24. Лапе зайняв своє улюблене місце на полірованому камені біля самого водоспаду, його фігура темніла на тлі ще світлого неба. Неголосний перебір струн був неспішним і ледь чутним. Густе темне волосся, як завжди, розпатлане. Одягнений у просту сорочку в косу клітинку та схожі на джинси штани.

25. Помітив її не одразу. Вона з’явилася по той бік каменю, там, де вода ставала темнішою й глибшою, і спершу здалася мені просто тінню, грою води, каміння та зоряного світла.

26. Упевненим кроком я зайшов у вітальню, вже готовий до того, кого побачу.
