2

Зранку Ангеліна прийшла на ферму, там уже чекає Степан, стоїть спиною від воріт.

- Привіт, Степане.

Хлопець повернувся, почміхнувся і сказав:

- Привіт, Ангеліно. То це ти маєш мені тут усе показати?

- Так, я першв помічниця і найкраща подруга Віри.

- Добре, проведи для мене екскурсію.

Ангеліна і Степан пішли по фермі. Хлопець високий, худорлявий, блакитноокий і рудоволосий. Одягнений у сірі штани і сіру футболку, взутий у кросівки теж сірі.

Після екскурсії Ангеліна і Степан погнали корів на пасовище, присіли у тіньку, але так, щоб тварини були у полі зору. 

- Степане, а чому ти найнявся працювати га ферму? Ти ж наче у місті працював кухарем. 

- Мене звільнили із роботи, я приїхав до батьків, вони порадили мені найнятися на ферму. Я подумав, що це хороша ідея. 

- Зрозуміло. А чому ти із Аллою не одружився?

- Звідки ти це знаєш?

- Я запитала у Віри, вона сказала, бачила ж твої документи, коли оформлювала тебе на роботу.

- На жаль, Алла загинула напере весілля. 

- Співчуваю, це дуже боляче втратити наречену. А зараз у тебе є дівчина?

- Немає, я довго не міг прийти до тями. А в тебе є хлопець?

- Немає, я після навчання приїхала у село і почала допомагати Вірі працювати на фермі, потім вона мене офіційно оформила на роботу.

- А що твої батьки кажуть з цього приводу?

- Мої батьки загинули, коли мені було шість років, з тих пір мене виховувала тітка. 

- А тітка що каже?

- Вона мене підтримує. Я побігла на ферму, у мене ще купа роботи. А пізніше тобі на допомогу прийде ще один пастух Назар, він наш ровесник.

- Бувай, Ангеліно. У тебе номер телефону не змінився?

- Змінився, я продиктую, раптом потрібна допомога телефонуй.

Ангеліна продиктувала новий номер телефону. Степан був старостою групи, тому мав номера усіх одногрупників. 

Дівчина пішла на ферму, їй шкода, що вона так мало поспілкувлася із хлопцем, але на неї чекає робота, яку треба зробити і за яку Віра їй платить зарплатню.