаровані красою лісу не помітили як заблукали та забрели на чарівну долину на якій жив казковий дракон. Вони так і завмерли на лісовій галявині не знаючи куди йти? Раптом найменший тарган, якому білий гриб подарував паровозик і з яким він тепер не розлучався ні на мить і всюди його возив із собою, підняв головку до неба і побачив над собою величезну темну хмару, на ній кришталевий, увесь із крапель дощу, замок - Дивіться! там замок - крикнув здивовано тарган своїм двом іншим друзям і вказав пальчиком на небо. І вони, простеживши за його пальчиком, теж побачили в небі напрочуд гарний немов пливе кудись, але застиглий на місці замок. - Там хтось живе? - запитав маленький тарган великого таргана посмикав його синю жилетку - Не знаю, мабуть, - відповів той і раптом побачив, що в одному з вікон гарного замку звисають донизу довгі мотузкові сходи, немов запрошуючи їх до свого небесного замку. Маленький тарган одразу забув про паровозик і, залишивши його в траві лежати, почав стрибати, щоб дістати драбину біля у нього не виходило, але він не припиняв спроби дотягнутися і злився, що виріс таким маленьким, а коли в нього вкотре не вийшло дістати мотузяну драбину, він звернувся до одного з тарганів - Допоможи мені потрапити до замку, будь ласка, - попросив він - Не можу, - з жалем сказав тарган у жовтій жилетці, - Це чому? - запитав маленький тарган. - Тому що нас туди ніхто не запрошував - заперечив тарган у синій жилетці, озирнувся довкола, збентежений, зсунув ледве густі брівки і простягнув - Ой друзі, здається, ми заблукали. - Тарган у жовтій жилетці не повірив у це, але теж, як і його друг, озирнувся навколо лісу. Маленький тарган злякався одразу ж забув про небесний замок і помчав шукати залишений у траві паровоз, який йому подарував білий гриб. Іграшка знайшлася одразу, щоправда, там уже сиділи два чарівні метелики з ніжними, як пелюстки квітки, крильцями та розглядали дивне приміщення, в якому випадково опинилися. Побачивши маленького таргана, один метелик запитав, вказавши тоненьким пальчиком на паровоз - Це твоє?  Тарган кивнув і відповів - Так, і сказавши це коротке так, він відчув себе дуже щасливим від того, що є господарем такої гарної іграшки. - А ти нас покатаєш? тоненьким голосочком запитала інша метелик. Тарган хотів було відмовитися, але потім передумав і вирішив, що йому не хочеться перед цими маленькими красунями виглядати поганим тарганом, тож він вирішив стати гарним тарганом, посміхнувшись метеликам, відповів: "Ну, гаразд", взяв за мотузочок, який йому прив'язав білий гриб, і покотив перших своїх пасажирів лісом.  Коли тарган у синій жилетці побачив маленького таргана, а в його паровозику двох чарівних пасажирок, то одразу спитав його, тицьнувши в метеликів пальцем: - Ми їх із собою не візьмемо. Маленький тарган подивився на метеликів, ті на нього, а потім ображено на синю жилетку таргана, випурхнули з вікон паровоза і полетіли слідом за іншими метеликами, які пурхали над лісовими квітами й травами. Маленький таракан обиделся на своих друзей за то что они обидели красивых бабочек взяв в в лапки паровоз в глазах у него появились обиженные слёзы и он шмыгая носиком побрел куда г глядят. Два взрослых таракана уставились друг на друга в недоумение и побежали вслед за ним и они даже не заметили что воздушный замок на облаке поплыл за ними. Маленькие друзья феи пытались узнать куда подевалась вторая бабочка о которой после падение в яму забыла её сестричка. Маленькая фея так долго молчала, что друзьям уже надоело ждать они ведь не знали что фея не знает куда делась бабочка потому что после того как та спряталась она её больше не видела и поэтому смущенно опустив глазки она тихонько призналась – Я не знаю – Как! хором прокричали ее маленькие друзья да так громко что она вздрогнула но потом все звери уставились на красивую бабочку и спросили – А ты правда не помнишь куда делась твоя сестричка после того как свалилась в яму? Та нахмурила бровки немов щось пригадуючи, але нічого не згадавши, почала плакати і повалилася вся в сльозах на подушку жалісливий їжачок одразу ж взявся його втішати маленьким друзям стало соромно, що вони образили метелика, і теж, як і добрий їжачок, почали втішати метелика... А сонячний промінчик поліз під подушку і згадав, що десь там у нього з кишеньки рожевого костюмчика випала смачна цукерка, якою він збирався пригостити маленького метелика, а десь там, у пошуках цієї самої цукерки, загубився, що десь там у нього з кишеньки рожевого костюмчика випала смачна цукерка, якою він збирався пригостити маленького метелика, і десь там у пошуках цієї самої цукерки загубився.  - Ну не плач подружка, ми знайдемо твою сестричку і нашу подружку ось як вийдемо з лікарні, одразу ж вирушимо її шукати, сказала маленька фея - А як же твій будиночок? - запитав Ведмедик із книжки. Усі лісові друзі втупилися на ведмедика з книжки, а мишка відповіла - Спочатку потрібно знайти метелика, а ліс великий і друзів у ньому багато, ми знайдемо, де переночувати нашій феї, і, вирішивши, що час збиратися в дорогу, лісові друзі почали чекати на лікаря з випискою з лісового госпіталю. Ведмідь у білому халаті не змусив їх довго чекати увійшовши  до палати він знову оглянув усіх своїх пацієнтів і сказав - Ну що, друзі, ви здорові, гуляйте лісом і бережіть себе. Після цих слів лісові друзі щасливі і задоволені вийшли за ворота лісового госпіталю і почали вирішувати як їм почати пошуки зниклого метелика - Нам треба розділитися на маленькі компанії, а потім думати, що нам робити, сказав їжачок - Правильно - підтримав ведмедик з книжечки їжачка - Не те ми і цього метелика втратимо, додав горобчик і подивився на кришталевого метелика, що сидів на жовтій ромашці і заплітав своє довге волосся в косу. Почувши це метелик скривджено надув свої губки і зібрався вже було плакати, але побачивши це жалісливий їжачок одразу ж кинувся на захист маленького метелика - Ніхто не загубиться, сказав він, і щоб метелик остаточно не розплакався, простягнув йому паперову серветку. Маленька фея і лісові друзі одразу пошкодували про свої слова і теж почали заспокоювати метелика. Тут з вікна лісового госпіталю виліз сонячний промінчик втомлений, але задоволений, з цукеркою в руках, яку хотів дати гарному метелику - Я мало на вас не образився, коли виліз з під подушки і не побачив вас на ліжку, але муха на стелі сказала, що вас ведмідь уже виписав, сказав промінчик і вручив цукерку метелику, але метелик ввічливо відмовився, тому що берег фігуру, але потім передумав і з'їв цукерку, щоправда, йому довелося поділиться нею з горобцем, і хоча він трохи ображався на пташку, але половину цукерки дав, тому що був добрим. Не встиг метелик заспокоїтися, а його лісові друзі і фея зважитися, як їм почати пошуки її сестрички, як звідки не візьми з'явилися ті самі п'ять мурашок, які допомогли ведмедику з книжки і переправили його на інший берег, коли в лісі сталася повінь із вини трьох сміливих єнотів-пожежників. - Ми шукали тебе по всьому лісі, заявили вони ведмедику з книжки, приставши перед ним у повному складі, ми казку хочемо почитаєш нам? Ведмедик закотив оченята і відповів - Мені ніколи, у мене справи? - Ось, як, а як же ми? - пропищав один із них самий