Глава 6

Величезні напівкруглі двері розчинилися, коли ми наблизилися. В супроводі представників суду у білосніжному одязі, що мав символізувати чистоту їхніх помислів та крижану безсторонність, ми пройшли до середини круглої зали, де на невеличкому п'єдесталі стояв стіл, чимось схожий на старі шкільні парти, хіба що колір його був темнуватим. Біля нього на нас чекав стомлений, але бездоганно одягнений Лоншер Поунс. Оскільки це була одна з малих судових зал, місць для публіки було небагато, але допитливих все одно вистачало. Праворуч, як завжди, розташовувалися місця для обвинувачів, на іншій стороні місця для присяжних, нині порожні, попереду президія для суду з чудово виконаними статуями сил порядку, а позаду півколом місця для глядачів. Місце для давання свідчень являло собою здоровенне дерев'яне крісло, яке стояло на вкритому в'яззю плетінь Камені правосуддя. Нас підвели до судді, молодого на вигляд фейрі зі сріблястим волоссям та тонкими рисами обличчя, на тлі яких великі темні розкосі очі виглядали надто великуватими, надаючи йому дещо здивованого вигляду. Секретар суду повернулася до судді й дзвінко промовила:
- Слухається справа за статтею тридцять восьмою Уложення про території.
Суддя досить приємним голосом поставив запитання:
- Хто відповідач?
- Порядок проти Веселина з співвідповідачем. 
Поглянувши на нас, суддя попросив:
- Відповідач, представтеся, будь ласка.
- Дарен Веселин, ваша могутність, - сказав я.
- Чи ознайомлені ви з обвинуваченням, висунутим проти вас?
- Так, ваша могутність.
- Я суддя доброславської судової колегії, служитель Справедливості явленої сили Фендон. Чи готові ви визнати моє право на здійснення правосуддя в рамках цієї справи?
- Готовий і визнаю, ваша могутність.
- Чи є в вас бажання заявити про право суду за вашим становищем? 
Ну, навряд чи тут зараз знайдуться інші рієлтори із Землі, щоб судити мене судом рівних!
- Ні!
- Чи визнаєте ви себе винним у тому, в чому вас обвинувачують?
- Ні, ваша могутність.
- Згідно статті тридцять вісім Уложення, визнаного чинним у Краю, жодна мисляча істота не має права потрапити із Землі до Фейрії інакше, ніж встановленим порядком. У частині другій зазначеної статті прямо сказано про заборону істотам, які не мають статусу будь-якої території Фейрії, її відвідувати. Чи підтверджуєте ви порушення цієї заборони?
- Ні, ваша могутність. Я повірений у справах Колегії Хранителів Краю, маю право власності в Доброславі. У мене немає обмежень на появу тут.
- Тоді в чому вас обвинувачують? - здивувався суддя й подивився у бік обвинувача.
- Ми обвинувачуємо відповідача не в тому, що він сам проник через Завісу, а в тому, що він сприяв проникненню через неї співвідповідачем, - підхопився на ноги один із представників Караючих. 
Ці фейрі чомусь завжди мені були неприємні. Від них завжди ніби чимось віяло таким... попри зовнішній блиск і респектабельність. Усією своєю поведінкою вони намагалися викликати в оточуючих повагу і страх, утім, сама їхня сутність була в іншому. Вбрані в костюми нового часу давньогрецькі еринії - ось їхнє справжнє обличчя. Саме вони всіляко сприяли такій дуже "гуманній" практиці проведення слідства у справі, як Випробування. Дуже проста річ - вручення особисто до рук підозри у скоєнні злочину з одночасною вимогою з'явитися до суду. Ніякого тобі арешту, ні-ні. Хочеш, не приходь. Не домовляйся. Ось тільки не з'явитися до суду було достатнім приводом для переслідування підозрюваного. Самими Караючими. А це було дуже неприємно. Справжнє полювання, в якому жертва піддається ще й тортурам, нехай спочатку лише психічного характеру. Кошмари, жахи, спотворення реальності, коли події то повторюються, то розсипаються чехардою ожилих ваших страхіть. О, у цьому вони знаходили справжнє задоволення. І в пошуку цих задоволень розглядали кожного, хто опинявся в полі їхнього зору, як потенційного винуватця. Ти винен, бо я хочу їсти - це про них.
