Частина 11. Монетка

— Ти двоталанний фенікс? — перепитав Ґіл, присівши у своє улюблене м’яке крісло, що стояло напроти дивану, де сиділи Фелікс з Сініті. Хоча дракон посміхався і виглядав зібраним та зосередженим, все ж бліде обличчя і темні кола під очами видавали нещодавню боротьбу тіла з отрутою мантикори.

— Саме так! — всміхнувся Фел. — В мені єство вогняного і місячного фенікса! Лезо, зоряний пил. Холодною зброєю я володів і до цього єства. Не розумію...Довподоби мені більше вогняна стихія!

Дракон розумів друга, бо сам володів вогняною стихією і навіть, на відміну від інших вогняних драконів, мав перевагу.

Дивлячись на Ґілберта, Фелікс відчував полегшення, пройшла лише доба, а той вже знаходився поряд, зосереджено вислухав пересказ розмови з Маттом, обговорював перетворення Фелікса.

Попри те, що фенікс поважав усі раси й мав широке коло знайомих, своїм єдиним справжнім другом він вважав лише Ґілберта. Хоча при першому знайомстві, На початку вого навчання в Університеті Фел думав, що його другом стане Яррі — такий само жвавий та завзятий хлопчина, як і він сам. Фенікс пам’ятав, що в перші дні знайомства з Ґілбертом майже не спілкувався з ним.  На ввічливі питання дракона відповідав «так» або «ні» й навіть дратувався, якщо питань було більше, ніж два. По закінченню першого навчального тижня в Університеті Ерн Ґроуї оголосив всім про те, що Фелікс Аланга не перетворюється на істоту і саме тоді вигадав принизливе прізвисько "недоістота". І ці слова, на противагу розумінню і визнанню своєї неповноцінності, породжувало в феніксі зухвалість та гонор. У відповідь Фел пригрозив, що поб'є Ерна, якщо той посміє знову насміхатися з нього. 

У віці п'ятнадцяти років Фелікс вже володів навичками рукопашного бою, але розумів, що якщо Ерн дійсно прийме на істину подобу, то не вистоїть проти нього. Проте фенікс був переконаний, що краще загинути від пазурів дракона і знову переродитися, ніж дозволити принижувати себе. 

Бійка сталася. Ерн спровокував Фела, і той кинувся з кулаками на нього. Син Верховного не збирався пробачати "недоістоті" такої зухвалості, тому відразу перетворився на дракона. Але прудкий фенікс вчепився однією рукою в повіко істоти, а іншою наносив нищівні удари кулаком по оку. Ошелешений від болю ящер заревів і почав люто крутити головою з боку в бік, намагаючись скинути або розмазати нападника по стіні. Проте Фел тримався мертвою хваткою. Дракон різко вигнув шию і  вчепився кігтями  передньої лапи в плече Фела, з силою віддираючи його від своєї морди. Ерн  відкинув фенікса і той перелетів через увесь спортивний майданчик. 

Фенікс ледь залишився живим. Майже місяць він провів у цілителя пана Арста, повільно оговтуючись від травм, завданих пазурами дракона. І весь цей час службовці з Надзору знову й знову навідувались до нього щодо справи про напад на сина Верховного. Проте допит свідків підтвердив, що Ерн перший спровокував бійку. До того ж Надзор мусив зважати на расу Фелікса, ігнорувати яку було неможливо. Навіть попри відсутність єства у молодика, закон захищав його. Щоб зам'яти скандал і не принизити гідність Ерна, Надзор виніс вердикт: Фела відсторонили на тиждень від занять та, звісно, змусили публічно вибачитись перед Ерном, що стало найпринизливішим випробуванням для гордого фенікса. У той час лише Ґіл передавав йому додаткові цілющі настоянки та смаколики, проте навіть це спершу не пом’якшило ставлення Фела до сусіда-дракона. А ось щира розмова, що відбулася згодом, назавжди змінила ставлення хлопців одне до одного..

— Треба розвивати обидва таланти, ти ж розумієш! — вирвав його зі спогадів дракон.

Сін глянула в очі Ґолдері, вона хоч і була рада його поверненню, проте майже не говорила, лише мовчала, стурбовано зітхала стримуючи своє занепокоєння. Вона мигцем оглянула охайну гістьову кімнату хлопців. Безпомилково здогадалася, що до вишуканого, але стриманого інтер'єру кімнати руку доклав саме Ґілберт. Крім світло-сірих крісла і дивана, в кімнаті знаходився невеликий квадратний стіл і такого ж кольору дві шафи: одна залишалась закритою за щільними дверцятам, як подумала дівчина, та належала Феліксу; інша, зі скляними дверцятами, акуратно заставлена одноманітними кольоровими коробочками з молочним печивом з кондитерської «Солодощі Піпі», духмяними чаями, кавою, та з окремою полицею для чотирьох чашечок й білосніжного, різьбленого чудернацькими візерунками чайника, в якому вранці Ґіл заварював чай, використавуючи свою здібність нагрівати предмети в долонях. Та зараз ніхто ні чаю, ні кави пити не хотів.

— Двоталанні фенікси — це надзвичайна рідкість. Я Фелу вже казав, що знаю одного з них особисто. — Поділився Ґіл з Сін. — Аделє Дар ді Моарте. Має єство сонячного та золотого феніксів. Ді Моарте вихований, освічений, як і кожен аристократ, ввічливий, гостинний, але при цьому є в ньому якась хижість. І неможливо уловити чи то вона у погляді чи то у посмішці.

— Може він вважає себе вищим за інших, маючи два єства. — Зауважив Фел.

Сін все ще мовчала, супила брови, смикала кулон.

— Що тебе турбує, Сін? — М’яко перепитав Фелікс, взявши її руку.

— Це дуже дивно, щоб так швидко відкрилися обидва твої єства. Не прийшло і доби. — Вона стурбовано піджала губи.

— Ти вважаєш, що я збожеволію, бо кожне єство накладає відбиток на характер і поведінку, чи не так? — він піймав її погляд. Очі дівчини набули янтарного відтінку виказуючи занепокоєння. Це засмучувало Фела, але він розумів, що Сін турбується про нього.

Сфінкс похитала головою, розтерла вільною рукою чоло і сильніше стисла руку Фела. Обидва хлопці зрозуміли, що дівчина про щось здогадувалась, але не озвучувала думку, що її турбувала.

— Як до нього ставляться інші істоти в вашому аристократичному товаристві? До ді Моарте? І чи можливо що він має більше, ніж два єства? Бо серед сфінксів ходять різні чутки про нього. І це не про його божевілля чи домінування одного з його єства.

— Всі аристократи, які близько не товаришують і не мають між собою родинних зв’язків, на офіційних заходах та подіях тримають себе стримано та ввічливо. Таке собі "виховане лицемірство". — Насмішливо смикнув щокою дракон. — Поверхневі питання та бесіди. Повторюю, у нього хижий погляд. Він чогось жадає від тих, поряд з ким знаходиться.