Глава 2. Де вона?

- Що відбувається, Нгамеше? - спитав я, ледь за нами зачинилися двері. 
Але відповів мені жіночий голос.
- Ми думали, що ти нам про це розповіси, Дарене, - Айя виникла поруч, така ж гарна й схожа на Тішу, але при цьому зовсім інша.
- Айє, моя шана...
- К гракам ці викрутаси! Що в вас сталося з Тіхе? - вимогливо спитала вона в мене. 
Я витріщив очі.
- Коли?
- Звідки я знаю коли! - роздратовано відповіла Айя, шикнула на своїх наближених і потягла мене вбік від них, - Ви посварилися? Чи домовилися?
- Про що, блін?! - вигукнув я, - Що взагалі з нею? Де вона? 
Сестра Тіхе недовірливо на мене дивилася.
- А ти що, не знаєш?
- Та звідки мені знати? Я ж цією хернею з її женихами займаюся, не бачив її вже кілька днів взагалі!
- То ви ні про що не домовлялися?
- Ми? Ні! Поговорили, вона сказала, що зробила свій вибір. Потім чомусь тягала до себе Лариску, ну ми з нею сюди потрапили...
- Ту жінку з Землі? Вона написала, що подбає про неї. 
Остовпівши, я дивився на неї з роззявленим ротом.
- Подбає? Що це означає? Де Лариска? І де Тіхе? 
Айя зітхнула, погляд у неї став сумний і трохи співчутливий.
- Тіше взяла ключ Гекати й, напевно, пішла Шляхами. І цю твою жінку знайти не можемо. Думаю, вони пішли разом.
- І ще зникла та істота, яку ви з собою притягли із Землі, - з-за спини додав Нгамеш, - В Саду чудовиськ, де її утримували, все насичене силою, ніби творили заклинання.
- М-м, - я стукнувся головою об стіну.
- Ми подумали, що ви домовилися, Хьогвальд був у цьому впевнений. Він навіть влаштував скандал і хотів зірвати Раду. А тепер виходить, що все не зовсім так... 
Айя подивилася мені в очі.
- Вона могла злякатися, розумієш?
- Чого?
- Не чого, а кого. Тебе, бовдуре! Якщо ти не сказав їй, що не збираєшся обирати жениха... 
Гучно ляснувши себе по лобі, застогнав.
- ...а ти, зі своїми курячими мізками, схоже, й не подумав її про це повідомити!
- Мені потрібно на Землю... - я хотів кудись бігти, але Нгамеш мене зупинив.
- Дарене! - Айя теж схопила мене за руку, - Мало я тебе виховувала! Таке тут влаштував, а тепер збираєшся втекти?!
- Але ж там... Тіша!
- А раніше ти чому про це не думав?! - розлютилася Айя, - Тепер доведеться тобі йти до кінця. Що ти там приговорив, Танець Єднання? Ну, тепер танцюй, танцюй! 
Я заплющив очі. Блін, як же так, Тіша? Ти не вірила мені? Сумнівалася? Втім, у цьому була й моя вина.
- Зачекай, - раптом я припинив самобичування, - Мені от одне незрозуміло, а що, раніше вона теж могла піти? 
Айя невдоволено фиркнула й несподівано стукнула мене по плечу.
- Ай, подивіться на нього! Треба ж який герой! І чому це вона мала за тобою бігати, от скажи мені? Чому не ти за нею, дурне хлопчисько? Може, ти випробування пройшов? Може...
- Айє, - тихо сказав Нгамеш, - Зупинися. Досить. 
Вона гнівно подивилася на нього, але промовчала. Потім ще раз стукнула мене, немов давши вихід напрузі, що накопичилася.
- Рішення ми негайно повідомимо. Але потрібно розв'язати питання з протестувальниками.
- А ви про це спитайте Хьогвальда, - сказав я, - Він так багато розповідав, що мені потрібно зробити, що я повинен зробити і що мені буде, якщо не зроблю, що теперь мусить відповісти як усім все стає відомо.
- Він тобі погрожував?
- Ні, цукерками пригощав! - визвірився я. 
Айя ще раз фиркнула й відвернулася.
- У Порядку бродіння, - сказав Нгамеш, - І на кордоні з Потугою незрозумілі заворушення. Повилазили якісь товариства дружби, якісь шанувальники Молота та інші.
- Хьогвальд дивним чином поставився до розслідування замахів на мене. Чим я йому так насолив? - спитав у нього я. 
Айя тут же повернулася.
- Замахів? Яких замахів?
- Не хочу скаржитися, але за останній місяць мене вже кілька разів збиралися вбити. Я не дуже значна особа, але хіба в Краю це в порядку речей? 
Нгамеш з Айєю швидко перезирнулися, а потім витріщилися на мене.
- Розповідай, Дарене! 
Я знизав плечима.
- Що вам розповідати? Я думав, що ви про це знаєте.
- Які замахи?
- Ми ж Землю покинули не з власної волі. Там принесли в темному ритуалі жертву, і ця сама істота, яку, як ти сказав, Нгамеше, ми, нібито, притягли з собою, насправді мала нас зжерти у Зворотці.
- Що це було, Нгамеше? - вимогливо спитала Айя.
- Знаю тільки, що це був модифікант. Посмертний і зачарований.
- А до цього це була людина, мій клієнт, - вставив я свої п'ять копійок.
- І він напав на вас? - повернулася до мене Айя.
- Так, - кивнув я, - Дуже швидко, майже одразу. Я намагався відволікти його, але не виходило. Слухайте, а точно це зараз найважливіше, що вам потрібно почути? 
Айя лише зітхнула.
