13. Як тільки я вимовив ці слова, простір між дерев'яними рейками ще більше потемнів, став якимось випуклим. Потім Іскоринка ковзнула з моєї руки на прути, вони різко спалахнули сліпучим у темряві полум'ям.
14. Така собі простора долинка, вкрита з усіх боків лісом. Озерце було не надто великим, але в нього з каменів, тихо дзюрчачи, стікав прозорий струмок. Десь у лісі неголосно співали й свистіли птахи.
15. - Ти? - Бахард похитав головою, - Ти, Богдане, тут ні до чого.
