Чоловік-обіжун. Коли довго не відповідаєш на повідомлення

Сьогодні поговоримо про серйозні речі. Скільки можна сміятися, ми ж дорослі люди.

Кохання – штука дуже жорстока, проймає до дна, до серця. А я до страждань дорослих людей якАсь неуважна. Голова забита думками про хліб насущний, ось стосунки в голові і не вміщаються разом з додатковою опцією тужливих душевних поневірянь.

Загалом, пише мені ввечері одна людина. Не побоюсь цього слова, Чоловік. Дбайливий, веселий, уважний. Я месенджер відкрила, але особистий чат не стала, бо була дуже зайнята кулінарією – бутерброди робила. А коли я їм, стаю дуже неуважною та нецікавою. А він чекає на відповідь і знову щось пише. І знову чекає. Думав, виявляється, що якщо я онлайн і не відповідаю, значить, пот@скунья. Різні ницості загалом думав.

Мабуть, мозок у деяких чоловіків так функціонує, якщо щось про жінку починають думати, обов'язково підозрюють гірше. Але ніколи, що вона, наприклад, у ліфті застрягла та зв'язку немає. Або ліфт зірвався і вона лежить вся поламана як лего з надією дивлячись на телефон, і остання думка її повільно згасаючої свідомості лише про те, як би йому відповісти на "Привіт, що робиш?". Ні, звісно, ​​куди там. Обов'язково там якісь інші чоловіки, невгамовні араби, наприклад. Мабуть, ми, жінки, на таке здатні, але самі про себе всю правду ще не знаємо. І ось він обов'язково після приїзду мені все це розповість. У деталях причому.

Тут слід зазначити й іншу мою здатність: я вмію, граючи, розрулювати конфлікти, реально диспетчер у стресових ситуаціях. Збираюся так, інтонацією показую, що мене навіть бронебійні не беруть і мовчу. Матом. На роботі навчилася. Дуже корисна навичка. У житті не раз рятувала. Всім раджу. У виправданнях правди немає.

Тому я мовчки бутерброд фотографую і надсилаю у відповідь. А потім пишу, що руками масло їла, не могла відразу відповісти, зісковзували літери, телефон теж у маслі. Іду відмивати, тож швидкої відповіді не чекай.

І все, конфлікт врегульований, афганські бойовики безтурботно пішли на каруселях кататися і ромашки нюхати.

Але потім необачно повідомила, що ляжу спати рано, а сама взяла і почала з подругою списуватись, зовсім забувши, що побажала нудьгуючому бідасі: "Солодких снів, коханий".

І уявіть нервово-істеричний напад? Сказала, що спатиму, а сама знову онлайн, точно з кимось гріховничаю.

Ну і написав мені ображений моїм інтернет-моральним падінням чоловік все, що про мене думає, навіть те, про що я і подумати не могла через свою бурхливу фантазію. І все! У людини серце просто вщент! І вже не вперше! Та як взагалі можна жити із такою непостійною жінкою! Це ж Танталові муки, не менше!

А я ще як на зло прочитала всю цю трагічну драматургію тільки зранку. Тому що вік уже не той, щоб одразу вночі на повідомлення відповідати. Сплю, як у танку... Вікове. От ходжу і думаю, мені "похоронне" вже збирати чи ще пожити можна. До його приїзду з відрядження.

В продовження цієї трагічної історії публікую коментарі жінок з дивовижними історіями про чоловіків та їх не менш дивовижну поведінку, які пані опублікували під моїм постом у соцмережах. От реально недарма розумні люди кажуть, що слабка стать - це гнилі дошки, а не те, що ви подумали:

"Повеселила розповідь Ірини. Це ще що. Мене якось послали, звинувативши в легковажності, оскільки дозволила собі не відповісти на повідомлення того ж вечора, а тільки наступного ранку 🤦🏻‍♀️ А ми ще й не зустрічалися навіть, так, шапкове знайомство.»

"Ой, авторе, а в мене нещодавно френд був, який сам пропав на пару днів. А потім видав мені що йому не вистачало тепла тому що... увага...Я жодного разу не надіслала йому КРАСИВУ КАРТИНКУ"

"У мене подруга просто до жахів боїться таких ситуацій, і якщо вона зі своїм попрощалася, то більше не сидить у месенджерах. Смсками листуємося. Капець звичайно, не розумію я такого."

"Якщо я з людиною попрощалася, його власне не стосується вже, онлайн я там чи де. І взагалі стрьомно так, коли мужик шпигує."

А ще кажуть, що істерія – це прерогатива жінок.

Світ чоловіків такий дивовижний. Коли чоловікові скаржишся на неадекватні знаки уваги з боку іншого чоловіка, як ви вважаєте, що здебільшого відповідають наші кохані люди? Сама дала привід. Ти шукаєш захисту, а від тебе чекають на поведінку страуса. Правда, страус тільки голову в пісок ховає (міф, але куди ж без нього), а ти зобов'язана вся в пісок закопатись, щоб не провокувати у чоловіків рясне слиновиділення. Адже у нас досі будь-який чоловік може спокійно оббрехати жінку, придумавши про неї небилиці, які підхоплять інші чоловіки, ті, у яких істерики та плітки – це "виключно бабське". Жіноча репутація досі залежить не від її моральності, а від довжини язика окремих із дозволу сказати чоловіків.

Дуже я вас, чоловіки, люблю за це і поважаю, продовжуйте так поводитися. Ви найкращі. Нам, жінкам, є ким пишатися.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися», щоб не пропускати оновлення