Казка

Десь на високій горі розплескалося дивне озерце. Неймовірне блакитне небо виднілося звідусіль. У цьому незвичайному місці працювала пташина школа. На її вхідних дверях було написано:

Тут птахи, неначе бджоли,

Над підручником гудуть.

Це і є пташина школа,

Де уроки жваво йдуть.

А ідеї, тут ідеї

Сиплються з усіх боків.

Вчителі завжди радіють,

Заохочуючи всіх.

Поважають дуже право

Й розумовий кожен труд.

В школі ці таланти завжди

Поклик власний віднайдуть.

А ідеї, тут ідеї

Сиплються з усіх боків.

Вчителі завжди радіють,

Заохочуючи всіх.

Уранці пернаті звідусіль зліталися сюди, щоб дізнатися щось нове. Вчитель Фламінго з великим задоволенням навчав своїх учнів.

— Усяка ідея має свій особливий дух, — розповідав він на заняттях. — Навчити вас знайти себе є моєю метою!

Птахи завжди були наполегливими в навчанні. Кожен із них мав свої неповторні здібності.

Одного разу Фламінго знайомив зі своїми вихованцями нового учня, поважно походжаючи між партами:

— Це Соловейко. Він відомий власним творчим підходом до мелодій і ритмів, що виводить уранці.

— Я співаю для кожного з вас! — привітався співак.

— А ось його подруга — пташка Колібрі. Вона вирізняється оригінальністю, — продовжив Фламінго.

— Мені так подобається всіх дивувати! Я можу літати навіть назад, — прощебетала Колібрі та, надзвичайно швидко підлетівши до своєї подруги, сказала:

— А це наша приятелька Лебідка, яка славиться своєю неповторністю та надихає нас на нові задуми.

— Ми разом проводимо багато часу, вигадуючи дивовижні казки та малюючи до них барвисті картинки. Це дає нам змогу дарувати радість усім, хто поруч, — пояснив Соловейко.

— Також хочу представити Ворона. Він завжди вирішує складні задачки та вигадує різноманітні ігри для однолітків, — сказав Фламінго.

Пташки Ворона поважали, і в нього завжди було багато товаришів. Пернаті із задоволенням носилися з ним на перервах наввипередки та в догонялки.

— Ось тільки Папуга мене трохи засмучує. Він постійно копіює чужі слова, ідеї та твори, — промовив Фламінго.

— Швидше та легше відтворювати задуми інших, ніж вигадувати своє! У нас має бути більше часу для себе! — вигукнув Папуга.

Наступного ранку, коли учні прийшли до школи, Фламінго звернувся до всіх:

— Птахи вирішили влаштувати фестиваль творчості. Будь-хто має можливість представити свої власні витвори. Ось що сказано в об’яві, яка висить на вершині гори:

Увага! Увага!

Незабаром відбудеться фестиваль творчості!

Найкраща робота отримає найголовніший приз — кришталеву сову!

Кожного учасника буде нагороджено призом.

Школярі зраділи почутому. Вони почали розмірковувати щодо робіт. Багатьом доведеться докласти чимало зусиль, щоб узяти участь, але це їх не лякало.

— Як це чудово! Я обов’язково візьму участь у фестивалі! — плескаючи крилами, гукнув Ворон.

— Звісно, я теж. Дуже хочу отримати подарунок! — вторив Соловейко.

— Який чудовий привід позмагатися одне з одним! Не можу дочекатися, аби побачити здивовані очі своїх друзів!

Коли день фестивалю настав, на нього злетілися птахи з усього світу. Сонечко грало на їхніх творах.

Фламінго урочисто розпочав фестиваль:

— Я бажаю всім присутнім перемоги! Та нехай виграє найталановитіший! Зараз Соловейко привітає учасників неймовірною піснею, яку він написав спеціально для цієї події.

Гордо розкланявшись, птах вийшов на сцену та почав співати:

Ідеї, ідеї, ідеї

Порою приходять, мов феї.

І ти, юний друже, тоді не чекай,

А швидко удачу за хвостик хапай.

Ідея, нова ідея,

Радість команди всієї!

Спіймав і тримай, дуже міцно тримай,

Далеко нікуди не відпускай,

Бо то вже твоє і воно в тебе є,

Як сил додає, так і щастя дає.

Ідея, нова ідея,

Радість команди всієї!

Наступні декілька годин пройшли в змаганнях. Якими різними й несподіваними були ідеї. Багатьом вдалося здивувати приятелів своєю творчістю.

— Дозвольте показати вам мою роботу. Це саморобок із металевих деталей, який може відтворювати голос та рухи різних птахів, — представив свій винахід Ворон.

Його роботу зустріли гучними оплесками.

— Із задоволенням хочу презентувати сенсори, що реагують на рух. Їх розміщують у гнізді. Якщо наближатиметься хтось чужий, сенсори активуються і загориться світло. Відтепер кошеня не зможе непомітно підібратися та завдати нам шкоди, — розповіла друзям Колібрі.