Як позбутися любові до "таємного" чоловіка

У подруги горе. З нею трапилося заборонене кохання. Вже 2 місяці як. З усіма постільними наслідками. І вона, як справжня порядна заміжня матрона, мучиться докорами совісті і пророкує собі місце в окремому казані.

Ці подробиці я дізналася зовсім несподівано для себе після одного невинного жарту. З недавніх пір вона стала надсилати мені свої фотографії, щоб я вибрала красивіше, аби вона запостила в соцмережі, що навело мене на певну розумову діяльність. А почитавши ще її статуси в Фейсбук, я й кинула цей безневинний жарт: "Мать, з тобою все гаразд? Ти випадково не того... Не закохалася?".

Вона раптом розридалася і повідала мені гірку історію свого забороненого кохання заміжньої жінки до одруженого чоловіка, які заміжні та одружені не один з одним.

Каже, люблю, ні спати, ні їсти не можу, зустрічей чекаю як окаянна і плачу під "Любила" у тужливому виконанні Саши Чемерова та Бумбоксу. Адже він зовсім інший, він не схожий на інших, він особливий, найніжніший, найкращий.

Не характеризуватиму чоловіка подруги, це окрема історія. У кожного з нас свої таргани. Просто подібні історії зараз не рідкість, на жаль. Рідкість зараз - це коли вдвох довго-довго і це довго-довго вдвох настільки добре і гармонійно, що на інших навіть не хочеться дивитися, не те щоб творити з ними содом і гомору.

Вихід із настільки сильної і яскравої лебединої пісні лише один - знецінити предмет гормональної залежності, оскільки об'єкт обожнювання ми бачимо лише в рожевому світлі, ідеалізуємо його світлий лик, начисто відкидаючи все мирське в ньому. А тим часом ніщо мирське цьому світлому лику не чуждо...

Подивившись на заплакане обличчя подруги, я запропонувала їй уявити свого луноликого коханого, пардон, пукаючим в туалеті. А для закріплення можна ще уявити як він ходить по квартирі в розтягнутих треніках, з насолодою чухаючи свої бубончики, як справжній гусар. Вона спочатку подивилася на мене як на божевільну, а потім почала голосно реготати... Ну, хоч плакати перестала і то добре, з полегшенням видихнула я.

- Іришка, ти сімейний терапевт від Бога. - зі сміхом промовила подруга, коли перестала дико реготати.

Ну а що? Чим не афірмація для подолання ідеалізації об'єкта, тим більше, якщо разом не доля?

Я не любитель засуджувати і дорікати людям за їхні помилки. Всі ми їх здійснюємо тією чи іншою мірою, оскільки ми звичайні люди. Тому попереджаю одразу – моралізаторів та любителів вигулювати свої білі пальта одразу відправляю у бан. Чемна комунікація - головна ознака розумної зрілої людини.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»