5 розділ. Ворог чи друг?

   Коли я усвідомила те, що відбувається, відразу відсторонилася від принца, дивлячись з нерозумінням і розгубленістю. Було багато запитань. Як він тут опинися, чи давно у нашій кімнаті? І що то за сон такий у мене був? Не залишало дивне почуття, що він ніс у собі якусь важливу інформацію майбутнього.

   Лейтен сів на край мого ліжка, дивлячись з такою ж розгубленістю і навіть хвилюванням. Кіт знаходився біля вікна, і явно був незадоволений усім, що відбувається. Він ще вчора ставив купу питань, на які так і не отримав відповіді. І зараз уже міг вигадати собі все, що завгодно.

   Але ж ситуація і справді була надзвичайною. Чому принц з самого ранку прийшов сюди, та ще й намагався мене розбудити від нічних кошмарів? Чи він щось знав, але поки що не наважувався говорити? Я піднялася і відсунулась убік, почуваючи себе трохи збентеженою.

 - Може, мені щось поясните? - першим порушив тишу мій друг. - Учора між вами щось сталося, та й зараз відбувається. Але мені ніхто нічого не розповідає, хоч я її…

 - Ви не одружені, можеш не продовжувати, - не зводячи з мене погляду, перебив його принц.

 - Це ніколи не пізно виправити, – стояв на своєму Кіт.

 - А згода та бажання дівчини тебе не хвилює? - І повернувшись, глянув на нього Лейтен .

   Навіть мене здивували ці слова, і я підвела на хлопців погляд. Звідки він узагалі дізнався, що ми не одружені? І чому так занепокоївся саме моїми почуттями та бажаннями? Адже він явно щось знає і багато чого розуміє, але мовчить.

 - А хто сказав, що це не наше сумісне бажання? - от ідіот, не вміє тримати язик за зубами.

 - Заткнися вже, - не витримала цього разу я.

 - Ось , тримай та йди прогуляйся, нам тут треба поговорити та обговорити деякі справи, - і кинув Кіту мішечок з монетами.

 - Думаєте, ваша високість, що мене можна купити і так легко виставити за двері? - або він дурень, або надто сильно в себе вірить.

 - Мені здається, ти трохи забувся з ким розмовляєш, - Лейтен підвівся і підійшов до нього, нависаючи подібно до скелі. - Або ти підеш звідси з грошима і витратиш їх на потрібні речі. Або заберу те, що дав, і викину тебе звідси силою. Вибирай сам, – і вказав на двері.

 - Фрея, якщо щось трапиться... - звернувся він до мене, але його знову перебили.

 - З нею нічого не станеться, поки я буду поряд. А ось ти абсолютно безсилий, щоб захищати когось, окрім себе. Так що йди і погуляй, поки ми тут обговорюватимемо важливі питання, - і навіть відчинив двері, вказуючи на вихід.

 - Іди вже, - попросила його, нагородивши досить холодним поглядом.

   Кіт нічого не відповів, пішов мовчки, та ще й грюкнувши дверима, виявляючи таким чином своє невдоволення. І звідки в ньому стільки самовпевненості, щоб зухвало так розмовляти з принцом? Може, в них відбулася розмова до того, як я прокинулася? І саме тому Лейтен побачив щось недобре і спробував мене розбудити?

   Ось тільки чому ці двоє поводяться так, ніби мають на мене якісь права? Я не належу жодному. Я вільна людина, вільна у своїх рішеннях, і у своєму виборі та й взагалі за природою. Отже, зняла з пальця перстень і підійшовши, простягла його принцу.

 - Дякую, що дозволив учора піти і не видав стражникам, - поклала прикрасу на його долоню і одразу ж додала. - Я нічого поганого не зробила, та й не збиралася, присягаюся. Просто є моменти, які я маю вирішити, і це життєво необхідно.

 - Може, розкажеш мені про це? Раптом я й справді зможу тобі допомогти у їх вирішенні? - і подивився з такою турботою, наче це для нього важливо.

 - Навіщо тобі це? Чому ти хочеш допомогти мені, зовсім незнайомій і сторонній тобі людині? Бо хтось там тобі сказав, що я зможу тобі допомогти у вирішенні якихось проблем? А якщо не зможу? А якщо відмовлюся, бо не захочу це робити? - і подивилася запитальним поглядом.

 - Поки ми не розповімо одне одному те, що зберігаємо всередині себе, нічого не дізнаємося, - я нічого не відповіла.

   Просто розвернулася і попрямувала до ліжка. Але наступне питання змусило зупинитися і насторожитися. І правду ж казала бабуся, випадковостей не буває, і все що з нами відбувається, кимось давним-давно вже прописано.

 - Що тобі наснилося цієї ночі? Адже ти побачила те, чого бажаєш і боїшся найбільше одночасно. Правильно? – я обернулася, і наші погляди зустрілися.

 - Звідки ти знаєш? – питання вирвалося саме собою, а серце було готове вискочити з грудей.

 - Тому що цей перстень має особливу магію, - Лейтен підняв перед собою руку, спостерігаючи, як у камені заломлюються промені ранкового сонця. - Він показує речі, які ми найбільше хочемо і те, чого найбільше боїмося. А ще, оскільки він належить мені, то дозволяє проходити усі захисні бар'єри нашого королівства, – коротко пояснив він. – Ну то що, розкажеш мені те, що тобі наснилося уві сні?

   Я стояла і дивилася на принца, намагаючись зрозуміти, що він задумав і для чого це все робить. І явно ж не просто так, по доброті душевній. Переслідує особисті цілі чи знає якийсь секрет, про який зараз мовчить?

 - А ти розкажеш, що тобі розповіла стара, і як саме я мушу тобі допомогти? - запитала у відповідь, бажаючи так само отримати корисну інформацію.

 - Тільки якщо ти поділишся причинами проникнення в мій замок, і поясниш, що саме шукала у його стінах. Та ще й у покоях мого батька, - так само трохи нахабно промовив Лейтен, склавши руки на грудях.