- Дарене, йдеться про голову Порядку. І про те, чи можна йому тепер довіряти. Хто ще нападав на тебе? Казали, що ти посварився з шелкі з Обрію.
- Ну, звісно, посварився! З тим, кого ніколи в житті не бачив до цього. Вночі, на безлюдному острові, куди мене відвіз шофер Порядку, якому чи то перерізали горло, чи то ще щось, але до цього теж нікому не було діла. 
Айя з Нгамешем знову збентежено перезирнулися.
- Це все?
- Ще в нас врізався мобіль, я ледь встиг вискочити з Зюкіною... з Ларисою. Прямо на вулиці, ще в Доброславі. Зовсім нещодавно хтось стежив за квартирою, де живу. І ще використовував якусь приблуду тієї ночі, на острові, в куртці від неї була знатна діра.
- Цей шелкі...
- А з цим шелкі якось випадково розмовляв племінник Хьогвальда, після чого він і вирішив трішечки мене втопити. І це був той самий племінник, якого сам Хьогвальд, за дивним збігом обставин, вимагав від мене назвати чоловіком Тіхе. І це вже не якись там балачки! 
Айя та Нгамеш помітно похмурнішали.
- Сам же цей племінник, його звати Салфад, переконував мене, що в усьому винен взагалі-то Ветрас, мій старий приятель, який, виявляється, закоханий у Тіхе. 
Айя здригнулася й якось так на мене дивно глянула, що я раптом зрозумів:
- А, так виявляється, він не брехав! Цікаво... Салфад переконував, що за замахами на мене стоїть саме Ветрас. Але чомусь розслідуванням цієї справи керує саме його дядько, а не дядько Ветраса. І результатів немає. 
Айя знову зітхнула.
- Дарене, я не хочу пліткувати й не розповідатиму нічого. Ти повинен сам спитати в Тіши про все, що вважати за необхідне з'ясувати. Зараз же важливе інше, потрібно зрозуміти, яку гру веде голова Порядку. У мене до нього накопичилися питання. Тіше вимагала, щоб ніхто не смів на тебе чинити тиск, хочу перевірити, як це позначилося на ньому. Це не єдине, що йому можна закинути, у нас і так багато претензій. А зараз не найкращий час для сумнівів у голові такого Дому, простіше тоді його замінити.
- Ягг, - коротко сказав Нгамеш, і Айя схвально кивнула. Та у них тут справжня гра престолів намічається. Без мене б...
- Але я вам навіщо? - втомлено спитав я. 
Мені так хотілося, щоб цей неприємний вибір скоріше закінчився, а тут знову починається якась зовсім нездорова метушня... Нгамеш підійшов і поклав руку мені на плече.
- Дарене, ти зараз абсолютно несподівана й не надто зрозуміла величина для всіх. Хай випадково й тимчасово, але це так. Те, що ти сказав там, на Раді, схоже на камінь, кинутий у воду. Кола розбігаються, піднята вода бризкає навколо й усе затягує ряб'ю...
- Простіше кажучи, - глузливо втрутилася Айя, - не варто кидати розпочате! Давай, зароби собі свободу! 
Я подивився на неї зовсім недобрим поглядом, але промовчав.
- Потрібно зробити так, щоб вони всі змогли хоч чогось досягти. Ми вже не чекаємо від ритуалу багато чого, але, можливо, у тебе вийде. А ні, то хоч займи їх. Займи їх... 
Я тут переживаю про долю Краю, а виявляється, насправді просто відволікаю увагу?
- Не розумію, - мотнув я головою, не бажаючи залишати невирішеним це питання, - То вам усе це не потрібно? Це все лише якась ширма? 
Сестра Тіше зітхнула й, підійшовши ближче, взяла мене під руку.
- Ай-ай, от ви дивні істоти, то я все зможу, що тільки скажеш, то що я взагалі можу, крім слів... послухай! - вона розвернула мене й подивилася прямо в очі, - Усе важливо й усе взаємопов'язано. Життя зіткане з незліченної кількості ниток, і ти ніколи не знаєш точно, яка з них міцно утримує інші, а яка просто бовтається. Це не полотно, а величезний заплутаний клубок. Як ти можеш бути ширмою, якщо однією своєю появою ти сколихнув Виток, а другою вже весь Край? Так, мимохідь, взяти й оголосити участь у Жаданні добровільною... Просто випадково з'явитися й зірвати шлюб однієї з дочок Витоку, одним махом запропонувавши замінити Жадання на свято, а потім спитати: а хіба вам це було не потрібно? 
Мене зачепили її слова, й я трохи розлютився.
- Хіба я хотів усе це робити? 
Айя з іронією дивилася на мене, ледь усміхаючись.
- Саме так, Дарене! Ти цього робити не хотів! А тепер бажаєш знайти Тіше для чого? Щоб розповісти їй, як ти не хотів її бачити, лише випадково сюди повернувся і... що? 
Вона знову зітхнула, махнула рукою комусь зі своїх наближених і сказала мені:
- Тіша необачно назвала тебе Розпорядником, але, можливо, вона цим знайшла несподіваний вихід із досить непростої ситуації. І поки що ти все одно залишаєшся ним. Нам важливий не ритуал, а результат. Розумієш?
- То користі від мене...
- Дарене! Ти мене погано слухаєш! Зовсім необов'язково досягає результату той, від кого його чекають.
- Я не сильний ні в ритуалістиці, ні в музиці... 
Айя жестом перервала мене. До нас уже практично підійшов якийсь фей зі її свити.
- Цього й не потрібно. Знаючих достатньо, ти їм просто не дай загрузнути в чварах. Признач термін.