- Обвинувачення неправдиве, надумане й не має під собою підстав, - вголос різко заявив я. 
Суддя уважно подивився на мене.
- Ваш співвідповідач житель Фейрії?
- Ні, ваша могутність.
- Вона потрапила сюди Брамою на запрошення?
- Ні, ваша могутність, - заявив я, ледь смикнувши за рукав Зюкіну, яка збиралася щось сказати, - вона потрапила сюди, затягнута зловмисною волею, навіть не розуміючи, що перетинає Завісу.
- Це зізнання! - вигукнув Караючий, - Відповідач винен також і в створенні потенційно небезпечної істоти вольовим зусиллям агресивного характеру. 
Суддя скривився.
- Це лише досудове слухання, не перетворюйте його на суперечки сторін, будь ласка! Хто винен - має вирішувати суд, а він зараз проводить попереднє опитування відповідача, на підставі якого збирається винести рішення про продовження розгляду, і чекає лише прямих та чесних відповідей на запитання. 
Ми стояли за нашим столом і мовчки дивилися на суддю. Лариса мала уявлення про роботу суду взагалі, тому до наших прохань мовчати й слухати, мовчати й дивитися за нами поставилася з розумінням.
- Також хочу звернути увагу обвинувача на те, що в цій справі не прийняті до розгляду деякі пункти звинувачення, які стосуються подій за межами Фейрії. Сторона відповідача перед засіданням подала протест на їхній розгляд, суд схильний цей протест задовольнити.
- Ваша могутність, - обурено вигукнув Караючий, - але небезпечна істота...
- Де вона? У Краю?
- Так!
- Як вона сюди потрапила?
- Її доставив один із Вартових Брами.
- Яке це має відношення до відповідача у справі?
- Ми вважаємо, що він створив цього кадавра й мав намір... 
Суддя жестом зупинив Караючого.
- Хіба у вас є докази намірів? Цього кадавра було створено не в Краю і взагалі-то не у Фейрії, сюди він потрапив завдяки Вартовому, а не відповідачу, це ін прімо доводить, що загрози немає, бо кадавра було знешкоджено; ін секундо, вину тут можна вбачати лише самого Вартового, якщо цей кадавр був таким небезпечним та сюди, тим не менш, чомусь потрапив, проте ви ж його не звинуватили!
- Ваша могутність...
- Ні! - твердо заявив суддя, - Суд не бачить причин навіть починати вивчати ці пункти обвинувачення. Сторона обвинувачення не вказала відповідача як повіреного Колегії Хранителів, але це ж докорінно змінює справу. Суд бажає також вам повідомити, що згідно з новою директивою Вищої судової колегії Порядку, на яку люб'язно звернув увагу суду шановний повірений Лоншер Поунс, будь-яке провадження щодо Хранителів відтепер вимагає повного збору доказів та розгляду їх у суді спільно з Колегією Хранителів до пред'явлення обвинувачення. Якщо вам потрібно висувати обвинувачення, слід це робити у встановленому порядку. Зараз же розглядатиметься лише питання появи тут людини, яка не має статусу. Це вам зрозуміло? 
Караючий мовчки кивнув.
- Відповідачу, - звернувся суддя до мене, - чи відомо вам про положення частини четвертої статті тридцять восьмої Уложення про територію щодо дій, які можуть сприяти проникненню до Фейрії істот, які не мають права тут перебувати?
- Я знайомий з ними, ваша могутність.
- Чи визнаєте ви їхнє порушення?
- Ваша могутність, я хочу бути щирим і точним у своїх відповідях. З таким формулюванням запитання моя відповідь може бути неповною або недостатньо зрозумілою. 
Суддя Фендон здивовано підняв брови.
- Чим погане запитання?
- Ваша могутність, - втрутився Поунс вкрадливим голосом, - Відповідач може знати про порушення як таке, але при цьому не вважати себе в ньому винним.
- Можливо, - кивнув головою суддя, - Дуже добре, я змінюю запитання. Поясніть суду, яким чином співвідповідач зміг потрапити до Фейрії?
- Ваша могутність, - сказав я, - на досудовому слідстві дійсні принесені клятви на Камені правосуддя, для винесення справедливого рішення я прошу дозволити мені відповісти, склавши присягу. 
