Глава 6. Трошки домовленостей

Квітка, звісно, нікуди не зникла й так само виділялася в призахідному світлі сонця на тлі інших будівель таким собі чужорідним вкрапленням. Майже як у нас в історичному центрі міста потворна безглузда висотка. Не хотілося б мені, щоб тут, у Фейрії, виникла та сама мода на висотні будинки, але що поробиш, це ж не стільки мода, як звичайна вигода. Адже чим дорожча земля, тим менше хочуть займати її площі, а жага великого доходу приростає новими поверхами вгору. Феї, звісно, свого не упустять, ось вже видимий приклад того, як змінюються їхні міста. Зате тут немає нафтової промисловості, хімічних концернів і всього з цим пов'язаного. Щоправда, у магічних виробництв свої відходи можуть бути. Мене допустили до внутрішнього ліфта, але цього разу відвели не на виставку штучок, а до невеликого кабінету, де навіть не довелося нікого чекати, Таліос уже був там.
- Хранителю Дарене, - привітав він мене, - Дякую, що так швидко відгукнулися на моє прохання.
- Зараз досить активно все відбувається, не можна зволікати. 
Вищий за мене зростом більше ніж на пів голови, він був усе в тому самому своєму довгому чорному шкіряному сюртуку з металевими погонами та ланцюжком, під яким виднілася біла сорочка, краватка з металевим відливом і край коричневої жилетки із золотим тисненням. Цього разу він вже дозволив собі усміхатися.
- Прошу, - запропонував він сісти, - Можливо, ви хочете чогось?
- Дякую, - сів я в зручне крісло, - Але я щойно з-за столу.
- Тоді я перейду одразу до суті, хоча у вас, мабуть, так не заведено.
- Сподіваюся, Великий Таліосе з Дому Вільного Польоту пам'ятає, що я не зовсім місцевий житель, тому звик до іншого ритму життя. 
Таліос кинув на мене швидкий погляд і ствердно кивнув.
- Чудово, що ви самі про це заговорили. Зараз, можливо, не найвдаліший момент, усі зайняті підготовкою до проведення Єднання, але потім можливості поговорити з вами може й не випасти. 
Він помітив здивований вираз на моєму обличчі, бо одразу сказав:
- Ні-ні! Йдеться лише про те, що я будь-якої миті можу повернутися на батьківщину, як, зрештою, і ви. Адже для вас Фейрія...
- Це теж мій дім. 
- Я хотів сказати, що Фейрія вам, мабуть, дорога так само, як і Земля.
- Так і є.
- Чудово, - знову усміхнувся він, - Наш Великий Дім вирішив взяти участь у ритуалі Єднання, ми вважаємо, що він послужить поштовхом для нового розвитку. Свобода, про яку ви говорили, для нас не пустий звук, а базис, на якому має бути засноване здорове суспільство. Щоправда, є сумніви в тому, що залучення інших Домів посприяє цьому. Побачимо результати. 
Я уважно його слухав, досі не розуміючи, до чого він веде.
- Ваші аргументи щодо шлюбу та безглуздості примусу до нього Сили визнано переконливими. Ми теж вважаємо, що слідування обов'язку завжди результативніше, якщо воно усвідомлене й не викликає протидії. Але, знову ж таки, наш Дім сумнівається в можливості спокійного співіснування не різних сил, а створених ними систем, з несхожими, аж до протиставлення, способами їхнього розвитку та застосування. Усі вони, по суті, прагнуть свого домінування, і це єдине, що їх об'єднує. 
Намагався робити розумне обличчя, але мені, чесно кажучи, поки що не надто цікаво було те, що він сказав.
- А якщо так, то важлива динаміка розвитку, оскільки здатність змінюватися та розвиватися і є запорукою перемоги в цих перегонах.
- Хіба в цих перегонах взагалі можна здобути перемогу?
- Визначальна роль - це вже перемога. Ось ви отримали те, чого прагнуть дуже багато хто, хіба це не ваша перемога? 
Я нахмурився. Ось ким-ким, а переможцем себе взагалі не відчував. Таліос тим часом продовжив.
