Глава 6. Після безладу в Порядку

Ми сиділи з Хьоґвальдом у його кабінеті й задумливо спостерігали, як його секретар швидко розставляє келихи й, відкривши пляшку, наливає в них вино. Так, не ель і не мед. Наливає, коситься на нас і так само швидко зникає, надаючи нам самим можливість вирішувати, пити чи не пити, брати келих чи не брати.
- Прошу вибачити, - наважився я, - Можливо, був категоричним і різким, це було викликано хвилюванням, але ніяк не виправдовує. Мусив пам'ятати, що ви б не порушили розпорядження... 
Хьоґвальд, який виглядав дещо засмученим, кивнув.
- Дякую. Ви праві, не порушив би. Однак головний винуватець - я сам. Безглуздо з мого боку було вважати вашу появу нападом. Можливо, є правда в тому, що ім'я вашого вчителя мене дещо... е-е, схвилювало. 
Розумію. Він був ще той бунтівник. Один з найкращих. Для Порядку такий як чиряк на дупі. Як не сядь, все неприємно. Короткий час мого учнівства у нього я згадую з теплотою. Однак в інших можуть бути не надто приємні спогади від знайомства з ним.
- Тіхе права, - продовжив Хьоґвальд, - потрібно було докладно все обговорити з вами. А головне, неприпустимо з мого боку не взяти до уваги сам факт вашої появи. Навіть не так, - він скривився, - Поставитися до цього як до прикрого непорозуміння.
- Вам не повідомили, як там з тим бідолахою... на вході...?
- Йому пощастило. Але використовувати силу для напоумлення нещасного вартового дещо занадто, чи не знаходите? 
Ось такий чемний голова Порядку лякав більше.
- Чим завгодно клянуся, не керував я ні погодою, ні грозою, ні блискавкою. Я й не уявляв, що службовець Порядку буде до такої міри опиратися моєму візиту. Не вимагав ні зустрічей, ні чийогось прийому, тільки побачитися з моєю партнеркою.
- До речі, - Хьоґвальд махнув рукою, і келихи плавно попливли прямо до нас, - Ким же вона вам все-таки є? Кинулися ви за нею сюди досить рішуче. 
Я подивився, як він спритно підносить келих, і машинально потер своє горло.
- Великий Догляднику! Мене дуже сильно дивує, як мені доводиться раз за разом повідомляти очевидне. Дивує саме тим, що доводиться повторювати! Наче мої слова нічого не значать або їх просто не чують. 
Хьоґвальд ковтнув вина.
- Ви знову праві, вникати в усі деталі справді необхідно і, бажано, одразу. Але це питання пріоритетів та їхнього розставлення. Тут можна помилитися. 
Вино мало ніжні фруктові нотки, легке та освіжаюче. Хай буде так, якщо більше не наллють, сам піду наповнити келих, не переломлюся.
- Ми справді потрапили до Фейрії не за власним бажанням. Нам цей перехід підлаштували. І Лариса, вона мій друг і колега, потрапила сюди тільки тому, що вирішила просто піти зі мною. У неї вдома залишилася велика родина... По суті, це через мене вона опинилася тут, і я вважаю за необхідне зробити все для її повернення.
- Це непросто.
- Так, я знаю. Мені важливо ще знайти правильний Шлях...
- Не тільки тому. Тут одразу кілька причин. Вона вже не буде такою, як раніше, Фейрія любить обмінюватися подарунками, як вона це розуміє. Такий вже наш юний світ. До того ж є ті, хто сильно цікавиться Шляхами. Одні шукають, як пробратися на Землю, інші, навпаки. Треті взагалі вигадали собі теорію, ніби Шляхи, як якісь нитки, зшивають і утримують світи, четверті щось шукають серед отриманих прибулими дарів...
- Пробачте! - підхопився я, - Тобто для когось може бути бажаним не тільки зшивати, так би мовити, світи, а й навпаки, розірвати їх? 
Хьоґвальд гостро глянув на мене.
- Вірно мислите, Дарене. Я міг вам здатися зарозумілим і неуважним, але, як вже казав, вся справа в пріоритетах. Зараз у нас виникло дуже багато справ, що потребують найпильнішої уваги. Ці Ткачі та Рвачі, як ми їх звемо, не просто якісь легковажні забавки. Є цілі таємні спілки й темні братства. Ідіотські ідеї не виключна власність людей, а, схоже, категорія, притаманна будь-якій мислячій істоті.
