Книга 2. На перехресті Шляхів. Глави 1-4

1. Потім дорога перестала петляти, витягнулася як стріла, ми почали спускатися в улоговину вниз, потім на нас чекав довгий підйом, а попереду відкрився чудовий вид на Прамен - палац Дому Витоків, правлячого дому Краю.

1. Почув чиїсь легкі кроки, і серце взагалі завмерло, здається, я навіть почав усміхатися... Я вже помітив її у прочинену шпарину, як раптом...
— Тіхе! — чиясь рука взяла її за лікоть, і вона зупинилася, здивована.

2. Ледь помітна срібляста хмарка огортала його, повільно обертаючись. Усередині цього чарівного сповільненого сріблястого вихору плавали пожухлі й зелені листочки, гілочки й навіть, схоже, жолуді.

2. Творець милосердний! Вона стояла, така прекрасна, горда й дивилася на мене з якимсь щасливим очікуванням.

3. - Відкрию вам, Веселине, одну таємницю, - пильно дивлячись на мене, негучно промовив голова Порядку, - Вона не те щоб зовсім страшна, боюся, що багатьом у Краю вже дуже добре відома...

3. Невеликий, не надто помітний сірий двоповерховий особнячок на одній з вулиць старого міста був обгороджений гарною кованою решіткою. На нас уже чекали, біля розчинених воріт стояло двоє надзвичайно гордих собою гвардійців Дому Завитка

3. - Чи можу я запропонувати щось випити? Оскільки ми домовилися обійтися без церемоній, - ще раз усміхнувся Райєн.

4. Представництво Дому Круговерті розташовувалося на самій набережній. За невисокими зеленими деревами, у довгому ряду доглянутих особняків заможних мешканців Краю, привертала увагу симпатична біла будівля зі стрілчастими вікнами та фасадом, багато прикрашеним орнаментом.

4. Ці дивні світильники постійно притягували погляд, доводилося робити зусилля, щоб не поглядати на них під час розмови. Плаваючі хмари, хаотична гра світла й тіней... Але вони навіть якось заспокоювали.