- Повертаючись до того, що для вас і Земля не чужа, у мене є до вас пропозиція. Бачите, будь-який розвиток потребує знань. Але коли їх занадто багато, це такий потік, який може все зносити на своєму шляху. Тому потрібен певний відбір. Дещо на Землі заслуговує на вивчення. Але від іншого важливо вчасно відмовитися. Ви казали, що звикли там до іншого ритму життя, а чи відчуваєте ви тут інший сенс життя?
- У мене було багато різних справ, які сильно заважали щось відчути. Але я завжди був упевнений, що життя саме по собі має сенс. 
Таліос розсміявся.
- Гарно сказано. Коротко кажучи, нам би хотілося отримувати деякі ваші міркування щодо Землі. Нові пристрої, нові ідеї, будь-які важливі динамічні зміни.
- Зачекайте, - здивувався я, - А як же заборона?
- Заборона, - відповів Таліос, - це ті самі брами.
- Однак ця Брама... цей фільтр діє. Навіть якщо я виявлю щось вам цікаве, то як ви про це дізнаєтеся? Адже я не можу постійно курсувати між світами. Не кажучи вже про те, як мені потрібно зрозуміти, що вас конкретно цікавить. 
Таліос відкинувся в кріслі, закинувши ногу на ногу.
- Розумієте, Хранителю, ви досить унікальна людина. Оскільки однаково знайомі із Землею та Фейрією.
- Не думаю, що єдиний.
- І дарма. Людина із Землі може краще за вас розумітися на чомусь там, фейрі може глибше розуміти наш світ тут, але ось порівняти їх...
- А для чого?
- Для чого порівнювати? - Таліос ненадовго замислився, - Я згадав, як ви говорили, що мобілі можуть витіснити кінні екіпажі. І досить легковажно відмахнувся спочатку від цього, але потім раптом подумав, чи можна взагалі не стільки пророкувати майбутнє, як мати уявлення, до чого щось може призвести? Ми робимо ставку на нові техніки, але ж щось схоже є й на Землі! Знати наслідки появи того чи іншого аналога мобіля може бути вкрай важливо.
- Цілком згоден і підтримую, - ляснув я рукою по підлокітнику крісла, - Прогрес на Землі призвів до появи зброї, яка може знищити Землю, причому ця зброя різної природи, але вкрай небезпечна на будь-якому етапі: створення, зберігання, не кажучи вже про застосування. Крім того, на її створення та розвиток витрачаються величезні ресурси, по суті, люди розмінюють якість свого життя на можливість здійснити масове самогубство. В інтересах дуже малої купки цинічних негідників... Вибачте.
- Так-так... - задумливо протягнув Таліос, - Зброя - це одна з причин заборони. Але такою зброєю може бути й мобіль, вірно? 
Мені залишалося лише ствердно кивнути.
- Може. На Землі свого часу були дуже раді тому, що замість коней, за якими доводилося прибирати вулиці часто й не зовсім успішно, яких потрібно було утримувати, берегти та годувати, прийшли звичайні механізми - мобілі. Там коні були нерозумні, під їхніми копитами гинули. А мобіль здавався зручнішим, простішим і швидшим. Ось тільки це спричинило ще більшу кількість дорожніх пригод, перетворення вулиць на шляхи руху мобілів, а не пішоходів, бурхливе зростання виробництва палива, спалювання якого просто отруює повітря. Сподіваюся, у Фейрії так не буде. Хоча, не маю гадки, як можна поєднати вільну прогулянку містом зі швидким пересуванням. Хіба тільки повітряними експресами замість мобілів...
- Ось! - вигукнув Таліос, - Саме це мені й потрібно.
- Хіба у вас немає контактів із Землею? Нема кому все це вивчати?
- Зізнаюся чесно, охочих не багато. Ви абсолютно праві, Земля не надто приємне місце. Можна навіть задихнутися з незвички. А вже ваші міста... Це просто жахливо. Деякі не витримують, а бувають такі, що повертаються по-справжньому темними. І вникнути в те життя важко, все змінюється досить швидко. Є й ті, що не повертаються, втрачають свій справжній вигляд, перетворюючись... 
