Проєкція

  Коли ідеальний комерційний план контролера з тріском розбивається об стіну жіночої самодостатності, чоловік опиняється в епіцентрі нестерпного гормонального шторму. Він далеко не дурний, у нього потужний інтелект, і він чітко бачить: у його житті відбувається якась серйозна аномалія. Проте замість того, щоб звернутися до профільних фахівців — нейробіологів, ендокринологів чи клінічних психологів, які могли б розкласти по поличках механізм HLA-сумісності та вазопресинового імпринту, — він повністю закривається [Nature / PMC5006172, PubMed / 20445032]. Його бізнес ніяк не пов'язаний з медициною, а грандіозне его категорично забороняє визнати власну фізіологічну безпорадність. І тоді його мозок, намагаючись врятувати психіку від краху, запускає масштабний захисний механізм.

Перше, за що хапається чоловік у спробах перекрити дику тягу — це тотальне безжальне знецінення жінки. Він щиро вірить, що зможе задушити біологічний потяг простою «силою думки». Він починає влаштовувати у своїй голові щохвилинні судові процеси над нею. Оскільки жінка — земна людина зі своїми реальними мінусами, характером та побутовими нюансами, контролер під мікроскопом збирає будь-які її недоліки. Його розум цілодобово прокручує негативні тригери, переконуючи самого себе: «Подивися на неї, вона ж абсолютно звичайна, у ній немає нічого особливого! Вона така-сяка, у неї купа вад, вона взагалі не варта мого Porsche, моїх Rolex і мого часу. Чому я до неї прилип? Це безглуздо, я зараз легко її забуду».

Але чоловік робить фатальну психологічну помилку. Намагаючись логічно розтоптати її образ, він мимовільно запускає нескінченну, руйнівну румінацію — хронічне «жування» нав'язливих думок.

З погляду сучасної когнітивної науки, румінація дає ефект, протилежний очікуваному. Що сильніше мозок контролера концентрується на об'єкті (навіть з метою його знецінення та критики), то глибшими стають нейронні колії в лімбічній системі. Мозок сприймає постійні думи про жінку як сигнал про її колосальну, життєво важливу значущість. У результаті когнітивного дисонансу потяг не згасає, а розгоряється з новою страшнішою силою. Зацикленість перетворюється на залізобетонну одержимість.

Бачачи, що навіть тотальне знецінення не допомагає і біологічний магніт продовжує тягнути його назад, розум чоловіка переходить на наступну абсолютно абсурдну стадію захисту — він починає вигадувати містичні казки. Не маючи знань про гормони, він шукає причину ззовні. В його голові народжується впевненість: «Вона винна в усьому! Це вона на мене так впливає. Вона стовідсотково використовує проти мене якісь привороти, магічні зілля чи екстрасенсорні заходи. Вона чаклунка, яка спеціально робить це, щоб зламати мою залізну волю, підкорити мене і забрати всі мої гроші!».

У цей момент чоловік із задоволенням одягає бездоганне біле пальто. Він повністю знімає з себе відповідальність за власну біологічну пастку і перетворює себе на невинну жертву. На тлі «поганої, підступної відьми» він починає бачити себе справжнім великомучеником. У його підсвідомості народжується грандіозний внутрішній монумент самому собі.

Чим сильніше його душить гормональний голод і чим більше він її звинувачує, тим величнішим мучеником він почувається. У сучасному психоаналізі цей феномен описується як нарцисичне мучеництво (Narcissistic Martyrdom) на тлі проекції [PubMed / 20445032]. Чоловік вибудовує заспокійливу філософію: його страшні душевні страждання — це не біологічний збій контролю, а його особливе призначення, велика і неминуча плата за його колосальні гроші, статус і успіх. Він переконує себе, що природа чи вищі сили призначили йому цей хрест як зворотний бік його фінансового тріумфу. Картинка його его знову врятована: він стоїть у своїй голові як гордий, незламний пам'ятник великомученику, який героїчно бореться з магічним полоном жінки, абсолютно не усвідомлюючи, що єдиним катом у цій золотій клітці є його власна неосвічена і перелякана психіка.