Знизавши плечима, суддя звернувся до секретаря та дав розпорядження привести мене до присяги на Камені правосуддя. Зайнявши місце для давання свідчень у суді, я вимовив необхідні слова й зосередився, настав важливий момент. Як мені здалося, суддя вже був готовий поставити запитання Зюкіній, а я був упевнений, що в цій справі будь-яка її необдумана фраза може стати скинутим з дороги камінцем, який за собою потягне сходження цілої лавини.
- Відповідачу Дарене Веселине, повідомте суду, чи знайомий вам співвідповідач у справі?
- Так, ваша могутність. Це Лариса Зюкіна.
- Чи відоме вам її походження? Чи є вона явленою у Фейрії?
- Відоме. Вона людина із Землі, з України.
- З якої ж причини означена Лариса Зюкіна, людина, перебуває тут, у Фейрії, а не на Землі?
- Бо вона пройшла Завісу сама, не розуміючи цього.
- Чи відомо вам, що людина із Землі нездатна пройти Завісу, не володіючи силою? Або лише за допомогою того, хто на це здатний?
- Відомо, ваша могутність. Таку допомогу було надано, тільки зроблено це було без відома Лариси Зюкіної. 
Суддя ледь усміхнувся.
- Це ви її провели крізь Завісу?
- Ні, ваша могутність! 
Караючі знову підхопилися, але суддя не дав їм і слова сказати.
- Прошу обвинувачів зберігати мовчання. Інакше буду змушений притягнути вас до відповідальності за неповагу до суду. 
Суворо глянувши на них, Фендон знову звернувся до мене.
- Ви стверджуєте, що не проводили Ларису Зюкіну крізь Завісу?
- Так, ваша могутність.
- Але ж як Хранителю вам було відомо про заборону контактів Фейрії із Землею?! І пряму вказівку Закону на необхідність встановлення статусу будь-якій істоті звідти! Чому ви не повідомили про неї Вартових? 
Я глибоко зітхнув.
- Тому кілька причин, ваша могутність. Якби я мав можливість, негайно повернув би її назад на Землю. Але ми прибули до Фейрії із Зворотки, де фізичне тіло людини може зазнавати незворотних змін, включно до розвтілення. 
Зюкіна тихо скрикнула, витріщивши очі. Лоншер узяв її за руку, суддя кинув на них швидкий погляд, нахмурився, але нічого не сказав.
- Залишатися їй там було неможливо, проте для повернення на Землю в мене не було достатньо сил.
- Це пояснює, але не виправдовує вашу бездіяльність. Ви мали після прибуття звернутися до Варти. Такі вимоги Закону, - м'яко зауважив Фендон.
- Так, ваша могутність, - що ж, я знав, що іншого виходу немає, і мені рано чи пізно доведеться відкриватися, - Але ще однією причиною, через яку я не повідомив Варту, було моє право не робити цього.
- Ваше право? - здивувався суддя, а один із Караючих, як мені здалося, навіть полегшено відкинувся у своєму кріслі.
- Сили мені за свідків! Я можу йти шляхом Правди у Фейрії й маю право бути не пов'язаним вимогами цього закону під особисту відповідальність. Тому я заявляю шлях Правди для цієї жінки із Землі, Лариси Зюкіної, й стверджую про хибність усіх висунутих проти неї звинувачень. Клянуся, що стою на шляху Правди, не створював і не міг створити агресивної сутності, тим більше, не збирався її проводити до Фейрії. Заявляю також шлях Правди для кадавра, якого було створено на Землі з розумної істоти для невідомих цілей, прошу сили повернути його, якщо це можливо, або упокоїти як жертву злочину. 
У повітрі зали ніби розлилося м'яке світло, відчутно запахло чимось невловимо приємним.
- Почуто! - одна зі статуй правосуддя привідкрила очі, й ми всі почули голос, - Підтверджено! Порядок вітає того, хто йде до Правди! 
Прояв сили був визначальним. Суддя здивовано похитав головою, подивився на мене з певною повагою й урочисто промовив:
- Владою, даною мені Порядком, оголошую Дарена Веселина невинним у порушенні статті традцять восьмої Уложення про території Фейрії та справу проти нього закритою. Волею, явленою мені Порядком, оголошую співвідповідача у справі, людину Ларису Зюкіну, яка перебуває в цьому залі, поза юрисдикцією цього суду у цій справі та не підсудною за вимушене порушення Завіси!