Він насупився й почав розглядати свої чоботи.
- Перетворюються на тих самих цинічних негідників, про яких я казав?
- Так, саме так, Хранителю. Це велика спокуса. Особливо для фейрі.
- Розумієте, Таліосе, я поки що не знаю, як і коли зможу повернутися на Землю. І не уявляю, що буде далі, але одне можу сказати цілком певно, мені не складе великих труднощів повідомляти вам деякі свої міркування. І описувати якісь цікаві речі, звісно. Важливо лише, щоб це приносило користь і Краю, і вашому Дому, і всій Фейрії.
- Ви мене цим сильно зобов'яжете, - просто сказав Таліос, - Тим паче, що мені легко вам допомогти повернутися й повідомити свої думки. 
Я здивовано підняв брови.
- У вас є вільний доступ до Брами?
- Ні. Ми створили її аналог.
- Невже якийсь пристрій?
- Скоріше, Силами створена сутність. Тут і там. Перехід. Щось на кшталт порома.
- Або Харона... - пробурмотів я собі під ніс, Таліос мене не почув.
- Доступ до нього також обмежений, усе в рамках обумовленої заборони, але для обраних осіб є можливість простішого переміщення, без тривалої підготовки. 
Замислився. Виходить, у Обрію є свій простий і зручний шлях на Землю. Для чого він їм? Завжди думав, що розрив був остаточний і заборона непорушна, а виявляється, усі так і снують туди-сюди.
- Але пройти його може не кожен, - зітхнув Таліос.
- І тут випробування? - усміхнувся я. 
Він похитав головою.
- Ні, просто після деяких подій він трохи змінився. Але небезпеки немає, просто деяким складно до нього потрапити. Ніби не пускає.
- А скажіть, - згадав я про свій інтерес, - Чи є у вас такі штучки... такі речі, за допомогою яких когось можна знайти? 
Таліос раптом розсміявся.
- Право ж, - сказав він, - Чомусь у вас у Краю саме про це й питають насамперед.
- Не зовсім розумію...
- Пам'ятаєте того самого шелкі, з яким у вас вийшло... трапилося, скажімо так, певне непорозуміння? Так от, цей ваш Салфад з Порядку теж у нього цікавився Шукачем. І потім ще хтось питав. 
Ось як! І кого ж Салфад шукав? Чи не мене?
- Цього Шукача можна використовувати на Землі?
- А ви кажете заборони! - усміхався Таліос, - При цьому всім у Краю потрібні Шукачі зовсім не для Фейрії. 
Ага! Цікаво й несподівано. Втім, дивні контакти Салфада з Обрієм мене зараз теж не надто займали, нехай у Нґамеша про це голова болить. Або хто там тепер керуватиме в Порядку.
- Шукач не найскладніша магічна техніка, - продовжив Таліос, - Результат залежить від того, кого шукати й що у вас є для пошуку. У повному зборі він досить великий і вимагає навичок, але якщо у вас є образ або річ того, кого розшукуєте, усе стає простіше. Однак потрібні маґси.
- Багато?
- Усе відносно. Просто пошук сам по собі - витрата сил. Але я можу вам обміняти Шукача на якусь ідею.
- Ідею?
- Саме так! Ви ж не так давно були на Землі, можливо, щось та й згадаєте.
- Домовилися, - сказав я, а сам задумався, про що б йому розповісти. Нічого цікавого на думку не спадало. А Таліос, схоже, чекав, що я негайно йому почну повідомляти про всі таємниці світу. Довелося його дещо розчарувати.
- Мені потрібно буде подумати. Якщо згадаю, одразу вам напишу. 
Фейрі Обрію був не надто задоволений, але заперечити йому не було чого. Та й Шукача мені ніхто поки що не вручив. А зрештою, можна й Нґамеша розпитати, щоб не надто задирав носа Обрій. Не думаю, що у Витоку немає чогось такого. Отже, розійшлися ми з Таліосом знову не дуже задоволені одне одним. Хоча якийсь сенс у цій розмові все ж таки був.