Сховай себе. Як ґендерна дискримінація призводить до проблем зі здоров'ям

Мені ніколи не подобалося розфарбовувати себе, наряжати, шушукатися з подружками "про своє, дівоче", ділитися дівчачими секретами, загравати з хлопчиками. Мені ніколи не подобалося безглуздо хіхікати і дивитися на чергового дурня як на бога, зображуючи крайній ступінь зацікавленості його примітивними думками та вульгарними жартами. Мені ніколи не подобалися так звані "мачо"-студенти, які безбожно п'ють алкоголь, голосно іржуть і матом оруть, і з якими загравали та сохли подружки. Я вважала це марною тратою часу, а подібних хлопчиків - звичайними приматами, на яких відпочила еволюція. При цьому соромилася подібних думок через відсутність однодумиць, вважала їх за неправильні.

Мене не цікавило практично все, що повинно начебто подобатися дівчаткам, через що постійно почувала себе не у своїй тарілці. Чужою. Я досі не знаю, який тон помади мені підходить і що таке хайлайтер. Бо ні тим, ні іншим не користуюсь. Замість платтячок та каблучків надавала перевагу шортам та кедам. Дискотекам та побаченням з хлопчиками - гарний фільм, малювання, книги.

Через що з дитинства перебувала у стані когнітивного дисонансу. Тому що з цього раннього періоду тільки й чула: "Ти ж дівчинка, дівчатка не б'ються, дівчатка так не одягаються, дівчатка не носять таких жахливих черевиків, дівчатка не люблять зброю, дівчатка не мріють стати військовими, дівчатка не...". І саме сакральне: "Подивися на кого ти схожа. Будеш так дивно поводитися, ніколи не вийдеш заміж. Ти що найрозумніша?".

Спостерігаючи зараз розмови навколо того, як "неправильно" одягнені, нафарбовані, поводяться дівчатка і хлопчики, і в які тартарари котиться світ, тому що хлопчики посміли фарбувати волосся і носити джинси в обтяжку, а дівчатка - важкі армійські черевики і неосяжних розмірів худі, розумію, наскільки ця суспільна ґендерна сегрегація позбавляє нас можливості бути собою. Не соромитися своєї Природи, а відчувати її всередині, милуватися нею і демонструвати всьому світу - подивіться, ось вона яка Я! Красива, природна, смілива Людина!

Всі ці далекосяжні інтерпретації щодо сексуальної орієнтації лише через предмет одягу на людині вважаю потворною, історично сформованою, штучно створеною наглухо заштампованою установкою.

Гендерна дискримінація позбавляє нас свободи самовираження, змушує нас соромитися нашої Природи, соромитись своїх бажань, уподобань, думок та способу трансляції їх у зовнішній світ.

Жінка має бути слабкою, покірною і мріяти про сім'ю, купу діточок та обслуговування чоловіка. Не повинна "висуватися" і "випинати" свої здібності та інтелект ("розумна жінка завжди знає коли потрібно прикинутися дурненькою"... щоб не ущемити чергове хворобливе чоловіче его). Чоловік має бути сильним, мужнім, успішно конкурувати з іншими самцями, добре заробляти та тримати у покірності та страху цю саму родину. Не повинен говорити про свої страхи, а бути таким собі залізним і незламним "дровосєком". Але чоловікам теж часом хочеться плакати. Чому вони повинні цього соромитися?

Намагаючись відповідати цим гендерним рамкам, людина втрачає свою унікальну ідентичність. Якщо я сильна витривала людина, якщо мене стомлюють дурні розмови ні про що, мильні опери та серіали, якщо я не плачу над "Хатіко", не намагаюся весь час худнути, наряджатися і їсти пп-салати, якщо я люблю зброю та заробляти гроші, дивитися трилери та читати науково-популярну літературу, займатися інтенсивними спортивними навантаженнями, не люблю драматизувати і волію не плакати над проблемою, а думати над її вирішенням, значить що? Що я не справжня жінка? Чому я повинна приховувати свої розумові здібності та справжні інтереси, "присідати навпочіпки", щоб середньостатистичний чоловічий організм мав можливість дивитися на мене з висоти своєї уявної статевої переваги?

Придушення свого єства, систематичне незадоволення своїх базових потреб через гендерні рамки (дівчата не повинні ходити на заняття з боксу, а хлопчики - вишивати хрестиком) у результаті виливається у проблеми зі здоров'ям та психікою, а форми невиправданих соціальних обмежень перешкоджають можливості задовольнити ці потреби у повному обсязі.

Сучасна психологія та психотерапія повинні виступати за зняття гендерних обмежень, виступати за право людини будувати свою унікальну ідентифікацію, спираючись на внутрішні потреби, а не зовнішні гендерні стереотипи, створювати умови, в яких кожна людина, незалежно від статі, зможе без страху задовольняти свою потребу на суб'єктне самовираження.

Об'єктивна свобода – це відсутність драматичних наслідків за бажання бути собою, не боятися демонструвати свою справжню природу, повагу до вираження особистісної ідентифікації іншої людини. Це те, чого гостро потребує цей сучасний світ.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»