Страшна казка про непомірні "жіночі хотілки"

Неодноразово чула від чоловіків про непомірні жіночі хотілки, про те, що жінки витрачають величезну купу грошей, вважай, цілий статок, наприклад, на косметику. Мовляв різні баночки з кремами та бальзамами можна спокійно замінити на хороший народний шампунь "Кінське волосся", а на обличчя ліпити добрі старі, перевірені часом огірки, а не дорогі маски, зроблені незрозуміло з чого. Жінки не вміють накопичувати гроші. Лише витрачати. Інша річ - ощадливі чоловіки, у яких все чин чином. Ну, подумаєш на полювання новий самозарядний карабін прикупив, так це усе по ділу. Тепер глухарі самі стрілятимуться із цього карабіну, а вдома завжди буде свіже м’яско. Або п'ятий костюм для підводного полювання. Це все необхідні у господарстві речі.

Звідки ростуть ноги у чоловічої жадібності? Чому деякі чоловіки вважають, що якщо баночки з кремом не потрібні їм, значить, і благовірна може спокійно ліпити огірки на обличчя і ні в чому собі не відмовляти?

Певний типаж чоловіків, вихований у добрих традиціях "як раніше" всю сімейну дорогу киватиме на "А ось моя бабуся мила голову раз на півроку і була справжньою красунею. Чому ти так не можеш?" або "Мене мама ростила на одну зарплату, витрати писала в зошит і мужньо нічого і ні в кого не просила. Не те, що сучасні жінки". Образ жінки у такого чоловіка пов'язаний з тяготами і поневіряннями, з самопожертвою і стійкістю. І від своєї коханої та ненаглядної вони очікують того ж, спокійно приймаючи її самообмеження, при цьому на собі особливо не економлячи. У таких сім'ях часто можна спостерігати безглузду картину - дружина ходить 5 років в тих самих туфлях, у той час як у ощадливого чоловіка в кімнаті стоїть дорогий комп'ютер.

Подібний типаж чоловіків вибирає собі за дружину жінку, базові потреби та бажання якої у дитинстві не враховувалися. Вони звикли заощаджувати і вважають подібну позицію не просто нормою. Це їхнє глибоке переконання. Такі жінки просто не можуть усвідомити, що в житті все може бути зовсім інакше.

Бувають чоловіки, які свідомо економлять на тих, хто від них залежить, тим самим натираючи своє болюче Егушко. Такі собі Наполеони в мініатюрі, маленькі тирани. У цьому випадку цими залежними стають дружина і діти, особливо якщо дружина в декретній відпустці і зв'язана немовлям по руках та ногах. Замість спільних обговорень майбутніх витрат у такій сім'ї встановлюється потворна ієрархічна конструкція, де володарем і паном одноосібно стає годувальник, що заробляє. Він просто приходить у невимовний захват, коли дружина випрошує гроші, навіть якщо це всього навсього 50 гривень на молоко для дитини. Крім того, одноосібно вирішує, що віднести до непомірних жіночих хотілок, а що записати як потрібні сімейні витрати.

Декретна відпустка робить жінку надзвичайно вразливою в цей період і часто відкриває справжню особу того, хто поряд. Адже жінка фактично опиняється під владою чоловіка. Це ж усе дуже серйозно, це відкриває такі перспективи, про які він і подумати раніше не міг. Він раптом стає одноосібним володарем, який лише одним наказовим жестом вирішує такі важливі стратегічні завдання як видача грошей дружині на дезодорант або мило. Чоловіки із середнім статком особливо тяжіють до подібної моделі в сім'ї, адже це дає їм можливість домінувати хоч десь і трубити скрізь про те, як він утримує дружину з її непомірними хотілками.

Як епілог просто наведу коментар однієї з читачок:

«Неодноразово у повсякденному житті стикалася із приниженням жіночих потреб. У подруги чоловік з гарним зором обурювався, що вона в оптиці дорогі окуляри замовила, тоді як можна ж на ринку за 250 грн з лотка купити. Ще в однієї приятельки чоловік висловлював претензії, що вона купує собі дороге взуття, а в тієї тонка шкіра та будь-яким грубим взуттям ноги одразу натираються до кривавих мозолів. І таких прикладів маса, якщо чоловікові щось не потрібно, він думає, що і жінка чудово може без цього обійтися, що це жіноча блаж і невиправдані витрати.»

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»