Ілюзія комерційного сексу: як его намагається купити владу над біологією

Час минає, і нестерпний дофаміновий тиск змушує раціональний розум чоловіка-контролера шукати вихід із тупика. Оскільки прийти першим і здатися для його грандіозного его рівносильно ментальному суїциду, неокортекс вибудовує витончену та цілком логічну, як йому здається, стратегію повернення. Він вирішує використати зброю, в якій йому немає рівних — свій фінансовий капітал.

У його голові народжується простий і цинічний план. Намагаючись захистити власну параною від уявного «підкорення жінці», він починає міркувати шаблонно. Він переконує себе, що всім жінкам без винятку потрібні лише гроші, ресурси та матеріальні блага. Можливо, у своїх думках він навіть таврує цей жіночий прагматизм обрамленням «меркантильності», бачачи в цьому їхню слабкість і вразливе місце. Проте саме на цьому упередженні досягатор і будує свою стратегію перехоплення важелів управління. Його логіка заспокоюється: «Якщо їй потрібні лише мої можливості, я просто зацікавлю її своїм капіталом. Я дам їй статус, фінансову свободу, дорогі подарунки. Вона миттєво потрапить у залежність від моїх ресурсів і стане мені підконтрольною. Тоді правила гри знову диктуватиму я, і вона ніколи не зможе сісти мені на голову».

Але якщо відкинути суб'єктивні таврування самого чоловіка і поглянути на ситуацію з погляду фундаментальної науки, виявляється, що в основі свого цинічного плану він інтуїтивно правий. Жіноча потреба в ресурсах — це науково доведений, залізобетонний біологічний факт.

З погляду еволюційної психології (зокрема ресурсної теорії вибору партнерів Девіда Басса), прагнення жінки обирати забезпеченого чоловіка не має жодного відношення до меркантильності в її поганому, побутовому розумінні. Це здорова генетична програма безпеки, закладена природою в ході тисячоліть природного добору. Жінка біологічно є вразливішою за чоловіка: вона виношує, народжує та вигодовує дитину. У прадавні часи жінка з немовлям на руках, яка не мала матеріальної підтримки та захисту надійного ресурсного самця, була приречена на фізичну загибель разом із потомством. Тому підсвідомий потяг жінки до чоловіка, здатного гарантувати стабільність та захист, — це чистий інстинкт виживання, зашитий у ДНК для збереження людського роду.

Не знаючи цих наукових тонкощів, чоловік повністю переписує формат майбутніх стосунків у своїй голові. Він налаштовує себе на те, що зможе раціонально придушити будь-яку душевну прив'язаність і використовуватиме цю жінку суто споживчо, як чергове елітне придбання. Його ego малює чітку метафору: якщо інші доступні жінки потрібні просто для регулярного фізіологічного фону, то ця жінка стане для нього чимось на кшталт гоночного боліда Формули-1.

Для чого взагалі чоловіку потрібен трековий болід? Його не купують для щоденного сімейного побуту чи спокійних поїздок за покупками. Болід існує виключно на фізіологічному рівні — як інструмент для отримання екстремального гормонального задоволення. Коли гонщик витискає педаль у підлогу на шаленій швидкості, його мозок моментально затоплює специфічний нейрохімічний коктейль. У цю секунду залози внутрішньої секреції викидають колосальну дозу адреналіну (гормону страху та мобілізації) та норадреналіну (гормону ярості та азарту), які миттєво змушують серце калатати, а судини звужуватися. Слідом за ними, як нагорода за виживання у смертельній небезпеці, вибухає гігантська доза дофаміну — гормону найвищого тріумфу та ейфорії. Чоловік купує болід лише заради цього короткого, концентрованого фізіологічного допінгу.

І між гоночним болідом та генетично сумісною жінкою є пряма, сувора фізіологічна аналогія. Мозок чоловіка-контролера реагує на них ідентично. Під час близькості з жінкою, чий HLA-код є його абсолютним антиподом, у його організмі запускається точно такий самий шторм [Nature / PMC5006172, PubMed / 20445032]. У кров викидаються ті самі гормони екстремального задоволення та азарту, але жінка дає навіть потужніший ефект, значно більший та концентрованіший коктейль, який доповнюється чоловічим гормоном моногамії — вазопресином [PubMed / 20445032].

Саме тому  обирано саме цю метафору. Його логіка заспокоюється через такий прагматичний компроміс: «Я буду приходити до неї лише за цим вищим фізіологічним зарядом, зніматиму дофамінову напругу, як після екстремального заїзду на треку, а потім — просто компенсуватиму це фінансово. Я забезпечу її, дам їй ресурс, ми будемо повністю квиті, і я спокійно йтиму далі керувати своїм світом. Я залишаюся нагорі, повністю контролюючи ситуацію. Вона — просто підконтрольний мені споживач мого капіталу».

Ця ілюзія комерційного компромісу повертає чоловікові відчуття всемогутності. Він щиро вірить, що знайшов спосіб перехитрити закони природи за допомогою своїх грошей, абсолютно не підозрюючи, що біологія HLA-сумісності не купується і цей план стане початком його фінального найжорстокішого краху.