Казка про немеркантильних чоловіків

"По молодісті був у мене молодий чоловік, скупий, але в ресторани/кафе запрошував зрідка і оплачував рахунок. Зазвичай ми не шикували - брали гаряче, пляшечку винця на двох, пару чашок кави і іноді десерт. Досить скромно, за пару годин приємно проведеного часу. Одного разу я вирішила його запросити в ресторан, мовляв він же запрошує, а тут і моя черга настала. Він дуже зрадів, на радощах замовив собі стейк, купу закусок, пару салатів, кілька шотів, дорогий коньяк. У підсумку сидів там годин п'ять, нажерся, почав голосно висловлювати свої думки, йти не збирався категорично, говорив, що ще не все спробував - на халяву ж. Довелося просити офіціанта, щоб той сказав, що весь алкоголь закінчився. Тільки у цьому випадку його вдалося забрати додому. Ще й таксі довелося викликати. Загалом, цей похід мені обійшовся в 3-4 рази дорожче за наш звичайний похід. Після цього він сказав, що хотів би частіше так ходити в ресторан, на кшталт він душевно посидів, випив, відпочив.»

Цей коментар залишила одна з читачок блогу.

Можна сказати, у цьому випадку дівчина та її хлопець помінялися місцями, а що з цього вийшло, ви вже знаєте.

Смішно чути від чоловіків про особливу меркантильність сучасних жінок. Мовляв, чоловіки немеркантильні жодного разу, вони навіть жінок люблять усіляких, а не лише багатих. Чоловіки коли гроші бачать, то одразу - О Боже, гроші, фу яка гидота, роздам їх цим меркантильним жінкам.

Але що насправді ховається за цими сумними чоловічими стогонами?

Про меркантильність стогнуть тільки ті, хто в результаті хоче отримати щось з іншої людини. Ось, наприклад, запросив якийсь громадянин громадянку на какао з чаєм і чекає наприкінці особливих подяк у вигляді сексуальних послуг. А якщо їх немає, то вона меркантильна, пожерти тільки прийшла, а розплачуватися хто буде? Звичайно, з боку чоловіка в цьому випадку ніякого меркантильного інтересу немає, що ви, це чистої води альтруїзм. Адже секс заняття благородне, так би мовити, йде на користь загального блага. Або, як стверджують деякі особи, "жінка теж отримала задоволення від спілкування зі мною, добре провела час, тож нехай платить за це" (все по-чесному, по-пацанськи).

Чоловіки подібної категорії не в змозі зрозуміти просту суть – щоби зав'язати серйозні зрілі стосунки з жінкою без аморальних звичок, потрібно трохи вкластися, зробити трохи більше, ніж сплатити за какао та чебурек. Жінка оцінює чоловіка з погляду надійності, галантності та відповідальності.

Якщо вас, як і всякого справжнього чоловіка, лякає слово "вкладатися", це банально питання поваги. Вкладаються обидва. Просто чоловік по-своєму, а жінка по-своєму. Якщо до вас на побачення заявиться жінка в м'ятому одязі, брудному взутті та з незрозумілим сальним гніздом на голові – це неповага до вас. Якщо вона ще при цьому матюкається, їсть і п'є як не в собі і взагалі не робить спроб максимально вам сподобатися - це неповага. З чоловіком та сама пісня. Якщо він не прагне бути галантним: відкрити двері, допомогти зняти пальто, самому мати справу з рахунком та офіціантом, якщо вже вирішив запросити даму серця до вишукано-гастрономічного закладу - він тим самим виявляє до неї неповагу.

Але якщо розглядати ситуацію, виходячи з логіки деяких осіб приблизно чоловічої статі, виходить вкрай кумедна і місцями алогічна картина: виправдовуючи свою низьку сексуальну культуру фразами, що приїлися: "Ми ж самці, у нас статевий інстинкт!" "Чоловіки "паприроді" полігамні!", ці чоловіки посилаються на кам'яний вік і неадертальців. Або навіть тваринний світ (самці ж). При цьому абсолютно ігноруючи всім відомі факти: навіть у тваринному світі хижаки приносять своїй дамі здобич перед спарюванням, самці птахів будують та прикрашають гніздо, травоїдні влаштовують лицарські турніри, щоб продемонструвати дамам свою силу.

Чашка кави - це такий людсько-чоловічий обряд залицянь до жінки. І якщо мене запросить чоловік випити кави і не запропонує її сплатити, то вибачте мене, друзі, але я охарактеризую його звичайним жлобом. Про друге побачення з таким не може бути й мови. Як припустимо з такою людиною їхати у спільну подорож? Оплатимо путівки навпіл, мені в дорозі закортить з'їсти чебурек, а він стоятиме поруч і облизуватиметься? Чи мені йому теж мовчки купити? Мовляв, на, добра людино, покуштуй заморських страв, ти ж жлоб, не пригостиш. Чи мовчки купити собі та з'їсти у нього на очах? Або перед цим попередити його про свої позапланові непомірні витрати у вигляді цього невигадливого кулінарного виробу та запропонувати приєднатися до трапези на правах рівноправного члена?

Як би наші чоловіки не кивали на європейців щодо "рівноправності", у нас це поняття в менталітет не закладено. І слава Творцю, в нашому суспільстві ще вистачає чоловіків і жінок, які не втратили своєї статевої ідентичності, а незрозумілі гендерно-безстатеві "пополамщики" нехай пригощають кофами один одного. Ну, і очікують за цей геройський вчинок "особливих подяк". Звичайно, один від одного. Ну не від меркантильних же жінок.

Або можна вчинити по-рівноправському. Я запрошу паполомщика, оплачу йому каву і найму людину, якій він "віддячить" за мої фінансові витрати. Адже він не пустожер якийсь, нехай розплачується...

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»