Розділ перший

Червоно-білі стрічки, натягнуті між деревами, погойдувалися під ранковим вітром. Пориви долинали з боку водойми раптово, порушуючи тишу шелестом листя й сухим потріскуванням поліетилену.

Молодий патрульний нудьгував біля оточення, машинально переступаючи з ноги на ногу. Допитливі містяни ще не встигли зібратися — місто лише прокидалося.

Службовий автомобіль довелося залишити біля узбіччя. До паркової зони вели довгі сходи, а під'їзної дороги тут ніколи не було.

Піднімаючись сходами, Денис Тітов подумав, що приїхав раніше за інших спеціалістів. Та серед кущів уже майнула знайома лисина криміналіста, який схилився над прим'ятою травою.

Спритно переступивши сигнальну стрічку, Денис ледь не зачепив обличчям низьку гілку й, пригнувшись, підійшов ближче.

Осторонь стояла жінка із золотистим ретривером. Пес уже не гавкав, лише неспокійно тупцював біля господині, ніби відчував, що цьому місцю він чужий. Трохи далі мовчки курив рибалка, не зводячи погляду із землі.

— Пашо.

Криміналіст коротко кивнув, не припиняючи роботи.

На кущі висіла пара використаних латексних рукавичок. Поруч лежала розкрита криміналістична валіза. Фотограф робив знімки стежки та знайденої жертви.

Денис зупинився біля тіла й присів навпочіпки. Його погляд затримався на темних слідах на шиї загиблої.

— Удушення, — тихо промовив він.

Кілька секунд він мовчки оглядав місце події, а тоді підвів очі на Павла.

— Що скажеш?

— Судячи з характерних подряпин і прим'ятої трави, тіло могли сюди перенести, — відповів криміналіст, проводячи рукою над землею, ніби окреслюючи ймовірний шлях. — Складається враження, що воно опинилося тут уже після смерті.

Денис повільно оглянув кущі, дерева й порожню алею.

— Отже, вбили в іншому місці?

— Не виключено. Або хтось завадив убивці, перш ніж той устиг приховати сліди.

Десь за стрічкою почувся тихий схлип.

Денис випростався й попрямував до жінки із собакою.

— Це ви знайшли дівчину?

Вона мовчки кивнула, важко переводячи подих.

— Джессі побіг у кущі... Я пішла за ним... а потім побачила...

Голос урвався.

Слідчий перевів погляд на рибалку.

Той загасив недопалок носком черевика й стомлено махнув рукою в бік водойми.

— Я сидів із вудкою. Почув крик і прибіг. Більше нічого не бачив.

— О котрій ви прийшли сюди?

— Десь близько шостої ранку.

— На набережній ще хтось був?

Рибалка замислився лише на мить і похитав головою.

— Ні. Принаймні, я нікого не помітив.

Денис на хвилину відвів погляд від жінки й подивився в протилежний бік парку. За молодим березовим гайком виднівся майданчик для скейтбордистів, огороджений високою металевою сіткою. Рампи й перила, залиті ранковим сонцем, здавалися безлюдними.

— Ви часто тут гуляєте із собакою?

Жінка кивнула.

— Майже щоранку.

— Скейт-парк давно збудували?

Вона ненадовго замислилася.

— Місяці зо два тому. Може, трохи менше.

— Увечері там збирається молодь?

— Майже завжди. Коли виходжу гуляти з Джессі, вони ще катаються.

Денис іще раз подивився на порожній майданчик, ніби намагався уявити, яким він був кілька годин тому.

— Ви живете неподалік?

— Так. Мій будинок звідси видно.

У цю мить із боку кущів долинув голос криміналіста:

— Денисе Сергійовичу! Підійдіть сюди... Вам варто це побачити.

Продираючись крізь густі зарості шипшини, Денис нарешті помітив вузьку стежку. Гілки чіплялися за рукави куртки, а під ногами сухо шаруділо торішнє листя.

За кущами відкрилася невелика ділянка витоптаної трави. Здавалося, ніби хтось довго боровся тут із суперником, залишивши по собі хаотичні сліди.

Павло сидів навпочіпки, уважно розглядаючи щось блискуче серед стебел.

— Що в тебе?

Криміналіст мовчки вказав рукою вниз.

На траві лежав тонкий золотий ланцюжок із кулоном у формі листка конюшини.

Денис присів поруч.

— Схоже, це прикраса жертви.

— Найімовірніше, її зірвали під час боротьби, — сказав Павло. — Якщо ланцюжок належав дівчині, то ця знахідка навіть цікавіша за місце, де виявили тіло.

Слідчий повільно оглянув зарості.

Із набережної ця ділянка майже не проглядалася. Навіть удень роздивитися щось крізь густий чагарник було непросто.

— Думаєш, напад стався саме тут?

— Поки що це лише версія. Але місце підходяще. Заховане від сторонніх очей, а ввечері тут узагалі суцільна темрява.