Фенікс. Народжена з полум'я Дракона

3 розділ. Королівство вогняного дракона.

Ax26wiAl7bseQBJgRPtKxC2k5wan0gSKVvqJO0p7HHaQQHQqhgpanOqX9XL0FZFJjxA5PL3AlnYSdzOK9lcsAQml.jpg?quality=95&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360,480x480,500x500&from=bu&cs=500x0

 - Для початку заспокойся, у драконів дуже хороший слух, і нашу розмову можуть почути, - відразу тихо промовила я. - І поводься спокійно, не панікуй, не нервуй, просто прикинься, ніби ми і справді парочка.

   Не хотілося мені це визнавати, але така гра і справді може допомогти позбутися зайвої уваги та непотрібних питань. Якщо уміло зображатимемо закоханих, ні в кого і не з'явиться сумнівів у цьому. Але Кіт надто якось зрадів цьому, мабуть, переслідуючи власні цілі.

 - Я тільки за, - і почав діставати куплені продукти на стіл.

 - Ти тільки дивися, не заграйся, бо жартівливий шлюб завжди можна жартівливо розірвати, - нагадала йому, щоб не витав у хмарах.

 - Чому ти завжди така… - і задумався, мабуть, намагаючись підібрати слова.

 - Справедлива? - вирішила уточнити, а потім відразу ж продовжила. – Не забувай, що в нас зовсім інші цілі. І або ти дотримуєшся мого плану, слухаючись те, що говорю саме я. Або можеш повертатися додому і не заважати мені. Ну то що? - і запитливо підняла брову.

 - Фрея, ось ніяк не можу зрозуміти, - Кіт склав руки на грудях і намагався здаватися серйозним. - Ти завжди знала, що подобаєшся мені. Що я постійно намагався тобі це показати та довести справами, не лише словами. І навіть заслужив довіру твоїх дідуся і бабусі. Але ти все одно ніби крижана брила. Відкидаєш будь-які знаки уваги, будь-яку допомогу або тим більше пропозицію почати зустрічатися. Що не так? Я тобі не подобаюсь? Надто бідний? Слабкий магічний потенціал? Що не так? - здається, у хлопця вже давно накипіло і потрібно було виговоритися.

 - По-перше, я тобі ніколи і нічого не обіцяла, та й надії жодної не давала. Виходячи з цього, всі твої дії були надуманими і без будь-яких гарантій. Може, тобі самому все подобалося і влаштовувало, як не відступив?

 - Але ... - хотів мене перебити він.

 - По-друге, ти правильно сказав, намагався допомагати моїм рідним, чим і заслужив їхню довіру. Але ж мою ти не отримував, тобі чомусь було важливо отримати саме в них. Ми ж не з вищого суспільства, де подружжя підбирають батьки чи свахи. Ми маємо право самі вирішувати з ким пов'язувати своє життя та кого любити. Правильно? - і запитливо підняла брову.

 - Стривай, - не відступав хлопець.

 - По-третє, - продовжувала я, намагаючись контролювати злість і магію, що закипала. – Зараз у мене є значно важливіші справи та цілі, ніж любов, стосунки та створення сім'ї. І поки я не отримаю бажаного, не поринатиму в любовний вир з головою. Чи то ти, чи навіть сам принц, - і замовкла, сама не розуміючи, чому це ляпнула.

 - А він тут до чого? – трохи здивовано та навіть розгублено поцікавився Кіт.

 - Це я так, до речі. У дитинстві всі мріють про принців або принцес, гарне життя і забезпечене майбутнє. Але я навіть думати про подібне не стану, доки не отримаю бажане. Тож або ти мені допомагаєш, або не заважаєш. Вибір за тобою, - і подивилася таким холодним поглядом, наче якщо він не ухвалить рішення, то це зроблю я.

 - Але коли все закінчиться, ти погодишся стати моєю дівчиною і нареченою? - він дурень чи правда нічого не розуміє?

 - Знаєш що, мені здається, тобі краще повернутись додому. Тобі начхати на те, що зараз важливо для мене. Ти переслідуєш лише власні цілі та бажання. Нам з тобою точно не по дорозі, ні зараз, ні через місяць, ні взагалі в майбутньому, - моєму терпінню і справді прийшов кінець.

   Я йому говорю про одне, а він думає тільки про своє. І куди дідусь дивився, коли відправляв його за мною? Невже сподівався, що Кіт просто зруйнує всі мої плани і я повернуся додому? Але, мабуть, забув, чия кров тече в моїх венах, і що я ніколи не відступлю від призначеної мети.

 - А ви все лаєтеся і лаєтеся, - вхідні двері рипнули і за порогом показався принц.

   Ось правду кажуть, не згадуйте про чортів під час сварки, бо вони можуть і відгукнутися. Серце так і завмерло від хвилювання та страху. І давно він там стоїть? Як багато чув, і що саме дізнався? Нас розкрили, чи далі очікується допит? А магія чомусь була в спокої, не відчуваючи ні небезпеки, ні зловісного настрою в особі дракона.

 - А ви все підслуховуєте та стежите за нами? - вирвалося саме по собі в мене, і відразу закусила губу.

 - Для того, щоб ваші розмови залишилися в таємниці, потрібно зачиняти за собою двері, - і вказав на те, що вони справді були не замкнені. - Але, якщо вам стане спокійніше, то можу запевнити, що нічого не чув. Я не маю звички підслуховувати і лізти в чужі справи.

 - Але тоді що вам потрібно? - поцікавилася, набравшись хоробрості.

 - У вас досить унікальна зовнішність, і таке чарівне руде волосся. Ніколи нічого подібного не бачив раніше, - а я й забула, що вони в мене не прикриті. - І вирішив запропонувати вам досить добре оплачувану роботу.

 - Що ще за робота? – одразу ж запитав Кіт.

 - Якщо вам не сподобається, зможете піти будь-якої миті, - продовжував говорити принц, не зводячи з мене погляду. – Кожне королівство славиться чимось своїм, ми ж цінуємо жіночу красу, якою милуються інші.

 - Ваша пропозиція звучить трохи дивно, - висловила свою думку, чим викликала подив і навіть усмішку на обличчі дракона.

 - Дозвольте я все проясню, - він зробив кілька кроків уперед і зачинив за собою двері. - Вам просто доведеться виконувати іноді доручення. Ходити в місто за покупками, або бути присутніми на званих вечерях, на балах або на якихось заходах. Ніяких контактів з іншими чоловіками, ніхто і ніколи не посміє доторкнутися до вас або чогось зажадати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше