Якщо ваш чоловік - істеричка

Вичитала я тут нещодавно в одному блозі історію про чоловіків-істеричок та способи боротьби з чоловічою істерикою, якщо вже вас догодило з таким зв'язати свою долю.

Автор статті пише, що крик - це насправді показник страху та слабкості, і тут претензій до написаного немає. Впевнена у собі та своїх силах людина кричати не стане, незалежно від статі, бо знає, що безвихідних ситуацій не буває, і якщо з проблеми виключити емоції, залишиться лише завдання, яке слід вирішити. Виходу немає тільки з труни, решта цілком вирішувана.

Так ось психолог запропонував жінкам 2 способи вразумити істеричку чоловічої статі, що не на жарт розгулялася.

Один із них - це власний приклад

Подібний спосіб насправді діє. Якщо біля вас кричать, не підвищуйте на прикладі крикуна свої децибели. По-перше, це шкідливо для голосових зв'язок, оскільки вони сядуть після безуспішних спроб перекричати чоловіка із синдромом істерички. По-друге, ви його все одно не перекричите, тому що людина має неабиякий досвід на цій непростій стезі, а ви піонер-самоучка. Тому найкращий спосіб вгамувати істеричку - вести діалог спокійним тоном. Зрештою до нього дійде, що в його гру ви включатися не маєте наміру, і йому доведеться заспокоїтися.

Другий спосіб – це оточення

Автор статті радить жінці привести чоловіка у суспільство впевнених у собі, а тому більш врівноважених чоловіків. Мовляв, він так перейметься їхньою поведінкою, що зрозуміє, наскільки деструктивною є його власна. І тут у мене виник когнітивний дисонанс. Ось цікаво, де жінка може взяти це чарівне товариство інших чоловіків, які можуть контролювати себе. І друге: якщо їй все ж таки знайоме суспільство таких прекрасних зразків, з якого переляку вона зв'язалася з істеричкою, а не обрала собі гіднішого чоловіка з вищезгаданого суспільства? І як його туди привести, якщо він – істеричка та боягуз? За руку притягнути? А потім ще треба якось йому пояснити, звідки вона знає це суспільство офігенних мужиків. Пояснити якомога делікатніше, щоб не ранити його тонку душевну організацію.

Зрозуміло, партнерів ми обираємо самі, виходячи з особистісної самоідентифікації. Він нагадує нам значущого родича (матір, батька, дідуся, дядька). І часом цей дитячий сценарій є досить руйнівним. Однак без опрацювання внутрішніх проблем, установок і бар'єрів, ми так і будемо весело і з огоньком скакати по чергових граблях, видивляючись суспільство дивовижних чоловіків, у яких все на контролі, щоб привести до них свою істеричку на прихований сеанс психотерапії.

Якщо людину легко довести до істерики тут не важлива стать. Це цілком вирішуване питання. Але є особи, які живляться енергією і найчастіше найпотужніший заряд отримуєш, коли виводиш людину з себе, а потім спокійно з нею розмовляєш. Ви не уявляєте, як сильно це спустошує співрозмовника. Не хочете істерик? Тоді не підвищуючи голосу кажіть, що вам неприємно розмовляти на підвищених тонах. Якщо після цього людина не перестає творити дикості, не важливо чоловік це чи жінка, ви мовчки збираєтеся і йдете на прогулянку, випити кави, щоб скинути напруження емоцій і не підживлювати ними істеричку, тим самим спустошуючи себе.

Взаємодія у відносинах відбувається з двох сторін, а чи не з однієї. Якщо вам дорога людина і в неї є проблеми або відхилення у побудові конструктивної комунікації, то тільки вам вирішувати чи гідний він/вона ваших зусиль і часу, чи оцінить він ваші старання і чи потрібні вони йому взагалі. Допомагати без запиту – це все одно, що зливати свої сили, енергію та час в унітаз. Без чіткого зворотного зв'язку навряд чи щось вийде.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»