Жінка має дякувати сучасному чоловікові за досягнення його великих попередників

Якось один із читачів запитав, що для мене означає фемінізм. Я відповіла, що це насамперед самостійність - вміння покладатися на власні сили. Мої слова його зненацька обурили. Набравши в свої мужні легені побільше повітря і надувшись як індичка, він оголосив, що якщо я хочу покладатися тільки на себе, то мені треба перебратися в печеру, бо всі блага цивілізації, якими я користуюся, покладаючись на себе, створили чоловіки. І я маю бути вдячна, і йому в тому числі. Він теж чоловік, отже, все досягнення великих чоловіків - це його заслуга за статевою ознакою, а не фемінізму.

Ця солодка мантра в психології має назву "поряд, отже, разом". Так, інші особистості люблять на фотографіях стояти ближче до сильних цього світу, мовляв, дивіться з ким я стою, а, значить, його ореол величі поширюється і на мене... Але насправді це не так...

Хочеться запитати у таких "великих чоловіків", які сунуть дорослим самостійним жінкам під ніс цю дешеву патетику, - дорогі і глибоко шановані, а яким боком ви відноситеся особисто до відкриття, наприклад, Нікола Тесла або Сергія Корольова? Відповідь проста як кут будинку - таким самим, як і я. Тобто - НІ-Я-КИМ. Особисто ви маєте до відкриттів великих і гідних чоловіків таке ж відношення, як і я - НІ-ЯКЕ. Пишатися та пхати під ніс іншим потрібно особисті досягнення.

Всі ці любителі зараховувати себе до великих вчених-винахідників займаються подібним лише тому, що в житті реальними заслугами похвалитися можливості немає. Через відсутність цих самих заслуг. Ви можете уявити, наприклад, Стівена Хокінга (нехай спочиває душа цієї великої людини в мирі), який заявляє дорослій жінці: "Все, чим ти користуєшся, створене чоловіками, тобто, мною теж, тому що я народився з такими ж статевими ознаками як Ньютон та Юнг. Тому я великий. І мої яйця - вони теж великі. Тому що такі ж були у Джобса і Шевченка". Можете собі уявити цю епічну картину? Ось і я не можу...

Джек Лондон у своєму прекрасному творі "Сила жінки" описує складний шлях до Юкону - батька всіх річок. Шлях завдовжки 700 миль безмежним снігом за полярне коло, до якого вирушив Сітка Чарлі та жінка на ім'я Пассук. Він купив її у племені, що жило на узмор'ї, і дівчина служила чоловікові вірою та правдою. Разом вони добралися до Берингового моря. Їхні собаки вили з голоду, та й вони насилу стояли на ногах. Навколо ні душі. Ні білки, ні птахи, ні кролика. Лише одного разу зустріли нещасного з посіченим шрамами обличчям, але Пассук чомусь не поділилася з ним мізерною їжею, а потім усю ніч невтішно плакала.

Коли жінка знесилилась настільки, що не могла рухатися, розповіла про свої почуття і про рідного брата, який колись врятував її від лап голодного ведмедя.

- Ми зустріли його днями, але я не розділила з ним навіть жменю муки, щоб зберегти життя тобі.

Потім взяла Чарлі за руку, поклала на свій твердий живіт (усю дорогу прив'язувала до нього частину своїх припасів) і шепнула наостанок:

- Тепер я спокійна. Ти дійдеш…

Коли черговий диванний геній починає мені казати, наскільки низько я зобов'язана йому кланятися в ноги за всі чоловічі досягнення і блага цивілізації, до яких він не має жодного відношення, я згадую таких жінок, як Пассук. Витривалих, рішучих, сильних та відданих. Своєму чоловікові. Вони завжди у тіні. Безмовною стіною захищають свого чоловіка від мирських справ, тим самим економлячи його ресурси, але виснажуючи свої. Їхня незламна віра в чоловіка дарувала йому можливість стати тим, ким він став, і досягти того, чого він досяг.

Висмикуючи зі своїх крил по пір'їнці, вони посилювали крила свого чоловіка, щоб він міг ширяти і підніматися все вище і вище. І на повагу вони заслуговують не менше, ніж ті, хто вийшов у зовнішній світ і досяг честі називатися Великим.

Клементіна Черчілль, Олена Дьяконова (Гала), Женні Маркс теж повинні бути впізнавані, так само як Уїнстон Черчілль, Далі, Карл Маркс... Це тільки ті, які я згадала навскидку. А скільки їх, тих, невідомих, які не маючи за душею нічого, окрім цієї самої душі, поклали свої долі та можливості на вівтар світового визнання свого чоловіка...

Я пишу це не для того, щоб нівелювати чи принизити здобутки знаменитих чоловіків. Я пишу для того, щоб донести просту істину – наша сила у Союзі. Тандем Чоловіки та Жінки може творити дива. Якщо вони працюють на загальну справу, а не намагаються втерти один одному ніс, зараховуючи себе до великих лише за ознакою статі і знецінюючи заслуги іншого. Сила у єднання Початків. Чоловічого та жіночого. Бог створив жінку не з ребра Адама (про це мені теж щось невиразно пихтять час від часу, хоча незрозуміло, що в результаті хочуть сказати). Жінка створена як відображення свого чоловіка. Так було завжди. І буде. І якщо жінки, які довіряють своєму чоловікові, перевелися, висновок напрошується сам собою - довіряти, може, взагалі вже й немає кому...

Спробуйте спершу щось створити чи зробити самі, може тоді прийде розуміння, наскільки безглуздо виглядає суб'єкт із чоловічими первинними статевими ознаками, що дорікає жінку заслугами, до яких він не маєте жодного відношення.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»