- Чим це може загрожувати? - уважно дивився на нього я. 
Хьоґвальд неквапливо допив своє вино.
- Їхнім інтересом насамперед. Ви ж розумієте, що це само по собі може бути небезпечно.
- Тоді допоможіть нам якомога швидше покинути Фейрію.
- Нам? - здивувався Хьоґвальд. 
Ах, ну так. Як тепер я її покину, пов'язаний обіцянками.
- Ну, їй якомога швидше.
- Якщо вас влаштує простий перехід через Браму до Зворотки, я можу дозволити його хоч сьогодні. Але наші негласні Шляхи, що ведуть на Землю, можуть виявитися не надто зручними, якщо ви захочете прив'язати його до моменту вашого зникнення, чи не так? 
Я потер очі, день видався непростим, і, мабуть, втома почала брати своє.
- Без провідника вона Зворотку не пройде. Приховані виходи їй не всі підійдуть, у неї ж немає здатності дихати під водою, наприклад. І я не хочу, щоб вийшло, як у мене, коли минуло стільки років...
- Тоді вам потрібен Майстер Шляхів. 
Я задумався. Нам міг допомогти Ешмунар, пам'ятав я і про Ветраса, раптом його нори є й на Землі. Але щось він якось зник з поля зору. Мати запасну можливість все одно не завадить. Хоча є ще заборона від Тіши.
- Вже почав деякі пошуки, але якщо вони будуть невдалими і ваша пропозиція залишиться чинною, допомога була б неоціненною. 
Хьоґвальд просто кивнув.
- Але це зараз не найважливіше питання, - сказав він, - Це й ви розумієте чому. Доля Краю для мене першочергова.
- Чому так важливе це весілля? - я не витримав, встав і пішов за пляшкою, після чого вирішив налити вина собі й йому, але Хьоґвальд випередив мене.
- Не турбуйтеся, - розлив він вина по келихах, я взяв свій і повернувся до крісла.
- Шлюб... Я вже казав, Фейрія - юний світ. І потребує регулярного оновлення. Його творці зуміли видозмінити нашу стихійну схильність, якими були їхні наміри, промовчу, важливо лише те, що Сили тепер мають особливі відтінки й сенси. Багато чого змінилося, і на розуміння цього пішов час. Змінилися ми, змінилися люди. Головне, змінилося й продовжує змінюватися чарівництво. Багато суперечок щодо причин, але всі бояться наслідків.
- І пропонують різні виходи, - згадав я свої бесіди з нареченими.
- О так, пропонують усе, що завгодно. Що значно гірше, стали готові нав'язувати своє бачення виходу силою. Сукупною силою своєї зброї та могутності. А у нас цілком голод може трапитися, підозрюємо нестабільний кругообіг води, є невизначеність використання тварин, мор зрештою ледь не стався нещодавно... 
Голова Порядку замовк, розглядаючи, як грає вино на стінках келиха.
- Нам просто потрібен новий цикл, більш стабільний і більш могутній. Великі Доми мають тут свої, особисті інтереси. Повірте, мені було б простіше, якби все сталося звичайним порядком. Який ви одного разу ледь не порушили, - глянув він на мене докірливо, наче я особисто винен у тому, що маленьким хлопчиком завадив Айї знайти собі чоловіка, - Можна було ще провести ритуал без Великих Домів, але зараз проблема не тільки в тому, як вони на це подивляться. Головне, до якого це призведе результату. 
Що значить можна було? Були охочі? Пропозиції? Може, і я б зміг, чому не питали? Чи була домовленість з цим Раєном?
- У Витоках вважають, що кожен такий шлюб, усе, що відбувається прямо до нього і під час його укладання, - це і є ритуал оновлення. Але цих природників завжди складно зрозуміти, надто вже... - Хьоґвальд обірвав себе, зрозумів, що почав говорити зі мною про правлячий у Краї Дім, і, засопівши та покряхкуючи, замовк.
- Чи правильно я розумію, що вибір Великого Дому зараз важливий і як ритуал оновлення для Краю, і як вибір самим Краєм певного варіанту подальшого розвитку?
- Не розвитку, Хранителю. Існування!