8 розділ. Дива старого друга.

   Я дуже довго не могла заснути, в голову лізли найдивніші думки і про те, хто лежав поряд, обіймаючи мене. І про майбутню подорож до королівства води, де можуть чекати найнесподіваніші неприємності. Чи не виникне інтересу до мене і в того принца, з яким я найімовірніше теж зустрінуся.

   А ще мені не давало спокою це гаряче дихання в спину, і гарячі руки, що так дбайливо притискали до сильних грудей. Я вперше в житті відчувала себе захищеною від усього поганого та страшного. І чітко розуміла, що цей дракон не дасть мене образити ні тут і зараз, ні десь там у майбутньому.

   Але як довго я перебуватиму під його захистом? Поки він не зустріне свою справжню обраницю і не одружиться з нею? Чи поки я сама не втрачу життя, заради досягнення поставленої мети? І чи буде він оберігати мене, коли дізнається, що саме я націлена зробити?

   Коли та як заснула, не пам'ятаю. Хоча дуже довго дивилася на блискучий вогонь, думаючи про багато речей. І на душі було так спокійно й умиротворено поруч із Лейтеном. Пощастить тій, яка стане його дружиною та супутницею у житті. Здається, він не такий поганий, яким я вважала його спочатку.

   Адже навіть тут і зараз він не виявляв до мене прихованого інтересу. Не намагався чіплятися чи навіть пробуджувати якісь бажання всередині мене. Ми просто спали разом, щоб уникнути нових неприємностей та проблем.

   І вперше в житті до мене не приходили кошмари, я спала так спокійно, як ніколи раніше. Правда не пам'ятаю, що саме снилося, але сни були звичайними, нічого страшного чи жахливого. А коли прокинулася, то принц так само обіймав мене, притискаючи до себе. Правда я якимось чином уві сні повернулась до нього обличчям і запхала носа у його груди.

   І перші кілька хвилин просто не знала, що робити. Усередині горів вогонь спокою, я почувала себе щасливою в обіймах Лейтена, і не хотіла порушувати цю ідилію. Хотілося трохи побути в цьому стані, скуштувати ці чудові емоції сповна, відчути себе принцесою.

 - Виспалася? – тихо поцікавився у мене принц.

   А я ніби ошпарена спробувала відсунутися від нього і встати. Але він так і не випустив мене з обіймів, ще й посміхнувшись, не розплющуючи очі. Моє серце було готове вискочити з грудей. Не розумію, чому відреагувала на все це саме так. Але десь у думках я чомусь вважала себе зрадницею.

 - Відпусти мене, - за кілька хвилин попросила в нього, упираючись руками в груди.

 - Якою б сильною ти не намагалася здаватися чи бути, але брехати ти поки що не навчилася, - відповів Лейтен і послабив хватку.

   Я нічого не відповіла, просто піднялася з підлоги та підійшла до вікна. Зовні вже було ясно, сонце ось-ось підніметься над кронами дерев. Але стара так і не повернулася до свого будиночка. Спеціально залишила нас наодинці чи потрапила в якісь неприємності?

   Величезне озеро, що виднілося крізь дерева, було гладке і спокійне. Десь літали птахи та метелики, а ще паслися дикі кози, оглядаючись на всі боки, щоб не стати здобиччю для хижаків. Ще я побачила вдалині величезного оленя з великими рогами. І клянуся, що вони сяяли в променях сонця, немов усипані тисячами крихітних кристалів.

  - Це королівський благородний олень, - раптом заговорив зі спини Лейтен. Я навіть не помітила, як він наблизився. - Їх залишилося дуже мало, і удача чекає на того, хто зумів їх побачити. Мабуть ти все ж таки зможеш досягти своєї мети, - і посміхнувшись, поклав руки мені на плече.

 - Було б добре, - лише відповіла йому і спробувала відсторонитися.

 - Ти так наполегливо намагаєшся приховати свої почуття, але тільки більше підтверджуєш їхню наявність, - ці слова змусили зупинитися і обернутися, запитливо піднявши брову.

 - Не розумію, про що ти говориш, - голос хоч і здригнувся, але я все одно намагалася виглядати спокійно.

 - Коли одна людина нічого не відчуває до іншої, вона поводиться байдуже та спокійно. Так само, як ти поводилася зі своїм другом. Але коли в серці зароджується симпатія чи навіть почуття, це дуже важко приховати, – зависла напруга. Мені б щось відповісти йому, але слова наче зникли.

 - Всі люди різні, - це єдине, що я все ж таки змогла з себе видавити.

 - Тоді чому ти поводишся так дивно? - і почав підходити до мене повільними кроками, відтісняючи до стіни. - Чому в один момент тягнешся до мене, а в інший момент, наче чогось злякавшись, намагаєшся відсторонитися?

 - Ти помиляєшся, я не відчуваю до тебе симпатії чи якісь почуття. Це страх, з яким я намагаюся впоратися, - і відповіла настільки серйозно і впевнено, що навіть сама в це повірила на мить.

 - Знову брешеш, - і посміхнувшись, нахилився так близько, що я навіть подих затримала. - Я клянуся, що не скривджу тебе. Що не завдам шкоди і захищатиму до того моменту, поки ми разом, - і дивився так, що навіть серце було готове вискочити з грудей. А глибоко в душі тепліло бажання знову відчути цей солодкий поцілунок на своїх губах. Невже я примудрилася програти цьому драконові?

 - Доброго ранку, - стара знову з'явилася ніби нізвідки, і в самий невідповідний момент. - О, бачу він у вас дуже веселий. Навіть спали разом, немов парочка, - і кинула погляд на речі, що лежали на підлозі.

 - Все не так, - відразу обурилася я і вивернулася з обіймів Лейтена.

 - Можете переді мною не виправдовуватися, я все розумію, - лише відповіла вона і змахнувши рукою, поставила чайник на вогонь. – Зараз чайку вип'ємо, обговоримо ваші подальші дії та…